У селі Рованці неподалік Луцька землеробством займалися здавна. Воно й не дивно, адже тут, у заплаві річки Стир, дуже родючі ґрунти. Ще на початку XIX століття, описуючи економічні статки населених пунктів Луцького повіту, державний землемір зазначив, що ґрунт у Рованцях чорноземний, врожаї перевищували посіви вчетверо. У ті часи сіяли на полях жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо, горох і коноплі. Минуло два століття, але чимала кількість мешканців так і не зрадила землеробству. Це попри те, що нині на території населеного пункту знаходиться кілька потужних промислових підприємств. Тому два приміські села, Рованці та Підгайці, досі називають тепличним краєм. І роботящих рук тут вистачає: у Рованцях живе понад сто багатодітних родин.
НОВА ХАТА — ЗА ОГІРКИ
Майже тридцять років тому купило стару хату в Рованцях і молоде подружжя Ходорчуків. У родині один за одним народжувалися діти, тож у хаті швидко стало тісно. Аби прогодувати всіх, глава сім’ї Віктор Ходорчук ухвалив рішення зайнятися сільським господарством. Тим паче, що сам він родом із села, та ще й має фах механізатора.
— Починали ми з дерев’яних теплиць, — згадує пан Віктор. — Такі тоді в кожному дворі стояли. У теплицях посадили огірки. На той час великого вибору сортів не було. Точніше, взагалі не було. Був сорт «Роднічок» молдавської селекції, і ми його посадили. Спочатку насіння висіяли в торфокубики, потім пересадили в теплицю і пустили на шпалеру.
Огірки, згадує Віктор Ходорчук, вродили. Господарі їх успішно продали, а на вторговані гроші знову купили насіння. Згодом за кошти від агробізнесу Ходорчуки збудували нову хату. На той час вибір насіння вже був, з’явилися самозапильні сорти. Згодом у теплицях Ходорчуків оселилися промислові гібриди Маринда F1, Амур F1 і Кібрія F1.
САЛАТИ — В ПРІОРИТЕТІ
Нині, розповідає Віктор Ходорчук, огірки вони садять лише для себе. Попри те, що всі шестеро дітей уже дорослі, їм вистачає 50 тепличних рослин. Монокультурою для бізнесу чоловік обрав салати, на яких спеціалізується вже тривалий час, вирощує їх на площі до 1 га. У його дружини своє заняття: вона займається вирощуванням квітів.
— Починав я з трьох сортів салату: листового, кучерявого і червоного, — розповідає Віктор Ходорчук. — На той час саме ці типи салату мали попит у споживачів. Садив я їх у відкритому ґрунті, розсаду вирощував у теплиці. Землю під салати треба готувати ще з осені. Внести міндобрива, а ліпше — кінський або коров’ячий гній. Причому що більше органіки, тим краще. Навіть тонна перепрілого гною на кілька соток — це небагато. Перевірено на власному досвіді. Розкидаємо гній, потім фрезуємо мотоблоком або наймаємо трактор. І так залишаємо до весни. А після зимових свят, приблизно в другій декаді лютого, висіваємо в ящики насіння салатів. Потім пікіруємо їх у касети і залишаємо в теплиці. Підтримуємо в ній сталу температуру. Для цього в теплиці є велика буржуйка і підведені труби до стелажів. Аби збільшити світловий день, пробували підключити додаткове освітлення. Утім, такий прийом виявився нерентабельним і поки це справа завтрашнього дня.
За словами господаря, розсада взимку й на початку весни в теплиці росте довго, приблизно півтора місяця. У відкритий ґрунт її висаджують зазвичай наприкінці березня — на початку квітня. Садити допомагають діти Ходорчуків. Схема посадки — 40 . 25 см. Пан Віктор переконує, що салати невеликого морозу не бояться: без накриття можуть витримувати мінус 2–3 °С. Аби перестрахуватися, бо волинська погода непередбачувана, молоді рослини накривають агроволокном. Господар каже, що найкраще для цього підходить агроволокно зі щільністю 50 г/м2, під агроволокном меншої щільності (25 або 30 г/м2) розсада може загинути або зазнати істотних пошкоджень.
ДО СХОДУ СОНЦЯ
Від висаджування на поле до зрізування салатів проходить місяць, якщо погода прохолодна, то рослини набирають масу довше. За словами Віктора Ходорчука, ця культура особливо полюбляє вирощування на новому місці. На одному й тому самому салати добре ростуть лише перші два роки. З цієї причини для салатів пан Ходорчук постійно мусить змінювати місце «дислокації». Сівозміною для них після закінчення сезону є сидерати, зелена цибуля, рукола, шпинат.
Салат — культура примхлива, він не любить спеку, тож його просто необхідно поливати. Однак із цим господар має проблему: вода у Рованцях містить багато заліза. Якщо провести крапельне зрошення, елементи поливної системи швидко забиваються, тож для поливу Віктор Ходорчук використовує дощувальну установку.
Ходорчуки прополюють і розпушують ґрунт за допомогою спеціального механізму, який одночасно може захопити три рядки. Гербіциди для боротьби з бур’янами господар не використовує принципово: вважає, що хімічні засоби під час вирощуванні салатів узагалі не можна застосовувати. Завдяки такому підходу продукція безпечна для споживачів.
Важливий момент — збирання продукції, салати треба зрізати у правильний час і в правильний спосіб.
— Найкраще збирати врожай рано-вранці, годині о п’ятій-шостій, ще до сходу сонця, по росі, — пояснює Віктор Ходорчук. — На сонці салат швидко в’яне й обвітрюється. Збираю його сам, навіть жінці не довіряю. У мене вже рука набита, знаю, як краще зрізати й обчистити.
ПОПИТ ЗРОСТАЄ
На одній сотці аграрій висаджує 800–1000 рослин салату. Під час зрізування кожна рослина має вагу 100–200 г. Ціни на салати залежать від пори року: на початку сезону, перед Великоднем, цього року гуртова ціна сягала 100 грн/кг, потім знизилася до 60 грн/кг, у розпал сезону становила 30–40 грн за кіло.
Господар розповідає, що років з 20 тому було важко знайти клієнтів на салати, адже в регіоні культура споживання зелені була доволі низькою.
— Коли в усьому світі вже їли і листові, і головкові салати, у нас попит був лише на два типи: листовий і кучерявий. В останні роки українці почали частіше й більш масово їздити в Європу і переймати там культуру харчування. У нас з’явилися заклади харчування (ресторани, піцерії), де така зелень потрібна щодня. Тому мені не доводиться возити продукцію далеко, вистачає попиту з Луцька та Рівного. Приміром, зараз я постачаю продукцію на п’ять ресторанів, плюс реалізую салати на ринок міста Рівного. Кількість сортів зросла: тепер висаджую типи Ромен, Лолло Россо, Лолло Біондо, Айсберг, різноманітні листкові салати від компаній «Сингента» та «Рійк Цваан».
За словами Віктора Ходорчука, на Волині поки він не відчуває конкуренції. А от на Львівщині, навпаки, салати та іншу зелень вирощують багато сільгоспвиробників. У Львівській області населення більше, там і споживання вище.
Наостанок запитую господаря, як у них в регіоні справи з кооперацією. Віктор Ходорчук відповідає:
— Ми вже давно кооперуємося з колегами. Приміром, телефонують мені з ресторану, замовляють салати та іншу зелень. А руколи, для прикладу, в мене немає. Зате я знаю, в кого є. Тоді я дзвоню до колеги й кажу, аби підвіз мені продукцію. Кооперація — це взаємовиручка. А в нас вона вже є давно, тільки без документів. Як кажуть, на віру. Але я своїм довіряю.
Плантатор
