Ринок м’яса індички, як і інші напрями тваринництва в Україні, поки що у кризовому становищі. Споживання на внутрішньому ринку падає, як і платоспроможність населення, експорт не нарощується, інвестиції не заходять. Це очікувана ситуація розвитку подій в країні, де йде повномасштабна війна. Гравці ринку налаштовані позитивно і сподіваються, що після закінчення бойових дій птахівництво в нас розвиватиметься активніше. На світових ринках м’ясо індички продукт затребуваний, а в Україні є багато можливостей виробляти його у великій кількості.
Про перспективи індиківництва в Україні, як змінився ринок індичатини після початку війни в Україні, адаптацію до нових реалій, про експорт і майбутнє галузі розповів Олександр Куліченко, регіональний менеджер з продажів компанії Kartzfehn.
— Олександре, як війна вплинула на ринок м’яса індиків в Україні? Чи є зруйновані та постраждалі господарства?
— На скільки мені відомо, всі підприємства залишилися цілі й неушкоджені. Якщо говорити про дрібні господарства, то вони періодично закривались і до війни. Тому досконалої інформації про них у мене немає.
Більшість великих виробників розташована на території Західної і Центральної України. Всі вони залишилися на ринку. Проте суттєво ускладнило роботу цих підприємств те, що унаслідок бойових дій були зруйновані логістичні ланцюги — постачання та збуту.
До того ж війна значною мірою вплинула на ринок індичатини не тільки в Україні, а і в Європі. Через бойові дії в Україні ціни на комбікорми та енергоносії в Європі значно зросли. Так, наприклад, в Німеччині ціна стартового комбікорму досягла 650 євро за звичної ціни у 400−450 євро за тонну фуражної пшениці.
— М’ясо індика також подорожчало в Європі за цей час?
— Зміна ціни на індичатину в Європі за останні місяці не пов’язана із ситуацією в Україні. Ціна на цей продукт зросла ще взимку, коли через загрозу пташиного грипу господарства почали восени саджати менше пташенят на вирощування. Відповідно, зменшилася кількість птиці й пропозиція на ринку. І от якраз наприкінці весни на європейському ринку виник дефіцит м’яса індички. Зміна ціни на комбікорми у Європі пов’язана з бойовими діями, на м’ясо індика — ні.
— Наскільки скоротилося виробництво м’яса індички в Україні?
— За приблизними підрахунками виробництво м’яса індички в Україні скоротилося на 30%. Однією з вагомих причин такого падіння є те, що у перші місяці війни було неможливо здійснювати постачання добового молодняку з Європи. Наразі це скорочення виробництва ринок ще повною мірою не відчув, оскільки у багатьох господарствах на вирощуванні ще птиця, яку завезли ще до початку воєнних дій. Також чимало підприємств тримають у себе велику кількість замороженого м’яса індиків. Цей надлишок продукції утворився тоді, коли тільки почалась війна і різко впало споживання індичатини, бо людям було зовсім не до цього.
Цей період, коли не було постачань добового молодняку в Україну не позначиться критично на внутрішньому ринку. Тому що велику кількість продукції ще зберігають господарства у вигляді заморозки.
— Уже відбувається повноцінне постачання добового молодняку в Україну? З якими ризиками й труднощами компанія-постачальник добового молодняку зіштовхується?
— Скорочення обсягів ввезення молодняку більшою мірою пов’язане з неможливістю постачань на ті підприємства, де відбувалися бойові дії, або які були під окупацією.
При чому наша компанія однією з найперших відновила постачання добового молодняку в Україну після початку війни. Це були постачання на підприємства, що розташовані на Заході України. У найближчі тижні заплановано постачання на птахогосподарства, що розташовані в центральній Україні та на північному сході.
Наша компанія розуміє, що господарства в Україні повинні на регулярній основі отримувати молодняк індичат, щоб мати можливість повною мірою забезпечувати життєдіяльність своїх господарств. Тому що це має економічний ефект як для функціювання економіки України, збереження робочих місць, так і для забезпечення населення високоякісною продукцією.
Через це, попри ризики, ми постачаємо молодняк з Німеччини на підприємства в Україні власним спеціалізованим автотранспортом. Є, звичайно, ряд труднощів, які доводиться долати, проте, я вважаю, що вони тимчасові. Раніше ми доставляли добовий молодняк через певних перевізників, сьогодні, у зв’язку з воєнним станом, перевізники бояться заїжджати в Україну. Та у нас є достатній автопарк, і ми завозимо індичат в Україну своїми машинами, незважаючи на воєнний стан. Є свої нюанси, ми йдемо на ризик і ми його усвідомлюємо. Українські виробники повинні мати добовий молодняк тому, що це, по-перше, економічна безпека країни, по-друге, це робочі місця. На кожному підприємстві працює 200−400 осіб або навіть більше, й усі вони мають бути забезпечені роботою. Якщо не буде постачання молодняку, підприємства в Україні просто закриються. Цього не можна допустити.
— На скільки відсотків скоротилися продажі добового молодняку у вашій компанії?
— У нас продажі молодняку майже не скоротилися, бо ми — найбільший репродуктор індиків у Європі. Нині продаємо ту ж кількість продукту, що й продавали. Основний ринок збуту для нас — це Німеччина, Польща та Україна.
В Україні ми займаємо близько 80% ринку добового молодняку. Іншу частину ринку займають польські, угорські та інші компанії, які здійснюють локальні постачання на західну частину Україні. Туди їм просто зручно логістично доставляти свою продукцію.
— Чи багато замовлень на майбутнє сьогодні отримує ваша компанія на добовий молодняк індиків від українських компаній? Спостерігаєте позитивну динаміку?
— Сьогодні наша компанія вже має багато контрактів з українськими виробниками, які і далі планують саджати індиків на вирощування, розширювати виробництво, бо бачать перспективи цього бізнесу в Україні.
Наша компанія завжди дивиться на крок попереду, через це ми залишаємося лідером на ринку. Ми повною мірою розуміємо важливість українського ринку й підтримуємо та будемо підтримувати наших клієнтів.
— Як врегульовані сьогодні попит і пропозиція на м’ясо індички на внутрішньому ринку?
— Це складне питання, бо через воєнні дії скоротилося споживання індичатини в Україні. До того ж падає платоспроможність населення. Люди не зможуть купувати м’ясо, якщо вартість його буде надто високою. А з іншого боку, виробники індичатини не зможуть його продавати дешево, оскільки витрати на виробництво постійно зростають. Тому, щоб врегулювалася ціна на внутрішньому ринку, а також попит і пропозиція, компанії підвищуватимуть ціну на свою продукцію (що сьогодні неможливо, бо люди просто перестануть її купувати) або скорочуватимуть поголів’я. Скоротити обсяги виробництва, щоб створити штучний дефіцит, — сьогодні це реальний вихід із ситуації, що склалася.
— Чи покращить ситуацію на ринку м’яса індички нарощення експорту виробниками, зокрема у країни Європи?
— Так, звичайно. Експорт у такій ситуації дуже сприятливо позначиться на економіці вітчизняних підприємств, оскільки вартість м’яса птиці на зовнішніх ринках зросла. Проте підприємств, які отримали дозвіл на експорт своєї продукції у європейська країни чи Велику Британію, у нас не багато — всього одне. Для того, щоб отримати дозвіл експортувати туди свою продукцію, треба отримати єврономер. Але тут є питання, чи захоче європейська комісія приїхати для інспекції підприємств у країну, де йде війна. Швидше за все, що ні. Варто було отримувати сертифікати і дозволи для експорту м’яса індичками раніше. Тепер, мабуть, тим компаніям, що не мають цього дозволу і хочуть експортувати свою продукцію в Європу, доведеться зачекати до кінця війни. Взагалі ж наявність дозволу експортувати свою продукцію розв’язує виробникам руки, оскільки вони можуть продавати її туди, де вона коштує дорожче.
— Як розвиватиметься далі ринок м’яса індиків? Що буде, якщо війна затягнеться?
— Після закінчення війни, на мою думку, ринок індичатини повинен розвиватися доволі динамічно. Насамперед цьому повинно посприяти зняття квот Великою Британією та Євросоюзом, що надає можливості експорту індичатини до цих країн. Звичайно, українські підприємства повинні мати відповідну сертифікацію.
Сьогодні в Європі є значний дефіцит м’яса індички на ринку. Ціна за 1 кг філе наразі становить 6−6,5 євро. А в Україні собівартість виробництва 1 кг індичатини завжди буде нижча, ніж в європейських країнах. Тому нам цю нішу треба буде заповнювати.
А поки що всі підприємства здійснюють планові посадки птиці. Про нарощення виробничих потужностей до закінчення бойових дій всередині країни не може бути й мови. За умови збільшення попиту вітчизняні виробники готові збільшувати обсяги виробництва. Багато підприємств працюють не на повну потужність і мають можливість нарощувати поголів’я у разі потреби (вони мають обладнані забійні цехи, потужності для зберігання продукції тощо). Можна будувати нові пташники — це не є проблемою. Основна частина витрат за налагодження виробництва індичатини йде на будівництво і обладнання забійних цехів і переробки. Це дуже дорого.
— Чи буде після війни індиківництво в Україні цікавим ринком для іноземних інвестицій?
— Так, звичайно. І особисто для мене не буде великою несподіванкою, коли після стабілізації ситуації в Україні буде прийнято рішення про інвестиції закордонними партнерами в бізнес-проєкти на території України.
Війна показала важливість України як надійного постачальника сировини. Наприклад, компанія MOORGUT KARTZFEHN має близько 300 тис. голів батьківського поголів’я індиків. Також в структуру компанії входить підприємство з відгодівлі з близько 1 млн голів індика. Через це стабільне та конкурентоспроможне виробництво кормів для нас є дуже важливим. Тому, я вважаю, що компанія буде зацікавлена інвестувати кошти в український агарний бізнес.
Поки що, ті обсяги м’яса індички, які зараз виробляє Україна, може переробити один переробний цех у Німеччині. Та якщо після війни в країні буде все стабільно, відбудуться правильні реформи, я впевнений, що, наприклад, німці будуть інвестувати в індиківництво в Україні. Бо цей ринок повинен розвиватися. На такий бізнес є сьогодні попит. Споживання м’яса індиків у Європі зростає, а будувати нові пташники стає дедалі складніше. Наприклад, отримати дозвіл на будівництво пташників у Німеччині сьогодні дуже складно. Через це є ймовірність того, що вони інвестуватимуть кошти в будівництво пташників у нашій країні.
Я впевнений, що буде багато охочих інвестувати кошти у бізнес в нашій країні, якщо після війни у державі буде створено сприятливий інвестиційний клімат.
Наше Птахівництво
