Приватна агрофірма «Білий Стік», названа на честь річки, що протікає землями Сокальщини у Львівській області, обробляє 2300 га тутешніх угідь. Підприємство успішно розвиває рослинництво, молочне скотарство та свинарство. Така стратегія розвитку допомогла господарству вистояти в нелегкі часи, адже одна галузь «підстраховувала» та доповнювала іншу. Нині всі напрями діяльності — прибуткові. Тож коли йдеться про завдання рослинництва, то кожна культура має відігравати позитивну роль у сівозміні й бути рентабельною. Чималі прибутки господарству приносить озимий ріпак, під яким поточного сезону 480 га. Культура рано звільняє поле, покращує структуру і родючість ґрунтів, є добрим фітосанітаром щодо кореневих гнилей зернових колосових культур, збільшує кількість розчинних форм фосфору, посилює нагромадження органічних речовин в орному шарі, покращує аерацію ґрунту. А врожай ріпаку — це перші гроші, отримані в сезоні, які дуже потрібні господарству. Агрофірма стабільно збирає по 3,2–4 т/га ріпаку, хоча він досить примхлива та ризикована у вирощуванні культура. Тому напередодні нового посівного сезону в розмові з головним агрономом ПАФ «Білий Стік» Петром Черкасом ми зосередилися на тому, як уникнути основних помилок у вирощуванні озимого ріпаку й отримaти бaжaний результaт.
Пухко й вогко
Одна з поширених помилок — це не якіс на підготовка ґрунту. Для отримання дружних сходів, перезимівлі рослин із найменшими втратами й отримання високого врожаю ріпаку, обробіток ґрунту має бути спрямований на створення пухкого й вирівняного шару ґрунту з достатньою кількістю вологи на глибині загортання насіння.
Якщо більшість грудочок своїм розміром наближатимуться до розміру насінин ріпаку, це сприятиме нагромадженню вологи восени — конденсат від перепадів денних і нічних температур. «Це важливий чинник в умовах браку вологи, яку вже й ми відчули, — додав Петро Черкас. — Утримати вологу можна відповідним обробітком ґрунту й керуванням пожнивними рештками».
Також у вирощуванні ріпаку слід перевіряти поля на наявність плужної підошви. Хоча культура і має розгалужену мичкувату кореневу систему, але цього не завжди достатньо, щоб коріння проникало в ущільнені шари ґрунту.
Нині «Білий Стік» працює за «класикою», але більше як 50% площ переводять на безвідвальний обробіток ґрунту. «Ми, зокрема, помітили, що за глибокого розпушення зменшилася вологовіддача ґрунту, як порівняти з оранкою, а врожайність культур була вищою», — уточнив агроном. Для проведення глибокого розпушування ґрунту (до 30 см) і закриття вологи (від 5 см) в арсеналі мають багатофункціональний культиватор Vector.
Подрібнити й загорнути
Причиною зниження врожаю культури може стати неякісне подрібнення соломи після збирання зернових культур, нерівномірне розподілення й погане загортання в ґрунт. Великі частки соломи в ґрунті формують повітряні порожнечі, що призводить до погіршення «щеплення» з ґрунтом і проростання насіння, а надалі — витягування рослин і їх ослаблення. Погано загорнута солома спричиняє нерівномірні сходи. Крім того, це призводить до додаткових витрат на внесення азотних добрив під сівбу, адже мікроорганізми, які беруть участь у розкладанні соломи, збільшують поглинання азоту з ґрунту.
Задля удосконалення обробітку ґрунту господарство придбало дисковий лущильник Horsch Joker RT. Агрегат першим виходить у поле після збирання врожаю: за першого разу рештки загортають на глибину 5 см, щоб спровокувати ріст падалиці, а за другого — на 12–15 см. Цим агрегатом закривають вологу.
Після лущення стерні та передпосівного обробітку ґрунту на найглибшу глибину на поле пускають посівний комплекс Pottinger. Агрегат обладнано двома рядами дисків, які розпушують ґрунт, далі за ними розташовані притискні колеса та сошники. Комплекс добре працює по вологому й сухому ґрунту, а міжряддя можна регулювати на 12 і 24 см.
Хороший і найкращий
Інші помилки — порушення сівозміни й невиправдане збільшення площ під озимим ріпаком. Від попередників значною мірою залежить оптимізація витрат на вирощування ріпаку й отримання прибутку. Високих і стабільних урожаїв озимого ріпаку можна досягати за впровадження так званих «ріпакових сівозмін», коли під частку цієї олійної культури відведено до 25% і вона максимально насичена зерновими культурами. Перенасичення сівозміни ріпаком призводить до збільшення ураження рослин білою гниллю, фомозом і альтернаріозом.
У сівозміні «Білого Стоку» — близько семи ярих і озимих культур, а також багаторічні трави. Тож ріпак повертають на попереднє поле через чотири роки, що дозволяє оздоровити ґрунт, зменшивши його заселення збудниками хвороб. Сіють здебільшого після озимої пшениці, а в сезоні-2020/21 спробували вирощувати ще й після ярого гороху. «Зернові культури добре удобрюють ґрунт, лишають по собі в ґрунті багато вологи та поживних речовин, — зазначив пан Петро. — Але горох — дуже потужний попередник для ріпаку, адже лишає більше азоту. Зі старту висіяні по ньому рослини були міцнішими й здоровішими — на крок попереду за ті, яким передувала пшениця».
У той самий час використання в ролі попередника пшениці чи ячменю дозволить покращити та спростити контроль широколистих бур’янів шляхом ефективного обробітку попередника гербіцидами. За використання попередником зернобобових культур бажано використовувати сорти, стійкі до гербіцидів, що дозволить ефективніше контролювати широколисті бур’яни.
Наявність ріпаку в сівозміні сприяє суттєвому зменшенню ризиків появи та ступеня ураження кореневими гнилями, фузаріозом й іншими хворобами. Це, своєю чергою, дозволить зменшити хімічне навантаження й оптимізувати витрати на захист наступних у сівозміні культур від хвороб.
Помилки в сівбі
У процесі сівби агрономи часто припускаються трьох помилок: заглибоко сіють, забагато дають насіння і не дотримують строків сівби.
Так, прагнучи дати насінині озимого ріпаку більше шансів на вологу, закладають його занадто глибоко. Насправді це лише ускладнює умови для проростання дрібного насіння ріпаку: рослини витрачають на проростання більшу кількість днів і виходять ослабленими, що збільшує ймовірність їх вимерзання.
«Перестрахування» у вигляді підвищеної норми висіву насіння теж не сприяє збільшенню врожайності. Адже за загущення рослини конкурують між собою за вологу, світло та площу живлення, а в результаті витягуються, стають схильними до вилягання, погано зимують. Для львівського господарства оптимальна норма висіву — 500 тис. насінин/га, за посухи агроном може дещо збільшити її.
Недотримання строків сівби в будьякий бік погано впливає на сходи. «Для нас дуже важливо висіяти ріпак в оптимальні терміни, тож задля вчасного виконання цієї операції ми перекидаємо на поля всю техніку», — наголошує Петро Черкас. За ранніх строків сівби (аграрії «ловлять» вологу, яка, можливо, лишилась у ґрунті) виникають додаткові проблеми з бур’янами, шкідниками та з рістрегуляцією, що суттєво здорожчує технологію, але не гарантує результат. За пізніх строків сівби (чекають дощів) існує високий ризик, що рослини підуть у зиму недорозвиненими. Хоча приємним бонусом є зволоження ґрунту та посівного ложа завдяки випаданню роси, про що йшлося вище.
У багатьох господарствах ріпак сіють із міжряддям 15 і 30 см, хоча останнім часом поширення набирає сівба з міжряддям не меншим за 45 см. Широке міжряддя — це можливість отримати більше вуглецю та розлогіше гілкування. Додаткове розпушування міжрядь навесні чи восени дає прибавку до 0,5 т/ га.
Диверсифікувати ризики
За критичних умов сівби вимоги до гібридів і сортів потребують дещо іншого підходу у виборі, ніж раніше. Так, варто зважати не лише на потенційну врожайність, а й на пластичність до строків сівби та стійкість до стресових чинників. Також варто «розкладати яйця у різні кошики».
«Білий Стік» задля зменшення ризиків втратити врожаю щороку висіває кілька сортів і гібридів ріпаків різної селекції — DSV, «Монсанто», «Декалб», КВС тощо. «Селекція не стоїть на місці, щосезону пропонує нові високопродуктивні сорти й гібриди, адаптовані до викликів клімату — тож ми не зациклюємося на чомусь одному, — пояснив Петро Черкас. — Про економію на якості посівного матеріалу й мови не може бути, адже як схибиш на початку, то всю подальшу роботу змарнуєш».
Два роки поспіль сіяли чеський сорт озимого пізньостиглого ріпаку: але якщо на перший рік він показав значно кращі результати щодо врожайності, стійкості до вилягання та хвороб, ніж гібриди, то наступного сезону не виправдав сподівань.
Тенденція в ріпаківництві така, що аграрії віддають перевагу гібридам, але на ринку представлені й сорти. Між сортовим і гібридним насінням ріпаку існують розбіжності, які відповідним чином формують характеристики насіння. Серед переваг гібридного насіння — висока життєздатність, швидкий старт і розвиток на ранніх стадіях, нижча норма висіву й вищий потенціал урожайності, добра здатність відростання навесні. Сортовому насінню властиві здатність до ранніх строків сівби, висока пластичність до погодних чинників, вищий уміст олії, відмінна здатність до регенерації, нижча вартість посівного матеріалу.
Без дефіциту й надлишку
За інтенсивного вирощування озимого ріпаку значну роль відіграють азот, який є основою формування вегетативної маси та високої продуктивності посівів, і сірка — основа формування білкових молекул і засвоєння азоту. Утім, за внесення великих норм азотних добрив рослини переростають, стають крихкими й ламкими; надмірне азотне живлення восени посилює нагромадження води в тканинах, погіршує процес загартування рослин.
У господарстві «Білий Стік» ріпак підживлюють кілька разів. Перед сівбою вносять польську поліфоску з формулою 6 : 20 : 30 або білоруську з формулою 8 : 19 : 29. «Наразі добрива вносимо розкидачем під основний обробіток ґрунту по 250 кг/га, але плануємо придбати сучасний посівний комплекс і тоді зможемо вносити під час сівби», — зауважив пан Петро. Ріпак добре реагує на загортання добрив нижче від рівня насіння — це стимулює розвиток і ріст кореневої системи в глибину, підвищує стійкість рослин до несприятливих чинників.
Також восени по мерзлоталому ґрунту підживлюють сульфатом амонію і селітрою, вносячи їх розкидачами. Цього року після кількарічної перерви господарство вносило КАС самохідним обприскувачем John Deere по мерзлоталому ґрунту в кінці лютого з нормою від 130–150 л/га. На поля, де не застосовували КАС, вносили сульфат амонію по 120–150 кг/га, селітру — від 170 до 210 кг і повторно від 150 до 200 кг/га. «Після застосування КАС ріпаки стояли значно потужніші, ніж там, де ним не працювали, — зауважив агроном. — Але, перш ніж дійти остаточного висновку, подивимось, що покаже бункер».
Крім азотного живлення має бути достатнє забезпечення й багатьма іншими елементами. Так, за недостатнього рівня фосфорно-калійних добрив ефективність азотних добрив різко зменшується. Фосфор є визначальним для розвитку рослин на старті. А через дефіцит бору стебла ріпаку можуть розтріскуватися. Тріщини стають «воротами» для проникнення збудників хвороб, а зараження рослин призводить до здорожчання системи захисту рослин і втрати частини врожаю. Тому під сівбу рекомендовано вносити комбіновані добрива.
Захистити на старті
Перенасичення сівозмін ріпаком спричиняє підвищення захворюваності рослин і пошкодженості їх фітофагами. Періоди з підвищеною вологістю та плюсовою температурою повітря сприяють розвитку й поширенню патогенів, полегшують їхнє проникнення в рослини. Так, збудник фомозу здатний зберігатися в уражених рештках культури десятками років, переноситься дощем, вітром, комахами та уражає всі частини рослини. Склеротиніоз хоч має більш локалізований характер і меншу поширеність, але є не менш шкодочинним, адже є загрозою в пізніші фази розвитку рослин. Патоген особливо накопичується на полях, де в сівозміні домінують олійні культури. Цій хворобі легше запобігти, ніж потім лікувати.
Правильна сівозміна дозволяє агрофірмі «Білий Стік» нівелювати багато проблем, пов’язаних із хворобами рослин. Але захист насіння на старті є обов’язковою умовою. Усе насіння протруюють препаратами від «Сингента» та «Басф». У боротьбі зі шкідниками залежно від погодних умов працюють інсектицидами, які мають контактну або системну дію.
«Вочевидь нюансів у вирощуванні ріпаку є дуже багато, — підсумував Петро Черкас — Тому на старті сезону треба враховувати чимало різнобічних чинників, щоб на фініші отримати хороший урожай „чорного золота”».
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки, напрям «Фунгіциди на технічних культурах», компанія «Сингента»
— В осінній період треба не лише забезпечити розвиток рослин і запобігти їх переростанню, а й зберегти листковий апарат від ушкодження хвороба ми. Адже ураження хворобами знизить продуктивність листкового апарату, а отже, й фотосинтезу, від ефективності якого залежить нагромадження цукрів у тканинах рослин і формування розміру кореневої шийки, що є запорукою успішної перезимівлі. Тому застосування фунгіцидів-ретардантів восени є обов’язковим заходом.
Інтенсивність їх застосування залежатиме від термінів сівби, її густоти й інтенсивності росту конкретного гібрида на початкових етапах. І, звісно, від погодних умов: за достатньої кількості опадів і сприятливого температурного режиму ризик переростання рослин зростатиме.
У виборі фунгіцидів-ретардантів заслуговують на увагу комплексні рішення. Так, застосування ретарданту Сетар восени запобігає переростанню і витягуванню точки росту, сприяє формуванню міцної кореневої шийки та розвинутої кореневої системи, накопиченню цукрів у клітинах рослин. І звісно ж, захисту від хвороб. Оптимальною фазою розвитку рослин для інгібування росту в осінній період є фаза 4–6 листочків. Для визначення доцільності повторного застосування ретардантів слід орієнтуватися на погодні умови й описані вище чинники.
Застосування навесні дозволяє запобігти виляганню й стимулює гілкування, досягти дружнього зацвітання квіток і достигання, захистити весняний приріст листя від фомозу й альтернаріозу.
The Ukrainian Farmer
