Овочі-Ягоди-Сад
Головне:

Рік 2018 — рік випробувань

Рік 2018 — рік випробувань
 
 

Підвищувати якість яблук і спробувати об’єднатися у кооперативи для збуту вирощеного — такою має бути програма-мінімум наступного року.

 

Затамувавши подих, садівники всієї України пережили весну без травневих заморозків. Потім у хвилюванні перечекали літо, кожного разу тривожно дивлячись на грозові хмари з молитвами на устах (аби граду не сипнуло), і восени, радіючи, що все позаду, дружненько почухали потилицю — вродило! Бо таки ж уродило: щедро і густо. У декого вродило навіть те, що погано росло, ніколи не цвіло і не плодоносило.

 

Ледве оговтавшись від першого щедро-яблуневого стресу, деякі садівники із жахом почали усвідомлювати — усе те, що вродило, навряд чи поміститься в підвали, сховища, холодильники.

 

Ті господарі, які мають старий садок яблуневий біля хати, швидко вирішили проблему із надвисокою врожайністю: обтрусили, визбирали і здали на сік. Хоч ціна низька, та все одно якась копійка буде.

 

Психологічно важче було тим, хто у вирощування яблук поклав затрати, нехай мінімальні, та все ж. Маються на увазі невеличкі садки на присадибних ділянках (0,3−0,5 га). Кращі яблука обривали і складали в сховища. Звичайно, тари не вистачало, тому складали в ящики, мішки, кагати.

 

Легше було тим, у кого є холодильники і хто заздалегідь подбав про тару. Найкращі яблука були вибрані, зірвані і покладені на збереження. А що не встигли зірвати, або здали на сік, або залишилося на деревах.

 

Є такі господарства, де взагалі не зібрали жодного яблука із саду — за нинішніх цін кінцевої реалізації на внутрішньому ринку це не вигідно, а господарства були запрограмовані лише на один ринок збуту, Білорусь та Росію, який сьогодні закритий.

 

Тихо падають, падають, падають стиглі яблука в нашім саду…

 

Мабуть, ніхто не був готовий до такої урожайності, тому і утворився яблучний колапс. Переробні заводи були переповнені продукцією. Машини по кілька днів стояли і чекали черги на розвантаження. А яблука були і були.

 

Вегетаційний період цього року скоротився майже на півтора місяця, але всі до останнього чекали кольору, бо хотіли мати гарно забарвлене яблуко. Плоди не могли вчасно отримати технологічний колір — перепадів температури, коли удень тепло, а уночі холодно, не було. Саме за таких умов крохмаль перетворюється в сахарозу, і коли почав з’являтися колір, то яблука вже були стиглими — визріло насіння для продовження свого роду.

 

За 30 років роботи в садівництві садівники не пам’ятають, щоб яблука так раптово покинули крону. Було завжди: крона скидає листя, а яблука висять до морозів. У цьому році все навпаки. Навіть і сьогодні 80% листового апарату, або й більше, ще тримається у кроні дерев.

 

Який же можна зробити висновок із ситуації? Передусім слід усвідомити, що у нас дуже раптово змінився клімат. Ціле літо сонце було дуже активним: цілий день стояла спека, і лише невеличка хмарка, прикривши сонце, давала відчуття прохолоди — «ультрафіолету» було надзвичайно багато. Це і стало причиною швидкого дозрівання насіння в насіннєвій камері яблук. А далі пішов процес, адже у природі все відрегульовано. Кожна рослина хоче продовжити свій рід. От насіння і посипалося, щоб посіятись. Сьогодні є над чим подумати: як захиститися від таких природних аномалій? Кожен садівник насамперед повинен подбати про антиградову сітку, бажано чорного кольору — притінюючи крону дерев, вона захищатиме не так від граду, як від променів активного сонця.

 

Двадцять років тому на семінарі в нашому господарстві я рекомендував колегам, щоб ті, зробивши йодову пробу і побачивши, що яблука вже дозрівають, заправляли оприскувач холодною водою і щовечора обприскували сад. Йодовою пробою визначають час дозрівання яблук, а вода потрібна для того, щоб охолодити їх і таким чином викликати швидку пігментацію на шкірочці. Дехто із цієї пропозиції тоді відверто кепкував. Нині ж те, що колись здавалося неймовірним, перетворилося у реальність: тепла погода сприяла дозріванню і тому в якийсь момент майже всі яблука просто впали на землю…

 

Дехто із садівників уже замислився про власну переробку на сік та яблучні чипси, але тут постає важливе питання щодо реалізації. Мають бути чітко визначені місця збуту.

 
Яблука цього року вродили рясно

Реалізація продукції сьогодні

 

На сьогодні хороша продукція лежить в холодильнику. У торгівлю йде все те, що не помістилося в ньому. Тому і ціна низька, і якість не дуже висока. Яблука перестиглі, із явними пошкодженнями, часом зовсім незабарвлені, давлені, без хвостиків, різного розміру (а це відсутність естетичного вигляду), різна тара, у якій продається продукція — такий нині роздрібний ринок яблук. Усі ці ознаки можна помістити у два слова — соціальне яблуко. Ціна дорівнює якості, і навпаки. Чомусь торгові установи звикли радіти з того, що найбільше продають яблука саме такого типу. У мене виникає запитання: навіщо садівникові витрачатися і нароблятися, аби виростити гарні й смачні яблука, якщо в магазин можна здати такі-сякі яблучка? Здати, хай і за невеликі гроші, зате не перетрудившись. Можливо, тому, що українці не звикли вважати яблуко чимось корисним та цінним. Адже яблуко — це не чудернацький заморський фрукт, це просто яблуко, яке колись можна було натрусити й назбирати в колгоспному садку, якщо й не задарма, то усе одно за копійки.

 

Ще одна причина, яка, можливо, пов’язана з теперішнім станом збуту яблучної продукції, — це відсутність споживачів на внутрішньому ринку. Спроможна частина українців виїхала за кордон і купує європейські яблука. Пенсіонери ж не можуть дозволити собі таку розкіш, як українське яблуко. Є багаті люди, які можуть купити якісну продукцію, та їх мало.

 

Ви запитаєте: «А що ж робити далі?» Багато кого цьогорічна ситуація засмутить і пригнітить, дехто вже думає про зміну напрямку бізнесу. Головне, аби ситуація, яка склалася цього року, не була визначальною для садівника-виробника. Можливо, тим, хто вже має сади, варто задуматися і перейти від кількості до якості? А тим, хто мріяв про сад і планував його посадити, — питати у бувалого: як, що і до чого? Не закопувати в землю зразу велику суму грошей, висаджуючи десятки гектарів, а почати з малого, але якісного, особливу увагу приділивши сорто-підщепній комбінації. Не програмувати своє виробництво лише на збут і за можливості придбати всі технологічні засоби виробництва — трактор, обприскувач, фрезерний культиватор, косарку. Створювати кооперативи, де б могли зосереджуватися партії певних сортів. Бо часто буває так, що замовнику потрібна велика кількість саме того чи іншого сорту. Хоча зараз українці ще не готові до створення кооперативів. Адже такі якості людської натури, як совість і людяність, які є основою людських взаємовідносин, останнім часом кудись зникли. Та я впевнений, що ці якості у людей знову проявляться. Потрібно лише, щоб з’явилися відмінні господарники, які замість того, щоб гнатися за самими лише заробітками, прагнутимуть також виростити справді якісну, смачну й гарну продукцію і нагодувати нею українців.

 

І обов’язково українського товаровиробника має підтримувати держава. Це й регулювання цін на засоби захисту, на пальне, електроенергію тощо. А ще — реальна можливість побудувати холодильники та заховати сад під сітку від граду.

 

А поки що треба шукати і знаходити ринки збуту і швиденько продавати все те, що зібрано в комори, підвали та холодильники, бо після Нового року відкриються державні кордони для польських яблук. А в них, повірте, теж вродило!

 

Микола Олійник,
Наталія Чухліб,
ФГ «Яблуневий сад», Черкаська обл.

журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2018 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
Садівництво по-українськи
6
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали