Диня цінується за чудові смакові якості та приємний аромат і використовується головним чином у свіжому вигляді як десерт. За рекомендаціями Інституту харчування, норма споживання продукції баштанних культур становить 30 кг на людину на рік, з них 25% (6—8 кг) припадає на диню. Нагадаємо основні агротехнологічні прийоми її вирощування.
Попередники
Кращим попередником для вирощування дині є озима пшениця, особливо та, що була розміщена після чорного удобреного пару, багаторічні трави, кукурудза на зелений корм. Допустимим попередником може бути ячмінь. В овочевих сівозмінах диню можна вирощувати після коренеплодів, цибулі, огірка й капусти.
Диню не рекомендується вирощувати на одному місці понад два роки — це приводить до розвитку хвороб, зниження врожаю і якості плодів.
Ґрунти
Диня добре росте на удобрених органічними добривами ґрунтах, краще на легких і середньосуглинкових. Менш придатні для вирощування дині ґрунти важкого механічного складу, проте при внесенні добрив і тут можна одержати високі врожаї, але якість плодів при цьому знижується.
Диня погано переносить засолені ґрунти, тому при концентрації солей в орному шарі 0,5—0,7%, у т.ч. 0,05—0,07% солей хлору, рослини дині гинуть.
Допосівний обробіток ґрунту
Після збирання попередньої культури проводять лущення стерні на глибину 8—10 см дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15 або дискування бороною БДТ-7, вносять мінеральні добрива, проводять оранку плугом із передплужником ПН-4-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35 тощо на глибину 25—27 см. Для збереження вологи в північних районах проводять осіннє боронування зябу. Навесні ґрунт боронується (3БЗС-1,0; БЗСС-1,0), проводять дві суцільні культивації культиватором КПС-4: першу на глибину 12—15, другу — на — 6—8 см. Між перш ою і другою культивацією розрив становить 2—3 тижні. Перед сівбою дині на ґрунтах легкого механічного складу проводять прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6 для появи дружних сходів.
Строки посіву
Ранні строки посіву забезпечують одержання високоякісного врожаю. Оптимальний строк посіву припадає на період з 20 квітня по 10 травня, або коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 14—16 °С. Останнім терміном посіву вважається 10 червня.
Підготовка насіння
При підготовці насіння до посіву особлива увага приділяється масі 1000 шт., яка впливає на норму висіву і майбутній врожай, тому насіння доцільно калібрувати. Одним із таких способів є калібрування насіння дині за питомою масою — занурення їх у 1—2%-й розчин кухонної солі з наступним промиванням водою. Якісне насіння осідає на дні ємності з розчином, а неякісне спливає.
Дезінфекція, або знищення патогенної мікрофлори на поверхні насіння, досягається обробкою хімічними протруйниками, сонячним або ультрафіолетовим опромінюванням.
Для стимуляції проростання насіння в ґрунті проводять замочування його у водних розчинах мікроелементів і біологічно активних речовинах. Серед біостимуляторів найбільш дієвими є емістим С, фумар, бурштинова кислота, біологічний стимулятор росту (БСР), агростимулін.
Посів
При ранніх строках посів проводять сухими насінням. Прогрівання насіння при температурі 35—40 °С протягом 3—4 днів збільшує врожайність до 10—15%, а при 60 °С протягом 4 годин до 24%. Сонячний обігрів протягом кількох днів сприяє прискоренню проростання насіння у ґрунті й згубно впливає на збудників хвороб. При пізніх строках посіву проводять замочування насіння у теплій воді при температурі 25—30 °С, з появою 10% пророслих насінин їх висівають. Глибина загортання насіння 4—6 см. Сівбу проводять сівалкою СПЧ-6, СУПН-6,СУПН-12,СБУ 2-4А, СБН-3. При сівбі сівалкою точного висіву посівна норма зменшується вдвічі.
Схема посіву: 1,4 х 0,7; 1,4 х 1,0 м — для ранніх сортів і 1,4 х 1,4 ; 1,8 х 1,0; 2,1 х 0,5 м — для середньостиглих і пізніх сортів і гібридів. Посівна норма дині (маса 1000 шт. насіння — 38,0—41,0 г) — 1,2—1,6 кг/га.
Догляд за посівами
Після появи сходів, у фазі першого справжнього листка, проводять першу культивацію культиватором-рослинопідживлювачем КРН-4-2; КРН-5,4; КОР-4-2; на глибину 14—16 см і ручне прополювання в рядках.
Другу культивацію проводять у фазі 5—7 справжніх листків на глибину 8—10 см і виконують друге ручне прополювання, під час якого залишають у кожному гнізді по одній рослині.
Після третьої культивації огудину розкладають і за потреби присипають.
Основні складності вегетаційного періоду
Тривалість вегетаційного періоду характеризує ступінь скоростиглості сортів. Він визначається кліматичними факторами:
– тривалістю безморозного періоду;
– сумою активних температур;
– кількістю опадів, випадає за цей період.
Для розвитку рослин велике значення має тривалість вегетаційного періоду, тобто періоду з температурами, при яких можливе проходження повного циклу розвитку рослини. Тривалість вегетаційного періоду залежить не тільки від біологічної особливості самої культури чи сорту, але, що не менш суттєво, від умов обробітку.
Диня дуже чутлива до умов середовища і нерідко різко змінює сортовий вигляд у разі зміни температури, вологості, освітлення, характеру ґрунту.
Найістотніші для сорту цінні господарські ознаки більш мінливі. Найбільше вивчена у дині мінливість вегетаційного періоду — одна з основних сортових ознак, що має важливе значення при агрокліматичному розміщенні сортів.
Вегетаційний період дині можна розділити на два основних міжфазних періоди:
– від сходів до початку цвітіння жіночих квітів;
– від зав’язі плодів до початку дозрівання.
Період від посіву до сходів найчастіше залежить від погодних умов і якості посівного матеріалу. Збільшення вегетаційного періоду дині відбувається за рахунок першого міжфазного періоду (сходи — цвітіння). Це пояснюється несприятливими умовами у початковий період росту рослин, найчастіше дефіцитом вологи в ґрунті. Нестача вологи, як і надлишок її, подовжує вегетаційний період рослин. 
В окремі роки різниця між середньостиглими та пізньостиглими сортами згладжується. Мінливість вегетаційного періоду спостерігається за рахунок обох фенологічних фаз, але головним чином за рахунок періоду від цвітіння до дозрівання і меншою мірою від сходів до цвітіння, що слід враховувати. Вегетаційний період у дині змінюється за рахунок обох фенофаз, але більшою мірою за рахунок періоду від цвітіння до дозрівання.
Кращі результати можна отримати при правильному підборі сортів для різних районів вирощування.
Аналізуючи окремі фази розвитку рослин різних сортів дині, європейських і особливо середньоазійських, слід зазначити, що між сортами немає істотної різниці в тривалості фаз посів — сходи і цвітіння — зав’язування плодів. Найбільші відмінності відзначаються по дині в період цвітіння — дозрівання плодів. Вони свідчать про те, що при визначенні скоростиглості сортів і гібридів та при оцінці впливу на скоростиглість рослин тих чи інших агроприйомів слід звертати увагу на період від цвітіння до дозрівання плодів дині.
Сорти дині відрізняються вимогливістю до факторів зовнішнього середовища, стійкістю до несприятливого їх поєднання. Будучи в одному районі скоростиглим, один і той самий сорт в інших ґрунтово-кліматичних умовах може бути середньо- і навіть пізньостиглим.
Добрива
Дині вибагливі до родючості ґрунту й добре реагують на добрива, особливо азотно-фосфорні. Внесення добрив проводять розкидачами мінеральних добрив НБУ-0,5; МВС-0,6 тощо. Оптимальною вважається доза в межах N60P90K60.
Коефіцієнт використання добрив, особливо азотних, значно підвищується при дробному їх застосуванні. Внесення всієї дози азоту в період вегетації у вигляді підживлення значно підвищує врожай, але помітно знижує вміст цукру в плодах. Високе накопичення цукру і поліпшення смакових якостей плодів досягається при внесенні азотних добрив у ранні фази розвитку рослин. Половина дози — перед посівом або при посіві, що забезпечує нормальне живлення рослин у період сходів — початок цвітіння, і друга половина — у фазі 4 листків або перед початком цвітіння жіночих квіток. Все це сприяє підвищенню врожайності й цукристості плодів. Можна провести підживлення повним мінеральним добривом N10P30K10 у період утворення й росту огудини, при цьому врожайність підвищується до 40%.
Поливи
Рослини дині добре реагують на зрошення. Отримання високих і сталих врожаїв дині в Степовій зоні, незалежно від погодних умов, досягається при вирощуванні на зрошенні. Після першого поливу (фаза першого справжнього листка) необхідно витримати безполивний період до 40 днів і надалі нижній поріг вологості постійно підтримувати на рівні 65—70% від НВ. На початку достигання плодів досить провести один-два поливи.
При вирощуванні дині на зрошенні застосовують поливи на борознах, дощування і краплинне зрошення.
Полив дощуванням проводять, як правило, на полях із непохилою поверхнею.
Диню при зрошенні дощуванням висівають із тим самим міжряддям, що й у незрошуваних умовах, при цьому кількість рослин на 1 га збільшують і 1,5—2,0 рази.
Полив по борознах застосовують на полях із рівною поверхнею і незначними схилами. Зрошувальна норма при поливі дощуванням та по борознах змінюється залежно від погодних, ґрунтових умов і становить від 5000 до 7000 м3/га.
Особливості краплинного зрошення
При краплинному зрошенні збільшення врожаю в порівнянні з дощуванням становить 50—80%, прискорюється дозрівання плодів на 5—10 днів, економія поливної води становить 40—50%, знижується кількість внесених добрив на 50% за рахунок оптимізації поживного режиму з урахуванням потреб рослин залежно від фази росту й розвитку.
Особливості основного й передпосівного обробітку ґрунту в тому, що лущення проводять на глибину 10 см дисковими гідрофікованими лущильниками ЛДГ-10. На важких ґрунтах застосовують дискову борони БДТ-3,0 у два сліди. Важливим елементом передпосівного обробітку ґрунту є фрезерна обробка культиватором КВФ-2,8 або КФГ-3,6.
Навесні, для закриття вологи, використовують зубчасті борони БЗТС-1,0 зі зчепленням. Залежно від засміченості й ущільнення ґрунту проводять одну-дві суцільні культивації (КПС-4) з одночасним боронуванням на глибину 10—12 см.
Після розкладання магістральних і водорозподільних трубопроводів уздовж обраної ділянки приступають до посіву, при ручному посіві проводять маркування за схемою посадки і розкладання поливних трубопроводів на відстані 1,4 м.
За відсутності вологи проводять полив до створення на поверхні ґрунту одного суцільного зволоженого рядка між крапельницями, що відповідає поливній нормі 200—300 м3/га. Після появи сходів приступають до міжрядного обробітку культиватором КОР-4,2% КРН-4,2А; КФЛ-4,2. Усього за вегетаційний період проводять три-п’ять міжрядних обробітків у поєднанні з ручними прополюваннями в рядках. Застосування напрямних щілин дозволяє мінімізувати захисну зону рядка.
Значне зменшення витрат поливної води, прискорення росту і розвитку рослин баштанних культур, а також повне пригнічення росту бур’янів у стрічці забезпечується укриттям поливних трубопроводів системи краплинного зрошення непрозорою поліетиленовою плівкою (мульчею).
При краплинному зрошенні строки і норми поливу встановлюють із урахуванням стану рослин і ґрунту. Для вимірювання вологості застосовують тензіометри, встановлюючи один на глибину 50 см у ряду, а другий — на глибину 30 і 20 см убік міжряддя від першого, для контролю вологості кореневої зони рослин. Вологість ґрунту в шарі 0—40 см у межах контуру зволоження підтримується на рівні 60—70% НВ. Вегетаційні поливи проводять із одночасним внесенням розчинних мінеральних добрив. 
Збирання
Збирають диню вибірково, мірою достигання плодів. При достиганні в плодів дині змінюється забарвлення і рисунок кори, утворюється сітка, а в деяких сортів відокремлюється плодоніжка, з’являється специфічний аромат. При вибірковому збиранні у польових умовах використовують спеціальні транспортери ТН-12, ТШП-25, ТПО-50, або начіпні лотки, які виготовляють із труб дощувальних машин, а за відсутності зазначених пристосувань — вручну з виносом до дороги. Плоди для зберігання збирають у другій половині дня в ясну сонячну погоду із плодоніжкою, обережно кладуть на солом’яну підстилку в один шар і перевозять до сховища.
Сортопідбір
Вибір сорту — найвідповідальніший момент, особливо для початківця-баштанника. На сьогодні відомо понад 3000 сортів дині, і осягнути тонкощі такої різноманітності деколи буває важко навіть досвідченим баштанникам. Вибираючи сорт, перш за все потрібно враховувати погодні умови вашого регіону.
В Україні чітко визначилися три регіони з розвиненим вирощуванням дині. Перший охоплює південні області, в яких диня росте відмінно і дає високий урожай якісних плодів. Тут вирощують сорти всіх термінів дозрівання — від скоростиглих до пізньостиглих. Гарна транспортабельність плодів дозволяє перевозити їх з півдня, щоб забезпечити солодкою продукцією північні регіони.
Цей регіон охоплює традиційні зони успішного вирощування дині — південь Запорізької (Якимівський район) і Херсонської (Скадовський і Голопристанський райони) областей. Тут діють свої секрети і своя конкуренція за ринки збуту ранньої продукції.
У середній смузі України диня також дає високий урожай товарних плодів, але в основному для місцевого споживання. Тут найчастіше використовують скоростиглі і середньостиглі сорти (Титовка, Липнева, Золотиста, Рання 133, Десертна 5, Голянка).
І нарешті регіон, у який входять західні і північні області, — виключно аматорська зона. Тут перевагу віддають скоростиглим, холодостійким сортам, стійким до бактеріозу, антракнозу і фузаріозу. Вибір сортів для любителів обмежений — Криничанка й Титовка.
При виборі сорту дині, крім ранньостиглості, бажано віддавати перевагу сортам із компактною формою куща або короткими пагонами. Останнє особливо актуально, якщо використовується укривна культура.
Рекомендовані сорти дині для Степу і Лісостепу України
Дідона — сорт середньоранній. Від сходів до початку достигання плодів — 70—75 діб. Плоди кулястої та тупо-еліптичної форми, середнього та великого розміру. Колір фону плодів жовтий, сітка суцільна. М’якоть світло-кремового кольору, товста (5,0—6,0 см), хрустка, соковита, солодка. Дегустаційна оцінка — 4,8 бала. Маса середнього плоду — 2,0 кг. Урожайність — 24,3 т/га. Транспортабельність гарна. Плоди не розтріскуються. Плоди містять 13,0—14,0% сухої речовини, 10,5% цукру, 30,0—33,0 мг% вітаміну С. Насіння середнього розміру, кольору слонової кістки. Вихід насіння становить 1%, маса 1000 шт. — 40,0—45,0 г. Сорт відносно стійкий проти борошнистої роси та бактеріозу. Призначається для споживання у свіжому вигляді та переробки.
Фортуна — сорт середньоранній, від сходів до початку достигання плодів — 68—78 діб. Плоди овальної форми, забарвлення фону жовте, різних відтінків, іноді з зеленими плямами. Сітка повна або часткова. М’якоть білого кольору, товста (до 6,0 см), соковита, солодка. Дегустаційна оцінка — 4,4 бали. Маса середнього плоду — 4,2 кг. Урожайність на суходолі — до 28,0 т/га. Плоди містять 11,5% сухої речовини, 9,8% цукру, 27,5 мг% вітаміну С. Транспортабельність гарна. Насіння середнього розміру (довжина — 14,2 мм, ширина — 6,8 мм), білого кольору. Вихід насіння становить 1%, маса 1000 шт. — 48,2 г. Сорт високостійкий проти фузаріозного в’янення та борошнистої роси.
Ольвія — сорт середньостиглий, стійкий проти борошнистої роси та фузаріозного в’янення. Призначається для споживання у свіжому вигляді та для консервування. Від сходів до початку достигання плодів — 75—85 діб. Плоди коротко-овальної форми, світло-жовтого забарвлення, сітка у вигляді тріщинок змішаного типу. М’якоть товста, ніжна, солодка. Дегустаційна оцінка — 4,7 бала. Маса середнього плоду — 2,5 кг. Урожайність на суходолі — до 15,4 т/га. Транспортабельність хороша. Плоди містять 12,4% сухої речовини, 10,6% цукру, 31,8 мг% вітаміну С. Насіння велике (довжина 14,0 мм, ширина 7,0 мм), жовтого кольору. Вихід насіння становить 1%, маса 1000 шт. — 44,0 г.
Нові перспективні сорти дині
Фантазія — новий ранньостиглий сорт дині з вегетаційним періодом 62 доби. Плоди кулеподібної та злегка приплюснутої форми, жовтого кольору з частковою сіткою, поверхня гладенька. Середня маса плоду 2,9 кг, вміст сухих речовин 13,2—14,2%, Насіння біле, середнє, 10,0х5,0 мм. М’якоть білого кольору, завтовшки 4,3 см, соковита, солодка, продуктивність однієї рослини 2,2 кг. Урожайність на богарі 15,0—18,0 т/га. Сорт високостійкий проти борошнистої роси.
Престиж — новий ранньостиглий сорт дині з вегетаційним періодом 65 діб. Плоди овальної форми з густою сіткою, забарвлення жовто-оранжеве. Продуктивність однієї рослини 3,6 кг, середня маса плоду 2,6 кг, вміст сухих речовин 11,0—12,0%. М’якоть білого кольору, середньої товщини 2,5—3,0 см, соковита, солодка. Насіння жовтого кольору, 12,0 х 5,0 мм. Урожайність на богарі становить 15,0—16,0 т/га. Високостійкий проти борошнистої роси.
Лариса Чинова, науковий співробітник
Інститут південного овочівництва і баштанництва НААН України
журнал “Плантатор” квітень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Плантатор” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
Плантатор
