Колоноподібні сорти яблуні зі спуровим типом плодоношення мають цілий ряд переваг над традиційними сортами. Рослини колоноподібних сортів характеризуються напів- та карликовим типом росту, майже повною відсутністю бічного гілкування, формуванням урожаю на простих і складних кільцівках, які розташовуються на стовбурі дерева. Їм властива скороплідність і висока врожайність. Габітус малогабаритних компактних дерев сприяє створенню комфортних умов для ручної праці та механізації більшості робочих процесів.
Уже через чотири роки капіталомісткий колоноподібний сад повністю себе окуповує (садіння + догляд за ці роки) і продовжує давати сталі врожаї, що перевищують щорічну врожайність кращих звичайних сортів у п’ять-шість разів.
ВЕРТИКАЛЬНА КУЛЬТУРА
Колоноподібність рослин, за інформацією багатьох науковців, обумовлена геном Со (колоноподібність). Ще у минулому столітті доведено, що за наявності в геномі сорту одного гена Со рослина формує колоноподібну крону. Ген Со добре поєднується в окремих сортах як з олігогенами (Vа, Vm, Vn, Pl1, Pl2 та ін), так і з полігенами, які контролюють спадкування якості плодів, продуктивності, зимостійкості. Зчеплення з негативними ознаками у гена Со до цього часу не виявлено, тому за виведення нових сортів можна планувати поєднання його з будь-якими заданими ознаками.
Минуло понад 50 років, як у різних країнах світу садівники почали висаджувати яблуні колоноподібного типу. Невеликі колоноподібні сади, що відрізняються високою скороплідністю та надзвичайно щедрим плодоношенням, вже є в Англії, Нідерландах, Канаді, Німеччині, Швеції, Польщі, Чехії, Україні. Колоноподібний тип яблуні занесено в книгу рекордів Гіннеса через надзвичайно високу врожайність — з 1 га було зібрано більш ніж 400 т плодів.
Науковці НУБіП нещодавно обґрунтували, що цикл експлуатації насаджень колоноподібної яблуні перевищує 20 років, оскільки плодові утворення таких рослин формують високий продуктивний потенціал (у звичайної яблуні продуктивний вік плодових утворень становить 3−5 років), обрізування відсутнє або зведене до мінімуму, пестицидне навантаження в садах незначне. Такий тип саду дає змогу проводити прискорену заміну сортів і технологій, забезпечує високу рентабельність виробництва (у три рази) та зниження витрат праці на одиницю продукції (в 2,5 раза). Майже всі посадки колоноподібних садів зроблено в наукових установах. Відсутність великих промислових насаджень колоноподібної яблуні відбувається з двох основних причин:
• за якістю плодів кращі колоноподібні сорти перевершують такі сорти, як Антонівку, Папіровку, Мелбу і багато інших, але все ж відстають від сортів-лідерів світового сортименту, таких як: Джонаголд, Гала, Ельстар, Голден Делішес;
• на закладання одного гектара колоноподібного саду яблуні використовують до 40 тис. штук саджанців.
Колони характеризують за такими ознаками:
• незвичайна здатність рости вертикально вгору;
• відсутність бічного гілкування;
• твердість і жорсткість деревини. Головна особливість колон — це дефіцит гормону росту.
У результаті цього закладається дуже велика кількість генеративних (квіткових) бруньок, тому вже на другий-третій рік вирощування рослина здатна рясно квітувати.
ІСТОРІЯ СЕЛЕКЦІЇ
Історія яблуні колоноподібного типу почалася понад 55 років тому в провінції Британська Колумбія (Канада). Власник довговікового яблуневого саду на п’ятдесятирічному дереві сорту Мекінтош спостеріг цікаву гілку. Дерево одразу оглянули селекціонери та встановили основні морфологічні ознаки. Гілка була майже без бічного гілкування і вся вкрита кільцівками, списиками та великою кількістю плодів. Ця гілка відрізнялася від сусідніх своїм незвичайним габітусом, твердою та гнучкою деревиною, зовсім не такою, як у сортів «звичайної яблуні».
Починаючи із 1920-х років на американському континенті було дуже популярним розшукувати спури в сортів яблуні, і власник саду визначив цю гілку як компакт зі спуровим типом плодоношення. Спур — це тип плодоношення, а не тип росту. Він характеризується утворенням численних коротких плодових утворень замість великих бічних гілок. Знахідка зацікавила науковця Карліса О. Лапінса, який за домовленістю із власником саду розмножив цю форму яблуні на місцевій дослідній станції Summerland Research Station. Там вона і отримала первинну оцінку та свою назву Важак (Wijcik McIntosh), відому також як Starkspur Compact Mac. Відтоді Важак Мекінтош став основним донором колоноподібності, який використовують селекціонери багатьох країн у програмах зі створення сортів яблуні колоноподібного типу зростання.
Науковці тривалий час не використовували термін «колоноподібний», тому Важак називали компактом і відносили цю форму до спурів. Вважалося, що Важак, подібно іншим спурам яблуні, характеризується тим, що одночасно несе в собі такі ознаки, як рясне утворення кільцівок, відсутність бічного галуження, компактні прирости, скорочені міжвузля, темно-зелене та досить товсте листя. Дуже рідко спостерігають сильний ріст бокових пагонів, а якщо вони і ростуть, то під гострим кутом, майже паралельно стеблу. Розвиток таких пагонів спричиняє ушкодження центрального провідника; хоча вони теж формуються у вигляді колони.
Науковці провели велику кількість схрещувань за участю сорту Важак. Дослідження отриманих сіянців яблуні показали, що ознака колоноподібності добре передається майже половині рослин гібридних сімей Важака.
Селекційні роботи з колоноподібними формами тривають і дотепер на дослідній станції East Malling (Англія). Саме тут першими одержали колоноподібні сорти комерційного типу. Ці сорти та сам Важак розповсюдили в наукові заклади багатьох країн, де їх використали для виведення нових сортів яблуні. Практично всі отримані до цього часу колоноподібні сорти яблуні мали походження від сорту Важак. Науковці вивели сорти Trajan (Polka), Telamon (Waltz), Obelisk (Flamenco), Tuscan (Bolero), Maypole та Charlotte (Hercules). Ці сорти не знайшли виробничого застосування, але їх широко використовували та використовують у багатьох селекційних програмах різних країн світу.
В Україні, починаючи із 1982 року, ведеться селекційна робота із залученням поширених сортів та колоноподібних форм яблуні. Вітчизняні селекціонери створили понад 20 сортів яблуні колоноподібного типу. Зокрема, в Інституті садівництва Національної академії аграрних наук України селекціонери Володимир та Кіра Копань — Аннушка, Антей Київський, Ася, Руслан, Вертикаль, Спарта й Танцівниця. В Інституті помології імені Левка Платоновича Симиренка НААН України науковці Віктор Чупринюк та Світлана Овчаренко створили сорти Дюймовочка, Дебют, Михайлівське, Вікторія та Гармонія. На Кримській дослідній станції садівництва Національної академії аграрних наук України створено сорти Фаворит і Білосніжка. Деякі із вищезгаданих сортів української селекції успішно витримали первинне та державне сортовипробування, на сьогодні проходять технологічне оцінювання у невеликих промислових та аматорських насадженнях різного типу. Сорти Фаворит і Білосніжка у 2008 році було районовано для зони Степу України.
БЕЗЗБИТКОВЕ ВИРОБНИЦТВО
Виробничі витрати на вирощування колоноподібних яблунь у віковий період плодоношення ми визначали згідно з типовими технологічними картами, які розробили науковці ІС НААН України, за середньої собівартості робіт у 2020 році. Використовували фактичні дані врожайності та вихід товарної продукції за період 2017−2020 рр. Грошове оцінювання одержаної продукції визначали за фактичними середніми реалізаційними цінами, які були у 2020 році. Грошовий еквівалент залежав від товарної якості плодів і становив 11−13 грн/кг яблук вищого, першого та другого ґатунків та 1 грн/кг нестандартних плодів.
Виробничі витрати за схеми садіння 4 . 1 м становили від 97,1 до 111,7 тис. грн/га. За оптимального «розрахункового» розміщення рослин цей показник збільшується у 2,4−2,8 раза й сягає 231,4−301,3 тис. гривень.
За вирощування колоноподібних сортів яблуні за фактичної схеми садіння (4 . 1 м) сад забезпечував початок одержання прибутку за врожайності понад 15 т/га з рентабельністю 16−73% залежно від сорту.
Беззбиткове виробництво плодів колоноподібних яблунь у Західному Лісостепу України можливе за урожайності 9−13 т/га. Найвищу економічну ефективність виробництва яблук було досягнуто за вирощування інтродукованих сортів.
Один гектар насадження, за фактичної схеми садіння, за щорічної середньої урожайності 21,4−26,4 т/га забезпечив одержання прибутку 83,9−127,3 тис. гривень. При цьому рівень рентабельності виробництва становив 78−111%.
Для вітчизняних сортів фактична схема садіння 4 . 1 м є неоптимальною; для сортів Танцівниця та Білосніжка щорічні збитки на виробництво становили до 12,6 тис. грн/ га. Рівень рентабельності вирощування яблук Фаворита та Спарти досягав 15−44%. Капітальні вкладення на створення 1 га насаджень колоноподібних яблунь у 2020 році за схеми садіння 4 . 1 м становили понад 1,2 млн гривень; за розрахункової схеми 2,5 + 0,9 . 0,4 — понад 3,3 млн гривень.
Ціна реалізації однієї тонни яблук залежно від сорту дорівнювала 8,83−11,82 тис. гривень. За оптимальної густоти розміщення дерев (змодельованої) прибуток з одного гектара насаджень інтродукованих сортів міг би становити від 867,6 до 993,3 тис. грн/га, із рівнем рентабельності — 297−330%. Таку високу прибутковість вирощування закордонних сортів можна досягнути завдяки високій щорічній врожайності.
За дворядкової схеми садіння 2,5 + 0,9 . 0,4 м рентабельність вирощування вітчизняних сортів підвищуватиметься до 129−237%, а прибуток становитиме 298−647 тис. грн/ га. Розрахунковий рівень рентабельності становитиме понад 20% за врожайності 26−41 т/га. Отже, як свідчать результати проведених досліджень та наші розрахунки, високого економічного ефекту можна досягти культивуючи колоноподібні сорти за дуже щільної схеми садіння.
На сьогодні колоноподібні яблуні ще не отримали помітного поширення через несформований надійний сортимент, здатний конкурувати з кращими сортами звичайної яблуні. До того ж створення колоноподібних садів потребує великої кількості посадкового матеріалу (від 2,5 до 40 тис./га), використання малогабаритної техніки для догляду за рослинами. Якщо найближчим часом ці питання будуть вирішені, сади із колоноподібним типом зростання вже в наступні десятиріччя можуть стати новою моделлю суперінтенсивних насаджень, де вироблятимуться яблука як для ринку свіжої продукції, так і для промислового перероблення.
Садівництво по-українськи
