Соя досить посухостійка рослина, але в районах з недостатнім зволоженням високі та стабільні врожаї можливі лише при зрошенні.
В Україні флагманом з виробництва сої на зрошуваних землях є Херсонська область. Як приклад розглянемо технологію і результати вирощування цієї культури в одному з фермерських господарств Іванівського району Херсонщини на чорноземних ґрунтах.
Сівба була проведена в оптимальні для південного регіону України терміни — з 11 по 30 квітня 2012 року. Відстань між рядками — 38 см (через сошник). Норма висіву — в межах 700—750 тис./га.
За рахунок збереженої осінньої вологи сходи культури було отримано дружні та рівномірні, на погонний метр нараховували 25—27 рослин. Завдяки хімічному прополюванню посіви були чисті, без конкуруючих бур’янів. Хвороб на рослинах не було.
Після формування третього трійчастого листка, 5—10 травня, денна температура повітря перевищувала +25…+30 °С, тому приступили до поливу. Поливна норма становила 400 м 3 /га.
Під час початку бутонізації кількість продуктивних рослин в погонному метрі зменшилася до 14—16 штук, місцями нараховувалося 9—12. Завдяки зрошенню подальший розвиток сої прогресував, добре закладалися бутони, суцвіття не абортувалися та всі без винятку залишалися на рослинах. Бобів у зав’язях налічувалося по 4—6 штук, відстань закладання не перевищувала 6 см.
При підвищенні температури повітря до +45…+47 °С рослини почали зупиняти свій розвиток в денний час доби. Така висока температура трималася впродовж двох місяців, якраз під час основного наливу бобів, через що зерно не виповнилося і врожай був нижчим, ніж планувалося.
Проблемою була і недостатня потужність зрошувальних машин: вони не встигали доходити до місця початку поливу в належний час, через що утворювався брак вологи. Рослини сої спочатку скидали нижній ярус листя, в подальшому зневоднювався і середній ярус листкової поверхні; верхні листки і стебла, на яких теж були закладені боби, в’янули і до початку збирання практично не розвивалися. На деяких полях спостерігалося відродження павутинного кліща, позбутися шкідника вдалося завдяки інсектицидним обробкам. Середня врожайність, що її вдалось досягти, така: ранніх сортів — 48 ц/га, середньоранніх — 50 ц/га, середньопізніх та пізніх — 40 ц/га.
Добрі результати дало вирощування сої у післяжнивних посівах за умови нульового обробітку ґрунту. Попередником виступала озима пшениця, зібрана наприкінці червня. Післяжнивні посіви, закладені наприкінці червня — на початку липня, встигають визріти до кінця вересня. Подрібнену солому пшениці залишили на полі. Солома допомогла зберегти вологу в ґрунті, що в свою чергу дозволило отримати рівномірні сходи та високий врожай (35—45 ц/га). На полях, де ґрунт був сухий, перед сівбою виконували полив нормою 300—400 м 3 /га, сівбу проводили через 1—2 дні після поливу, щоб ґрунт встиг трохи підсушитися. Надалі післяжнивні посіви мали такий самий режим зрошення, як і звичайні, але кількість поливів зменшувалася — за відсутності спеки волога в ґрунті краще зберігалася. При збиранні післяжнивної сої обов’язково застосовують десиканти: хоч врожай у цілому і визрів, однак боби в нижніх ярусах за такого вирощування можуть мати недостатню стиглість та надлишкову вологість.
Поради фахівців
На зрошуваних землях застосовувати ґрунтові гербіциди технологічно простіше — їх вносять під вологозарядний полив.
Як правило, в початковий період у звичайні роки запасів вологи в ґрунті вистачає для нормального росту і розвитку рослин сої. Тільки за умов весняної посухи проводять передпосівний полив нормою 200—300 м 3 води на гектар або (на легких незапливаючих ґрунтах) полив по посівах культури.
Загальна кількість поливів, поливні норми та їх розподіл в часі залежать від типу ґрунтів, погодних умов, фаз росту і розвитку рослин. Так, вологість ґрунту при вирощуванні сої підтримують протягом вегетаційного періоду на рівні 70% найменшої вологоємності в шарі 0—70 см. Зазвичай кількість вегетаційних поливів у посушливих районах — 5—7 разів через 7—10 діб з нормою поливу 500—600 м 3 /га .
У Степовій зоні України варто використовувати дощувальні машини з розпилювачами, що здатні створювати дрібніші краплини (туман): такий спосіб внесення вологи зменшує іригаційну ерозію ґрунту та не допускає утворення ґрунтової кірки; зменшує на 15…20% втрати води на стікання та глибинну інфільтрацію, енергоємність поливу також знижується — на 15…18%. Такі розпилювачі випускаються нині в Україні і є доступними за ціною.
Сергій Мельник, Наталія Мельник
журнал “The Ukrainian Farmer” квітень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
