Перші гроші з ріпаку відкривають господарству друге дихання — у директора на щоках врешті з’являється рум’янець… Кожен може отримати сходи дорогоцінної культури, якщо є волога. Інакше агрономи «шукають» вологу в прямому висіві в стерню анкерним сошником або сподіваються на можливості проспаних сівалок із високим тиском на сошник. Якщо волога таки в посівному горизонті трохи є, а щільність ґрунту після дев’яти місяців озимої пшениці — терпима, то може бути. А якщо — ні? Тоді перед агрономом постає, на перший погляд, несумісне завдання — поєднати такий обробіток ґрунту, що забезпечує відмінний ріст стрижневого кореня з досягненням планової схожості у непересушеному посівному горизонті.
Технологія вирощування ріпаку починається задовго до сівби. Є чіткий кореляційний зв’язок між осіннім розвитком ріпаку та його врожайністю. Іншими словами, будь-які проблеми з осіннім розвитком неможливо виправити весняними агрозаходами — це обов’язково відіб’ється зниженням урожайності.
Менеджмент пожнивних решток
Якісно загорнути солому в ґрунт можливо за таких умов:
• Інтенсивне подрібнення (від 70% часток мають становити довжину до 4 см). Для цього візьміть за правило замінювати ножі подрібнювача на комбайні через кожні 200 га;
• Рівномірне розподілення соломи та полови. Для оцінювання якості розподілення солому згрібають уздовж руху комбайна по всій робочій ширині жатки. Різна товщина валка покаже неякісне розподілення. На комбайнах із широкою жаткою часто більше соломи лишається по центру, на вузьких жатках частіше трапляється проблема з надто широким розподіленням і перекриттям із сусідніми проходами. Якщо пшениця має врожайність 8 т/га, то на перекритті може назбиратись до 16 т/га соломи. В таку масу жодна техніка не здатна якісно всіяти ріпак;
• Коротка стерня. Висока стерня, як і довгі фракції погано подрібненої соломи, будуть збільшувати обсяг пожнивних решток й утруднювати їх загортання.
Лущення стерні
Ми хочемо бачити солому після комбайна якісно подрібненою та рівномірно розподіленою. Недоліки роботи комбайна тільки частково можна виправити наступним обробітком — лущенням стерні. Дискова борона може додатково подрібнити солому, але практично не розтягує її з валка. Культиватор за роботи по діагоналі може покращити рівномірність розподілення пожнивних решток. Чим більше балок, тим якісніше розтягування.
Ціллю лущення стерні має бути закриття вологи (переривання капілярів як ґрунтових, так і кореневої системи попередника) та провокація проростання падалиці. Для цього обробіток має бути неглибоким, але із суцільним підрізанням по всій робочій ширині.
Нехтування цією операцією може означати значні втрати вологи за великого проміжку часу між комбайнуванням попередника та сівбою ріпаку. Також за безвідвального основного обробітку відсутність попереднього лущення означатиме одночасну появу сходів ріпаку та падалиці. Доки ріпак не доросте до оптимальної фази застосування гербіциду, він конкуруватиме з падалицею.
Для лущення стерні ми пропонуємо застосовувати дискові борони POETTINGER TERRADISC або стерньові культиватори POETTINGER TERRIA.
Основний обробіток
Інтенсивний осінній розвиток ріпаку можливий тільки в добре розпушеному та аерованому ґрунті. Для цього застосовують оранку або суцільне інтенсивне розпушування (ефект оранки, але без обороту пласта). Вибір між розпушуванням й оранкою залежить від типу ґрунту, кількості пожнивних решток і погодних умов.
Оранку застосовують на ґрунтах, що добре тримають свою структуру, не схильних до переущільнень під впливом опадів та під власною вагою, не схильних до ерозії. Оранка забирає з посівного горизонту пожнивні рештки й пророслу падалицю. Тому вони не становлять конкуренції ріпаку й можна отримати найвищу польову схожість. Оранка надто інтенсивно розпушує ґрунт, і до своєї природної щільності він повернеться за 1,5–2 місяці. Під озимий ріпак оранку варто проводити зі спеціалізованим котком для зворотного ущільнення.
Розпушення лишатиме частину пожнивних решток на поверхні. Кутом атаки лап можна регулювати частку загорнутої соломи. На схильних до ерозії ґрунтах рекомендовано лишати на поверхні від 30 до 50% пожнивних решток. Суміш соломи з ґрунтом буде додатковим чинником утримання структури. За оранки депозитні добрива можуть бути внесені розкидачем, за розпушення — тільки локально під лапу. Щоб розпушення було суцільним, а не смуговим, потрібно мати достатню густоту робочих органів — відстань між лапами має становити не більше як 31 см.
Окрім того, інтенсивний обробіток дає доступ кисню до великої кількості органічної речовини в ґрунті, і процеси мінералізації збільшують кількість доступної поживи для стрімкого осіннього розвитку ріпаку. В посівному горизонті має бути створено достатньо мілкої фракції, щоб забезпечити контакт із мілким насінням ріпаку. За обмеженої кількості вологи варто додати тиску на сошники, що збільшить зворотне ущільнення.
Для основного обробітку ми пропонуємо плуги POETTINGER SERVO з котком TIGGES чи стерньові культиватори POETTINGER TERRIA із системою локального внесення добрив AMICO.
Для якісного розвитку кореневої системи ріпаку мінімум 5% обсягу ґрунту має припадати на повітряні пори. Оцінити це можна за формою кореня. За оранки частка повітряних пор в орному горизонті коливається від 9 до 11%, але швидко зменшується до 6% в підорному горизонті. В таких умовах ріпак формує типову кореневу систему з чітко вираженим центральним стрижневим коренем. Після суцільного розпушення частка повітряних пор в обробленому горизонті коливається в межах 8–9%, проте лишається близько 8% і під обробленим шаром. Це полегшує ріст кореня на межі обробітку. В таких умовах ріпак формує більші бокові корені, але слабкіші за центральний. У разі сівби ріпаку за мінімальною системою обробітку (лущення на 5 см) в обробленому шарі частка повітряних пор становить 6–7%, але з глибиною швидко знижується до критичних 4–5%. У такому разі бокові корені можуть бути потужнішими за центральний. Тут ви матимете відчутне зниження врожайності.
Осінню 2023 року на базі кластера в Хмельницькій області одного з українських агрохолдингів ми заклали порівняльне дослідження — сівбу озимого ріпаку по оранці, розпушенню та напряму в стерню пшениці. Оскільки солому зібрали на потреби тваринництва, то було вирішено — не проводити попереднє лущення, а відразу провести основний обробіток. На ділянці з оранкою ми отримали високу польову схожість і типову для ріпаку кореневу систему. Ріпак дещо загущений, і окремі рослини менші, ніж після розпушення. На ділянці з розпушенням польова схожість була трішки нижчою. В основному через смуги з половою, що спричинила конкуренцію за вологу й азот. Також на ранній стадії розвитку ріпаку він конкурував із падалицею. На ділянці з прямим висівом конкуренція з половою була такою великою, що в смугах, де лежали покоси від комбайна, сходів ріпаку не отримано. Ріпак на ділянці прямого висіву має нетипову кореневу систему з розгалуженими боковими коренями та відставання в розвитку.
Сівба
Ріпак вимагає неглибокої сівби, але з чітко дотриманою глибиною та достатнім притискним зусиллям для контакту посівного матеріалу з ґрунтом. Це диктує вимоги до сівалки: досконала система копіювання поверхні поля та достатнє притискне зусилля на притискне колесо сошника.
На сьогодні не існує сівалки точного висіву, яка б могла забезпечити точне розкладання ріпаку в рядку. Враховуючи типові норми висіву, є сумніви, що таке рішення мало б виправданий економічний ефект. Тому ділити сівбу ріпаку на точну та суцільну є малоінформативним. Є сенс говорити про рівномірність розподілення площі живлення (міжряддя), точність дотримання глибини висіву та достатність контакту з ґрунтом, незалежно від типу застосованої сівалки.
Осінню 2023 року на базі підприємства з Тернопільської області ми заклали порівняльну сівбу ріпаку посівним комплексом POETTINGER TERRASEM на міжряддя 12,5 см і сівалкою для висіву цукрового буряку на міжряддя 45 см. Перше оцінювання провели 6 жовтня.
Важкі клейкі ґрунти після основного обробітку (як оранки, так і розпушення) утворюють велику груду. Ґрунт якісно розпушено, але кришення недостатнє. Фракції ґрунту занадто великі, й отримати сходи ріпаку складно. На таких господарствах слідом за основним обробітком запускають дискування або культивацію, іноді в кілька проходів. Грудки подрібнюються, але волога втрачається. Для таких умов ми пропонуємо застосовувати посівний комплекс на ротаційній бороні POETTINGER AEROSEM.
Осінню 2023 року на такому полі ми заклали дослід. Частину поля господарство обробляло за своєю класичною технологією — оранка, дискування, культивація та сівба ріпаку. На другу частину поля ми зайшли посівним комплексом POETTINGER AEROSEM напряму в оранку й посіяли ріпак.
6 жовтня ми провели перше оцінювання.
Друге оцінювання ми провели 19 квітня.
Розвиток ріпаку й типова коренева система свідчать, що AEROSEM створила оптимальні умови для проростання й розвитку ріпаку, мінімізувавши втрати вологи.
Контроль бур’янів
Типова схема контролю бур’янів на ріпаку зводиться до одного внесення гербіциду — досходового чи післясходового. Ріпак швидко закриває міжряддя, і другий обробіток зазвичай не потрібен. Така система на сьогодні викликає низку запитань:
• у час, коли потрібно вносити ґрунтовий гербіцид, поверхня поля часто не має вологи, від чого ефективність гербіцидного захисту падає;
• післясходовий гербіцид також має вузьке вікно для внесення, і не завжди температурний режим дає це зробити;
• раннє внесення гербіциду означає, що ви не знаєте видового складу бур’янів, з якими будете боротись: це означає, що вносити потрібно проти всього і з великою нормою, а це іде в розріз із політикою ЄС щодо зменшення застосування хімічних ЗЗР;
• перелік резистентних бур’янів збільшується, а кількість дозволених діючих речовин зменшують.
Тобто аграрії потребують інструмента, який би якісно контролював бур’яни в умовах осінніх посух і високих температур, що дав би можливість скоротити хімічний тиск на ґрунт і побороти резистентні бур’яни.
У спектрі культур від пшениці (що потребує малого міжряддя) до кукурудзи (зі швидше негативною реакцією на зменшення міжряддя) ріпак має проміжне положення. Тобто може формувати високий урожай як на міжрядді в 12,5 см, так і на 25 чи 37,5 см. А це вже ті цифри, де цілком можливо говорити про міжрядний обробіток і механічний контроль бур’янів. Додатковим позитивом може бути розпушення, аерація та боротьба з ґрунтовою кіркою.
Багаторічні дослідження у ЄС показали, що за умов, коли ефективність хімічного контролю знижується, механічний контроль може бути більш виправданим. Не йдеться про повну заміну хімії механікою, мова — про розумний підхід до кожного поля та вибір оптимального інструменту.
Для міжрядного обробітку ми пропонуємо просапний культиватор POETTINGER FLEXCARE.
Висновки:
• почніть із менеджменту пожнивних решток: подрібніть і розподіліть їх комбайнуванням:
• лущення стерні закриє вологу та спровокує проростання падалиці — не нехтуйте цією операцією;
• основний обробіток варто обирати, виходячи з типу ґрунту: ріпак любить якісно розпушений простір для розвитку кореневої системи;
• коренева система ріпаку вкаже, чи правильно ви провели основний обробіток: бокові корені можуть бути добре розвиненими, але не допускайте, щоб вони були потужнішими за центральний;
• без глибокого обробітку ріпак втрачатиме врожайність через проблеми з формуванням кореневої системи — за правильної організації обробітку можна мінімізувати втрати вологи;
• для сівби важливим є розподілення площі живлення та якісно дотримана глибина, а не тип сівалки;
• якщо основний обробіток ґрунтів часто утворює грудку, то варто звернути увагу на посівні комплекси на ротаційній бороні;
• механічний контроль бур’янів на ріпаку може бути так само ефективним, як і хімічний;
• і, мабуть, дві контрольних тези:
The Ukrainian Farmer
