Сезон покровського овочівника завжди починався 28–29 грудня. Саме напередодні Нового року він зазвичай розкладав насіння по касетах. Далі пікірував у пластикові півлітрові стаканчики й не пізніше 22–23 лютого висаджував на постійне місце вирощування. Цього року розсада потрапила в ґрунт лише на початку березня. Звичайно, трохи переросла, хоча її розвиток загальмовували як могли: тримали температуру на рівні 8–10 °С, зменшували норму поливу, аби їй вистачало лише для підтримання життєдіяльності.
У таку саму халепу потрапило чимало невеликих товаровиробників, хто вирощує овочі в плівкових теплицях з обігрівом, не кажучи вже про тих, хто висаджує рослини в неопалювані тунелі. Перші економлять, бо вартість вугілля та дров зросла, тому в разі тривалої роботи котлів зводиться нанівець рентабельність усієї справи. Другі цілковито залежать від погоди. І в тих, і в інших в очікуванні тепла втрачається час на розвиток і плодоношення рослин, який потім надолужити майже неможливо. Так, Андрій Васильович вже ухвалив рішення: пролонгувати, наскільки вийде, розвиток томатів першого обороту та зовсім обійтися без другого, бо віддати повноцінний урожай до осінніх холодів томати, висаджені влітку, не встигнуть.
У спадщину –– любов до помідора
У родині Андрія Васильовича томатну культуру почали вирощувати ще 1979 року. Він тоді був хлопчиком, який просто допомагав батькам. Проте процес захопив і, коли настав час обирати професію, вибір дався без сумнівів: вступив до вишу, став агрономом. Але на початку 1990-х агрономи нікому були не потрібні: господарства розвалювалися. Пішов працювати за професією, яку отримав під час служби в армії, –– водієм на «швидкій», де працює й до сьогодні. Та коли поруч із будинком є земля, хіба може агроном утриматися від того, щоб щось не посадити? Поставив кілька балаганів і взявся за вирощування знайомої з дитинства культури –– томатів. Згодом змінив прості конструкції на більш серйозні, по 80 м завдовжки та 5 м заввишки, накрив їх міцною французькою та іспанською плівками, які можна експлуатувати до десяти років.
Наразі Андрій Пустовар має 30 соток закритого ґрунту. Дивлячись на те, які гарні й щедрі урожаї він збирає –– по 8–8,5 кг з куща –– до нього потяглися за порадами місцеві овочівники, а представники селекційних компаній стали пропонувати до випробування свої гібриди. Зараз овочівник співпрацює з кількома компаніями з Ізраїлю, Нідерландів, Японії. У кожної є свої вдалі наробки. Проте окремо виділяє гібриди компанії «Сингента».
Ставка на ранні
–– Співпрацюю з «Сингентою» десять років, –– розповідає Андрій Васильович. – Звісно, користуюсь і препаратами цієї фірми, і насіннєвим матеріалом. Завжди із задоволенням і цікавістю беру на випробування нові гібриди. Та не менше, ніж самі продукти компанії, ціную супровід із вирощування, який забезпечують куратори Андрій Сербінов і Геннадій Барабаш. Це завжди кваліфікована допомога. Завжди є чого повчитися, адже сучасне рослинництво рухається на чималій швидкості.
Серед усіх сингентівських та будь-яких інших гібридів ще десять років тому Андрій Пустовар виділив напівдетермінантний Гравітет F1. Віддає йому перевагу й зараз. Ранній –– від висаджування розсади до збирання першого врожаю йому потрібно 63–68 днів. Плоди темно-червоні, трохи сплющені, ребристі, великі: вага одного дорівнює від 300 до 600 г. Показали хороші якості Девонет F1, який позиціонується як покращений Гравітет F1, напівдетермінантний червоний Капонет F1, чиї плоди формою нагадують хурму, рожевоплідний індетермінантний Мамстон F1.
Ще одним гібридом від «Сингенти», який було оцінено в перший же рік посадки, став рожевоплідний Малдуо F1. Він потрапив до овочівника під номером, цього року вирощується вже під назвою. Рослина індетермінантна, ранньостигла. Має широкий набір стійкостей. Плоди великі.
V-подібні ряди
–– Наука про вирощування томатів не має зупинки й кінця. Весь час є чому вчитися, та, що важливіше, треба вміти ці знання застосовувати, –– зауважує Андрій Васильович. –– Єдиного шаблону, як деякі думають, не існує. Багато залежить від погоди, а рік на рік не схожий. Узяти хоча би цю весну: гнила, холодна, затяжна. Скільки займаюся томатами, такого не пам’ятаю. Завжди на ринок виходив 26–27 квітня, у травні вже були масові збори. У цьому році в травні ще нічого не буде. Так, теплиця захищає від надто низької температури, її можна регулювати опаленням, але через похмурі дні рослини отримують менше сонячного світла, даються взнаки перепади температур, конденсат, підвищена вологість.
Перерослу розсаду заглиблювати під час посадки, як багато хто робить, Андрій Васильович не радить, бо це може призвести до розвитку гнилей. Він її одразу підв’язує до шпалер. Саджає рослини в один ряд, з інтервалом 20 см. Комусь ця відстань може здатися замалою. Господар прийшов до неї поступово, підпорядкувавши цій схемі всю технологію. Пояснює її тим, що вирощує переважно напівдетермінантні гібриди, а вони порівняно з індетермінантними дають менш потужний кущ, задовольняються меншою інтенсивністю освітлення та миряться з меншою площею живлення. Завдяки цьому можна посадити більше рослин і, відповідно, отримати більший урожай, більший прибуток. Зазвичай на площі в 30 соток висаджується до 11 тисяч напівдетермінантних рослин. Останні товарні плоди збирають із 8–9 китиці.
Щоб середина куща краще освітлювалася сонцем, а разом із тим була добра провітрюваність, Андрій Пустовар застосовує особливе підв’язування. Томати висаджує в один ряд, а шпалери влаштовує з обох боків. Одну рослину підв’язує до однієї шпалери, іншу, в шаховому порядку, до іншої. У підсумку основні стебла рослин утворюють ряд, схожий за формою на літеру «V».
Із початком сезону вмикають насос на Каховському водосховищі. Воду спочатку накачують у ємності місткістю 25 кубометрів. Далі вона нагрівається до комфортної для томатів температури 16 °С, і тільки після цього потрапляє до системи крапельного зрошення, яким обладнані всі балагани.
«Хімічити» не на користь
Зазвичай розсада в стаканчиках не потребує підживлення, оскільки використовуються готові субстрати, вже заряджені всіма поживними речовинами. Та коли рослини довго, як цього року, чекають на висаджування в ґрунт, то встигають все витратити. Тоді доречними стають позакореневі добрива на кшталт Плантафолу. Від несприятливих умов захищає антистресант і стимулятор росту Мегафол, який застосовують по листу, від кореневих гнилей –– Превікур, який вносять разом із поливом (15 мл на 10 літрів води) та інші агротехнічні прийоми.
Щоб рослини за інтенсивної посадки не голодували, Андрій Васильович дбає про живлення ґрунту. Дарма що земля від природи дісталася родюча –– чорнозем, все одно кожні два-три роки восени перед оранкою вносить добре перепрілий гній від великої рогатої худоби. Крім того, упродовж всього вегетаційного періоду рослини отримують NPK у різному співвідношенні залежно від віку. Із них готують бакові суміші, що подаються через фертигаційну систему. При цьому не забувають про важливі для томатів мікроелементи.
–– І нічого зайвого, –– запевняє овочівник. –– Адже «хімія» –– задоволення не з дешевих. Під час підживлення беруться до уваги виключно природні потреби рослин. Якщо вирахувати, скільки добрив припадає на одну рослину, то в сумі за одне підживлення вийде в середньому 1–2 г. Та й взагалі «хімічити» мені не на користь. По-перше, я не стану труїти людей, хоча би як працівник «швидкої». По-друге, моя родина їсть те саме, що я відправляю на продаж. По-третє, мої постійні покупці на гуртовому ринку із задоволенням беруть мою продукцію, знаючи, що продадуть її всю без залишку, адже не перегодовані добривами плоди мають кращу лежкість і не потечуть. Тобто підживлення –– питання якості товару.
У кожній теплиці свій фронт
У покровських балаганах не бракує непроханих гостей. Раніше докучала капустянка (вовчок), а три роки тому об’явилася тута абсолюта –– гроза всіх тепличників півдня України. Біля ділянки Андрія Пустовара багато безхазяйної землі. Якраз там і вподобала кущі лободи томатна міль. Природних ворогів на території нашої країни вона не має. Знищити бур’яни навколо теплиць –– справа непідйомна, бо площа під ними велика, тому Андрій Пустовар відчайдушно бореться з тутою в межах своїх теплиць. Це і складно, і дорого. Є примарна надія, що холоди цієї зими виморозили ненажерливого шкідника в усіх стадіях його розвитку. Пастки поки порожні, й це вселяє оптимізм.
–– Стосунки із тутою в мене склалися нервові, –– посміхається господар. –– Похарчується лободою, відкладе яйця, залишить в землі лялечок, а потім перекидається на мої томати. Довелося розробити проти неї цілу стратегію, головне в якій –– тримати на контролі дорослих особин і не давати їм розмножуватися понад міри.
Протимоскітних сіток, які би не давали метеликам потрапити всередину теплиці, овочівник не застосовує, бо каже, що вони швидко забиваються пилом і заважають циркуляції повітря. Розвішує феромонні пастки для відлову самців та клейові пастки для обох статей. Якщо на очі стали потрапляти метелики, а в пастках назбиралася їх значна кількість, починається підготовка до застосування контактних препаратів. Одні, такі як Актоцид, Бітоксибацилін, Вертицилін знищують імаго, інші, як Матч, діють на яйцекладки на листі.
Андрій Васильович радить тим, у кого вже оселилася тута абсолюта, мати в арсеналі кілька контактних препаратів, бо ворог не з простих. Та слід увесь час відстежувати появу на ринку нових інсектицидів, обов’язково чергувати їх, щоб у шкідника не виникало звикання. Також варто не забувати про прилипачі, а обробку проводити рано-вранці, коли в тути відбувається спарювання. Кардинальну обробку для знищення шкідника проводять в кінці сезону після збирання врожаю. Теплиці щільно закривають і зсередини щедро обробляють їх препаратами Актуал, Актелік, Нурел-Д, випаровування яких майже не залишають туті шансу. На жаль, майже: зовсім знищити цього живучого шкідника поки нікому не вдавалося.
Що не рік, то новий клопіт
Теплицями для вирощування овочів у літній період уже давно нікого не здивуєш. Така світова тенденція. За рослинами в захищеному ґрунті легше доглядати, їх можна вберегти від агресивного сонця в найспекотніші місяці року. Андрій Пустовар, приміром, щороку забілює свої плівкові конструкції зовні. Потім опади поступово змивають цей шар. І ніби до всього вже пристосувався, можна працювати й розвивати бізнес, однак життя спонукає розв’язувати все нові завдання. Останні, як правило, пов’язані з загальним економічним і соціальним становищем.
–– Урожай везу на гуртовий ринок, де напрацьована клієнтура. Останнім часом помічаю, що таких, як я, фермерів меншає. Вони зупиняють свою діяльність, бо купівельна спроможність населення постійно падає. При цьому ринок наводнюється томатами з Туреччини. Серед українських виробників конкурентами стають тепличники, які вирощують томати без опалення й виставляють нижчі ціни. Я опалюю польськими твердопаливними котлами. Вугілля і дрова по ціні наздогнали пелети, тому зараз планую перейти на них, адже з пелетами клопоту менше –– легші за вагою, компактно зберігаються, –– перелічує нагальні проблеми Андрій Васильович. –– Міг би розширюватися, поставити ще кілька теплиць –– землі вистачає. Так хто інвестує в мої плани? Метал, необхідний для конструкцій, подорожчав суттєво. Наприклад, погонний метр труби коштував 76 грн, а зараз 110. За сприятливих обставин такі вкладення окупляться не раніше, ніж через півтора-два роки. Доводиться задовольнятися тим, що є.
Говорить експерт
Дмитро Довжик, керівник відділу розвитку та технічної підтримки компанії AGRID
На сьогодні захищений ґрунт –– один з найперспективніших напрямів розвитку в овочевій та ягідній галузях. Примхи погоди останніх років змушують фермерів все частіше задумуватися про встановлення теплиць.
По-перше, захищений ґрунт –– це контрольованість мікроклімату під час вирощування рослин. Завдяки застосуванню сучасних плівок для накриття теплиць вдається створювати оптимальні кліматичні умови, корегуючи зовнішні фактори. У теплиці можна тримати вищу температуру, вищу повітряну вологість, встановлювати системи освітлення, затінення, вирощування на ґрунті чи гідропоніці тощо. Також можна встановлювати антимоскітні сітки, обмежуючи доступ шкідників у теплицю, але за умови належної вентиляції. Слід особливу увагу звертати на покриття теплиці. Імпортні професійні плівки мають високі показники якості й функціональність. Наприклад, іспанські тепличні плівки Sotrafa відрізняються найвищими показниками міцності, еластичності та світлопроникнення.
По-друге, встановлення світлорозсіювальних плівок запобігає опіку рослин і підвищує ефективність фотосинтезу за рахунок розсіювання прямих сонячних променів і більш рівномірного розподілу енергії світла по всіх листових пластинах, включаючи і тіньові. І знов-таки, лідером серед асортименту розсіювальних плівок є Sotrafa з показником розсіювання 55% і світлопроникності 93%.
Усе це дозволяє контролювати період отримання продукції та значно підвищувати кількість врожаю. Сучасні технології дозволяють отримувати продукцію цілий рік, головне –– знайти лінію граничної рентабельності. На жаль, енергоресурси –– це найбільша стаття витрат серед усіх факторів вирощування рослин у міжсезоння. Тому слід завжди рахувати собівартість виробництва. До речі, встановлення тепличних плівок з функцією енергозбереження допомагає економити кошти й отримувати додатковий прибуток.
Але вирощування овочевих та ягідних культур навіть у відкритому ґрунті здебільшого потребує встановлення теплиць. Адже саме в закритому ґрунті найчастіше вирощують саджанці й розсаду для подальшого висаджування на поля.
Застосування професійних субстратів створює оптимальні умови для пророщування, укорінення, дорощування рослин, тобто для гарного розвитку кореневої системи. Якісні торф’яні або кокосові субстрати не містять патогенів, мають збалансований уміст вологи та повітря. Гарний субстрат повинен мати достатню вологоємність, але при цьому гарну дренованість для позбавлення від надлишкової води. Під час виробництва субстрату задається оптимальний рівень рН, вносяться стартові добрива. Торф’яні та кокосові субстрати GrondMeester завоювали свою популярність високою та сталою якістю. А ще великим асортиментом позицій під усі види рослин.
Слід подумати і про матеріали для накриття розсадного блоку. Для цього слід використовувати не тільки тепличну плівку, а й сітки для затінення. Здебільшого, залежно від фази росту рослини, застосовують сітки зі ступенем затінення від 50% до 90%. Раджу застосовувати грецькі сітки з перевіреними ступенями затінення. Лідером серед сіток європейського виробництва, що постачаються в Україну, є грецькі сітки Karatzis. Комбінація розсіювальної плівки та сітки для затінення є найуспішнішим рішенням для розсадного блоку.
Слід пам’ятати про обов’язкове встановлення систем верхнього зрошення та створення туману.
Завдяки встановленню всіх цих компонентів в розсадному блоку створюються оптимальні умови для вирощування молодих рослин.
Плантатор
