Незабаром розпочнеться весняна посівна. Для кожного агронома цей час особливо відповідальний, адже від того, наскільки правильними будуть ухвалені рішення, залежить майбутній урожай. Особливо, якщо йдеться про високомаржинальні культури, як от соняшник чи кукурудза. Минулий рік показав, що діяти за шаблоном або ж зважаючи здебільшого на багаторічний досвід — не варто: погода може підносити неочікувані сюрпризи. Але, як то кажуть, на помилках вчаться. Якими вони були у вирощуванні соняшнику минулого сезону проаналізував менеджер із технологічного супроводу олійних культур компанії «Євраліс» Сергій Вітцівський на конференції «День агронома», що нещодавно відбулася в Києві.
Невчасна сівба
Однією з головних проблем минулого сезону на значній території України був брак продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, який давався взнаки ще в осінньо-зимовий період і посилився у весняний, адже довгоочікуваних опадів так і не випало. Тож багато фермерів, намагаючись зберегти дорогоцінну вологу, поспішили відсіятися в ранні й навіть надранні строки — у першій декаді квітня. Натомість зворотне похолодання та температурні гойдалки, що тривали майже до кінця травня, а подекуди й до початку червня, подовжили період сходів соняшнику до 20–30 діб. А це, своєю чергою, призвело до зменшення густоти посівів і, відповідно, урожайності.
Соняшник — теплолюбна культура, яка на ранніх етапах розвитку має добру морозостійкість. Однак надалі чутливість рослин до холоду різко посилюється, — каже Сергій Вітцівський. — Якщо проросле насіння може витримати 10-градусні морози, то рослини у фазу сім’ядоль гинуть за –5…–6 °С, у фазу першої пари листків — за -1…–2 °С, у фазу третьої пари листків значно пошкоджуються за 0 °С.
Через зниження температури в багатьох господарствах отримали різнофазові сходи, що далі вплинуло на застосування гербіцидних технологій — клеарфілд, клеарфілд плюс і сульфо, а також призвело до переростання бур’янів. Адже чимало аграріїв, чекаючи стабілізації погодних умов, так і не змогли вчасно застосувати гербіциди. Натомість бур’яни, що стійкіші до несприятливих погодних умов, у цей час переростали, чим надалі створювали конкуренцію соняшнику за вологу та поживу в надзвичайно важливий гербокритичний для культури період (40–50 днів від сходів).
Результат — зниження врожайності. Застосування ж на клеарфілд, клеарфілд плюс та сульфогібридах соняшнику відповідних гербіцидів за температурного стресу спричинили фітотоксичність на культуру, зняти яку аграрії намагалися антистресантами, що, своєю чергою, збільшило економічне навантаження на господарства.
— Наведені помилки зовсім не означають, що потрібно відмовитися від ранньої сівби соняшнику — навпаки, у структурі посівних площ ранні гібриди мають становити 20–30%, — наголошує Сергій Вітцівський. — Але, аналізуючи умови останніх років, можна констатувати, що оптимальні строки сівби соняшнику мають значні переваги перед ранніми та надранніми. Так, проаналізувавши результати врожайності соняшнику за різних строків сівби, ми з’ясували, що за оптимальних строків на Півдні та Центрі України господарства отримали до 1 т/га більше, як порівняти з ранніми строками. Проте, щоб мати такі результати, насамперед потрібно працювати над збереженням запасів ґрунтової вологи.
Ранні строки сівби мали ще один негативний наслідок — низьку засвоюваність добрив рослинами. Адже навіть за правильної стратегії живлення, правильного нормування добрив під час сівби низькі температури ґрунту негативно впливали на доступність елементів живлення, зокрема фосфору — як відомо, цей елемент не засвоюється за низьких температур.
Неправильна сівозміна
Правильно вибрані строки сівби, безперечно, важливий чинник урожайності соняшнику, утім, на перше місце, на думку Сергія Вітцівського, варто ставити дотримання сівозміни. Звісно, в умовах, коли побудова сівозміни продиктована не турботою про збереження родючості та вологозабезпечення ґрунту, а здебільшого маржинальністю культур, це важко зробити. Але варто пам’ятати, що правильний набір культур у сівозміні з різногоризонтним живленням і водоспоживанням, з різним азотно-вуглецевим співвідношенням безпосередньо впливає на забезпечення вологою нижніх горизонтів ґрунту — з яких, власне, і бере вологу соняшник.
— Плануючи технологію виробництва, слід ураховувати біологічну особливість соняшнику, — каже Сергій Вітцівський. — Міцна коренева система культури проникає на глибину 2–3 м і більше, після бутонізації соняшник поглинає вологу з глибини 100– 150 см і нижче, на формування 1 т насіння рослина використовує 1400–1800 кубометрів води, а 52–57% води соняшник споживає у фазу утворення кошика — цвітіння. Тому, якщо ми в сівозміні підряд вирощуємо культури, що споживають вологу з нижніх горизонтів ґрунту, відповідно, таким чином зневоднюємо ґрунт, а незначна кількість опадів не може стабілізувати ці запаси. Ось це найбіліше впливає на врожайність соняшнику.
Технологічні прорахунки
Неправильний набір культур сівозміни й інтенсивний механічний обробіток ґрунту призводять до деградації ґрунтів, зменшення кількості агрономічно цінних водотривких агрегатів. У результати ґрунт втрачає здатність поглинати й утримувати вологу, спрямовувати її в нижні горизонти. —
Інтенсивне розпушування провокує різногоризонтне ущільнення ґрунтів. У результаті за інтенсивних короткочасних літніх опадів, що трапляються все частіше, деградовані деструктовані ґрунти не можуть прийняти такої кількості вологи — виникає водна ерозія. Безструктурні ґрунти, не вкриті рослинними рештками, піддаються вітровій ерозії. Пилові бурі, що ми могли спостерігати минулого березня в різних регіонах України, тому підтвердження, — констатує Сергій Вітцівський. — І все через застосування класичної технології інтенсивного механічного обробітку ґрунту. Додайте до цього спалювання стерні, неправильну роботу з пожнивними рештками — і водотривку структуру ґрунту буде зруйновано.
Що робити
Те, що нині на часі ґрунтофільні та вологонагромаджувальні технології обробітку ґрунту, мабуть, уже ні в кого не викликає сумніву. В умовах браку вологи аграрії все більше уваги звертають на смуговий, вертикальний, нульовий обробітки. Висівання проміжних, покривних культур, правильна робота з пожнивними рештками, робота над розущільненням ґрунтів — ось заходи, що допомагають покращити структуру ґрунту, а відтак, здатність ґрунтів поглинати й утримувати вологу.
Однак що робити, коли запасів вологи катастрофічно бракує, а соняшник сіяти треба? Наукові дослідження доводять, що в такому разі водоспоживання можна контролювати густотою посіву. На їх основі науковці й визначили норми висіву соняшнику відповідно до запасів ґрунтової вологи (таблицю).
— Норм висіву слід дотримуватися в будь-якій зоні вирощування, — наголошує Сергій Вітцівський. — Можливо, хтось уважає, що в добрий щодо вологозабезпечення рік можна збільшити норми для отримання кращого врожаю. Але кожна культура в сівозміні має бути прибутковою, тому й доброго року треба залишити для наступної в сівозміні культури вологу. Адже наступний рік може видатися посушливим. Тож залиште у вашій сівозміні місце для посухостійких гібридів.
Компанія «Євраліс» має потужний оновлений портфель гібридів соняшнику, кукурудзи, ріпаку, сої. Це дає змогу для різних технологій підібрати правильні гібриди.
Людмила Морозова
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
