Як вплинуть на ринок переробки олійних культур фактори, що склалися на ринку, і чого чекати від провідних підприємств у майбутньому.
Поточний маркетинговий рік, що добігає свого кінця, підготував багато неприємних сюрпризів переробникам олійних, особливо соняшнику: зниження врожайності цієї культури в Україні й вартості олії та запровадження імпортних мит в Індії. Звичайно, це негативно позначилося на прибутковості підприємств, багато учасників ринку у певний момент заявляли про збитковість переробних заводів. Навіть лідер галузі, компанія «Кернел», після кількох років бурхливого збільшення прибутковості відзвітувала про зниження заробітку на 12 млн дол. США за 9 місяців 2013 року порівняно з минулим роком.
Дефіцит сировини
Потужності з переробки соняшнику протягом останніх 5 років росли, як гриби після дощу. Його врожай також збільшився з 5,5 млн до 8,5–9 млн т, однак все ж не встигав за потребами заводів. У результаті поточного маркетингового року дефіцит насіння на ринку становив близько 3 млн т а ціни з жовтня 2008 року виросли більше, ніж утричі.
На цьому етапі площі під соняшником уже сягнули 5,4–5,6 млн га і навряд чи зможуть значно розширюватися далі через насиченість цією культурою сівозмін підприємств. Тому основним резервом збільшення валового збору насіння соняшнику для українських аграріїв є інтенсифікація технологій із вирощування та збільшення продуктивності. Середня врожайність соняшнику в Україні становить 1,5 т/га, у той самий час аналогічний показник у сусідній Угорщині — 2,3 т/га. Такі гравці, як «Кернел», «Миронівський хлібопродукт», напевно, намагатимуться наростити врожай насіння соняшнику, зокрема й за рахунок банків землі. Проте наразі не йдеться про повне самозабезпечення соняшником, ураховуючи те, що врожайність навіть провідних агрохолдингів рідко коли перевищує 2,5 т, а в сівозміні культура займає до 20%.
Боротьба за ринки збуту
Позиції українських експортерів залишаються дуже міцними на світовому ринку й перевищують 50% загального продажу. Однак протягом року вітчизняним виробникам довелося стикнутися з низкою неприємних новин. В Індії було запроваджено імпортне мито на сиру олію на рівні в 2,5%, до того ж розглядається можливість його підвищення до 7,5%. Частину продукції не прийняв Китай через відсутність фітосанітарного контролю. У цілому, ціни на соняшникову олію прямо корелюються з вартістю нафтопродуктів, які сьогодні далекі від своїх пікових значень.
Тим не менш, сумувати не варто: навіть у такій ситуації наші гравці мають можливості збільшення прибутковості свого бізнесу. По-перше, це ринок Китаю, де частка споживання соняшникової олії становить лише 1,8%, за даними АПК-Інформ. Уже найближчого року Китай має намір імпортувати близько 300 тис. т цього продукту. По-друге, для провідних гравців, таких як «Кернел», цілком можливою є експансія на російський ринок, де поки що технологічна оснащеність заводів нижча, ніж в Україні, а врожаї соняшнику — високі. Ну і по-третє, за прогнозами ФАО (продовольчої та сільськогосподарської організації ООН) найближчого десятиліття очікується більш швидке зниження цін на олійні культури, ніж на продукти їх переробки, що в довгостроковій перспективі має підтримати рентабельність переробників.
Максимальна ефективність
Отже, для подальшого розвитку ринку олійних культур ключовим фактором буде максимальна ефективність операційних процесів й оптимальна структура фінансування. Адже маржа переробника максимально скоротилася через тиск на ціну сировини та знижувального тренду на кінцеві продукти: олію та шрот. Підприємства, які не мають потужностей з екстракції, поступово залишатимуть ринок, тому що на цьому етапі кожен відсоток виходу олії з насіння матиме значення.
Ще одним важливим ключем до успіху на ринку буде універсалізація заводів, тобто можливість переробляти не тільки соняшник, а й інші олійні культури, в першу чергу сою. Урожай цієї культури зростає в Україні рекордними темпами і вже цього року має перевищити 2,5 млн т із подальшим збільшенням до 4–4,5 млн т. Поки з України в основному експортують зерно сої, а не продукти її переробки. Тим не менше, попит на соєвий шрот зростає.
Визначальним фактором для успіху бізнесу може стати й наявність доступу до дешевих кредитних коштів. Адже інвестиції в робочий капітал і модернізацію заводів досить істотні, враховуючи величезну частину реалізації через експорт і заморожування коштів у ПДВ.
Також важливим є можливість закупівлі сировини в момент збору врожаю. Як показує практика останніх п’яти років, зважаючи на високий попит і нестачу потужностей зі зберігання, ціни на соняшник після збору врожаю зростають у середньому на 600 грн/т. Таким чином, переробники, які мають власні елеваторні потужності, можуть істотно підвищити свою рентабельність, завдяки закупівлі більшої частини соняшнику під час збирання. Однак для цих цілей також необхідно мати дешеве фінансування.
У результаті такого аналізу ми дійшли висновку, що в майбутньому на ринку переробки олійних культур підприємства будуть фокусуватися на універсалізації заводів, модернізації старих потужностей, досягненні оптимальної фінансової структурі, збільшенні потужностей зі зберігання й експансії на ринок Китаю.
Михайло Мельник, партнер відділу аудит, керівник напряму сільського господарства та харчової промисловості, компанія «Делойт»
Томпа Тібор, менеджер відділу аудит, напрям сільського господарства та харчової промисловості, компанія «Делойт»
газета “АгроМаркет” серпень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
