Які інвестиції можуть успішно залучати малі громади в Україні на шляху до власної фінансової незалежності

Щоб жило село

Які інвестиції можуть успішно залучати малі громади в Україні на шляху до власної фінансової незалежності  

Попри світові тренди децентралізації, в Україні вона стала реальністю не так уже й давно — з прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (01.04.2014), законів України «Про співробітництво територіальних громад» (17.06.2014), «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (05.02.2015) та змін до Бюджетного і Податкового кодексів щодо фінансової децентралізації. До того часу децентралізація (і фіскальна, й адміністративна) переважно фігурувала у статтях українських науковців в узагальненій формі («…як тільки станеться децентралізація, громади розбагатіють і село відродиться…»), або у промовах вітчизняних політиків, котрі теж загальними фразами нахвалювали необхідність запровадження таких змін в адміністративно-територіальній та фіскальній сфері для подолання проблем на місцях. Утім, після заявленого курсу на децентралізацію дива не сталося. А тим часом за шість років реформи було утворено 1070 ОТГ, у які добровільно об’єдналися 4882 громад. У 936 ОТГ відбулися перші місцеві вибори. 

Об’єднані територіальні громади здобули повноваження та ресурс, які мають міста обласного значення, зокрема — зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60% податку на доходи фізичних осіб на власні повноваження. Окрім того, на місцях повністю залишаються надходження від податків: єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт). На перший погляд, видно тільки плюси реформ, однак не все так просто. Зараховувати до бюджету ОТГ податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), надходження від єдиного податку та податок на прибуток комунальних підприємств можна, якщо на території ОТГ працюють люди, з доходів яких буде сплачуватися ПДФО, є дрібний бізнес, який платить єдиний податок, та є прибуткові комунальні підприємства. Однак, зважаючи на майже повністю зруйновану інфраструктуру на місцях, не всі ОТГ можуть розраховувати на власну податкову базу наповнення місцевих бюджетів. Їм потрібні додаткові кошти, які не завжди можна отримати в рамках національних програм. І от тут не варто нехтувати можливостями, які надають міжнародні донори. Адже інвестування їх коштів навіть у неприбуткові проєкти допомагає розвивати місцеву інфраструктуру, нарощувати податкову базу, що у перспективі зробить ОТГ сильними і фінансово незалежними.  

Серед українців поширена думка, що гранти — це тільки для великих громад і для успішних підприємств, і переважна більшість грантоотримувачів знаходиться у Києві. Проте новий вектор політики фінансування коштом фондів ЄС спрямований саме на підтримку малих проєктів, які під силу реалізувати дрібним громадам. А відтак — забезпечити підтримку дрібному бізнесу, зокрема й дрібним сільськогосподарським виробникам, котрі не вписуються в національні програми підтримки. Наразі в інформаційному просторі циркулює багато публікацій про користь від грантових коштів. Однак ця розповідь про успішно реалізовані проєкти, від яких малі громади вже отримали зиск. 

52 стилі життя в Карпатах 

Цей проєкт реалізовано за підтримки ЄС в рамках програм транскордонної співпраці HUSKROUA (2014–2020). Партнерами проекту є Туристична Асоціація Івано-Франківщини (Україна), Торгово-промислова палата повіту Сату-Маре (Румунія), Кошицька регіональна організація туризму (Словаччина), ABA Туристична Асоціація (Угорщина), Управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської ОДА (Україна). В основі проєкту — створення інноваційних пакетів туристичних послуг (52 вікенд-тури: 52 враження від карпатської культурної спадщини). Спитаєте, до чого тут сільське господарство? Відповідь закладено у суті проєкту — він покликаний збільшити відвідуваність громад і створити нові можливості для генерування доходів місцевих бюджетів. Для цього розроблено і наразі популяризуються унікальні можливості відпочинку для туристів, побудовані навколо традиційних культур праці та способів життя. У рамках проєкту партнери відшукали локальні осередки, сімейні підряди або окремих людей, які займаються традиційним сільським господарством, виробництвом автентичної їжі та ремісництвом, переважно у віддалених сільських районах. Із ними провели роботу, щоб зробити їхній стиль життя й унікальні життєві історії ядром повноцінних ринкових пропозицій — туристичних пакетів для турів вихідного дня. Скажімо, третій тур у рамках проєкту — це школа органічного садівництва, що передбачає перебування в малозвіданих місцях чистої і мальовничої природи, переорієнтацію на аграрний ритм життя, курс автентичного (біодинамічного) садівництва для подальших експериментів на власній дачі. Сьомий тур — сирний, передбачає участь у процесі сироваріння, створення традиційних для карпатського регіону сирів. Восьмий тур — це подорож до альпійського саду, де кожен зможе ознайомитися з особливостями садівництва в горах. Одинадцятий тур пропонує стати вівчарем на один день. У межах одного проєкту організовано підтримку сім’ям, котрі займаються, зокрема, традиційним сільським господарством, але проживають у віддалених районах, де не так просто їх було б знайти, якби не ініціатива туристичної асоціації Івано-Франківщини, підтримка місцевої влади та ЄС. Ідеться про створення передумов для того, щоб ті, хто знається на унікальних аграрних ремеслах, залишалися жити в Україні, а не шукали кращої долі десь у світах на заробітках. Крім того, продаючи такий продукт, додатково створюються засади для розвитку інших бізнесів — готелів, дрібних крамничок, кав’ярень і їдалень тощо. І всі вони — майбутні платники податків до місцевого бюджету. 

Sea of wine 

Ви ніколи не замислювалися, чому на свята ми автоматично купуємо французькі чи італійські вина? Іноді віддаємо перевагу чилійським, південноафриканським. А чи багато ми знаємо про українські вина та людей, які їх створюють? Мова не про великі «розкручені» бренди, а про локальні бренди, якість і смак яких іноді на кілька порядків вищі за пропоновану мас-маркетом імпортних вин у вітчизняних супермаркетах. 

Так от, щоб належним чином репрезентувати і просувати винний туризм Чорноморського регіону, народився проєкт Sea Of Wine. Його реалізують у межах програми Басейн Чорного моря (2014–2020). Партнери — Одеська національна академія харчових технологій (Україна), Міжнародний центр досліджень і освіти в галузі агробізнесу (Вірменія), Грузинський центр розвитку агробізнесу (GCAD) (Грузія), Університет Арістотеля в Салоніках (Греція), Олександрівський технологічний освітній інститут в Салоніках (Греція), Асоціація розвитку туризму в Молдові (Молдова) та ін. 

Втілення у життя цієї перспективної ідеї почалося зі створення інструментів для місцевих виробників, щоб ті стали більш конкурентоспроможними, зайняли свою нішу, розробили абсолютно нову концепцію традиційних харчових продуктів і підготували засади для маркування продуктів на основі кращих практик і процедур ЄС. Проєкт підтримує корінні народи, щоб вони залишалися в своїх регіонах, виробляли свої традиційні вина і мали можливість репрезентувати їх на ширший ринок, на місцевому та національному рівні. 

Агротуризм у Запорізькій області 

Не знаю як для вас, а от для мене тривалий час слова «Запоріжжя» і «зелений» туризм не поєднувалися. Ну так, острів Хортиця… а далі — велике індустріальне місто з усіма атрибутами — великими трубами і сірим димом. Однак доля мене познайомила з чудовою людиною, справжнім фанатом своєї справи, Володимиром Степаненком (Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області), який назавжди змінив моє уявлення про туристичний потенціал козацького краю, відкривши його як локацію сільського і гастрономічного туризму. Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області брав участь у реалізації проєкт CERTOUR та CERTOUR II, які мають на меті поліпшити менеджмент в туристичній галузі. Загалом наразі в Україні багато говорять про «зелений» туризм, однак до цього туризму виникає багато питань — на скільки можна довіряти таким об’єктам? Тобто ключ до розвитку «зеленого» туризму — це не тільки популяризація, але й сертифікація, яка визнається у світі, а значить, і є умовою для приваблення іноземців. Результатом реалізації проєктів CERTOUR та CERTOUR II стала сертифікація об’єктів аграрного туризму в Запорізькій області, їх просування та об’єднання у кластери Успішними прикладами є Кластер «зеленого» туризму «Зелене кільце Мелітопольщини» та ГО «Чарівна Таврія», який об’єднує 7 об’єктів туризму, вони розміщені, зокрема, й навколо Кам’яної могили. Тому турист, який хоче відвідати Мелітопольський район чи відпочиває на узбережжі Азовського моря, може у вільний час відвідати об’єкти, які знаходяться близько до місця відпочинку. Таким прикладом є розвиток туристичної галузі у селі Новопетрівка Бердянського району. Там є понад 7 офіційно відкритих об’єктів сільського «зеленого» і гастрономічного туризму. Крім того, відомими є вже і за межами України «зелена» садиба в селі Атманай, «Аквазоо — Петрополь» (с. Петропіль), Хутор Петерсона (с. Червоний Яр). 

Медові стежки й екопасіки 

Нещодавно на Закарпатті з’явилося незвичайне село. Тут є гарненькі дерев’яні будиночки у традиційному карпатському стилі, є млин, школа та церква. Живуть у цьому селі не люди, а …бджолині сім’ї. Жартома карпатську бджолу називають найменшим бенефіціаром програми «Польща — Білорусь — Україна» (2014–2020). Карпатська бджола особлива, вона може витримувати тривалі холодні періоди і є надзвичайно продуктивною, максимально використовує недовгу теплу пору. Вона неагресивна, деякі пасічники навіть не одягають спеціальних захисних засобів, щоб наблизитися до неї. Однак з кінця двадцятого століття виживання цього виду перебуває під загрозою внаслідок застосування пестицидів та зміни клімату. Але в Карпатах є люди, для яких бджільництво є справжньою пристрастю і які прагнуть зберегти породу карпатських бджіл та розвивати місцеве бджільництво. Вони виготовляють унікальний, екологічно чистий мед та інші продукти, такі як косметика, ліки чи свічки. Проєкт «Карпатська бджола» було реалізовано за участі ГО Об’єднання пасічників «Карпатська екопасіка» (Івано-Франківська область), Колочавської сільської ради (Закарпатська область), Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати — Україна» (Львівська область), Асоціації розвитку та промоції Підкарпаття Pro Carpathia (Підкарпатське воєводство, Польща). Команда проєкту «Карпатська бджола» вважає, що ця дивовижна комаха є частиною місцевої природної спадщини і її потрібно охороняти, зберігаючи і місцеві традиції бджільництва. 

Проєкт дозволив зробити таке, чого ще ніхто ніколи не робив, адже збереження виду є технічно складним завданням, вимагає комплексного підходу та спільних зусиль багатьох людей у різних частинах Карпат. Основні території проєкту знаходяться високо в горах, що ідеально для розведення бджіл, оскільки можна запобігти схрещенню з іншими видами та забезпечити захист від впливів масштабного землеробства, зокрема хімічного забруднення. В рамках проєкту вивчено породну композицію високогірних карпатських пасік, закуплено нуклеуси та систему вирощування маток для залучення більшої кількості місцевих бджолярів. Окрім цього, дві виставки вуликів просто неба у Смодній та Колочаві, а також Карпатський фестиваль меду в Колочаві представляють та популяризують історію бджільництва в Карпатах. По обидва боки кордону створено п’ять нових «медових стежок», що з’єднують основні місця, пов’язані з місцевим бджільництвом. 

Спільні рішення для туризму, підвищення обізнаності, промоція ідентичності регіону є головними результатами проєкту, який сприятиме збереженню карпатської бджоли та традицій бджолярства, підвищенню екологічної свідомості на українсько-польському прикордонні. Також збільшуватиметься кількість туристів, які не тільки створюють попит на мед, але й на інші товари, послуги, що теж сприятиме розвитку локального бізнесу та фінансовому зміцненню місцевих громад.

*** 

Звісно, успішних проєктів не чотири, а набагато більше, що свідчить про доступність грантового ресурсу на різних територіях і для різних бенефіціарів. Що потрібно для того, щоб залучити грантові кошти? Потрібні ідея, команда, бажання працювати, і знання. Треба не боятися ризикувати і постійно вчитися. Фактично всі грантодавці забезпечують інформаційну підтримку потенційним аплікантам, і така підтримка є безкоштовною. Крім того, у проєктах, умовами яких є обов’язкова участь іноземного партнера, наявна інформаційна підтримка пошуку таких партнерів. Не треба боятися співпраці з іноземними партнерами, оскільки це додаткова можливість налагодити зв’язки та обмінятися досвідом. А ще успіх проєкту залежить від злагодженої роботи органів місцевої влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства, які мають зрозуміти, що дива не станеться — життя не налагодиться саме по собі, для його налагодження потрібна співпраця заради спільної мети — розвиток ОТГ та збереження традиційного українського села.  

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ