Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Україна має можливість за кілька років пройти шлях, який у США і Аргентини зайняв більше як століття

Резонансний рік

Резонансний рік

Аграрії отримали прекрасний стимул будувати добропорядні партнерські відносини. Чи скористаються вони ним на практиці?

Кожен рік унікальний по-своєму, але 2020-й поєднав у собі все. Погодні аномалії та пов’язані з цим різкі зміни оцінок обсягів виробництва всіх основних культур, пандемія COVID-19 і Великий локдаун, політична нестабільність та економічна напруженість, а головне — висока волатильність цін, валют, котирувань, індексів фондових бірж… І щойно учасники ринку підлаштовуються під нові реалії, як стається щось інше… 

Нинішньої осені ринок вирує через стрімке зростання цін на кукурудзу. Цариця полів — чи не найстабільніша в ціновому аспекті. Разом із тим саме вона привнесла в український агробізнес вираз «цінове ралі» в сезоні 2017/18. Розмірена робота ринку, налагоджені канали збуту, репутація «не ГМ», стабільно високий попит Китаю та країн ЄС, зростання інтересу з боку Єгипту, збільшення обсягів виробництва, загострення конкуренції на глобальній арені — усе це про неї. Як пізня культура кукурудза завжди була надією аграрія й давала змогу йому покривати збитки або недоотриманий прибуток від реалізації більш ранніх культур. Проте не так сталося, як гадалося. У неврожайному 2020 році крайня за збиранням культура виявилася «крайньою» у ділових стосунках між покупцем і продавцем. 

Найобговорюванішим у колах аграрної спільноти й досі залишається питання потенційних дефолтів за форвардними контрактами на постачання української кукурудзи. Попри зусилля й запроваджені заходи, конфлікт, схоже, набирає обертів. Проаналізуємо, як стабільний світовий експортер кукурудзи зіткнувся з такою проблемою і які це може мати наслідки. А крім того, розглянемо перспективи подальшого розвитку ринкової ситуації в умовах тотальної волатильності цін і жорсткої конкуренції. 

Зазвичай під форварди контрактується близько 20– 30% від майбутнього врожаю. За оцінками різних експертів, цього року за форвардами в Україні було законтрактовано 5–8 млн тонн кукурудзи, з яких 2–2,5 млн тонн мало бути поставлено на зовнішні ринки в жовтні. Однак далеко не всі угоди було виконано. За оперативними даними, експорт кукурудзи в жовтні 2020/21 МР на 20% нижчий, ніж за цей період у 2019/20 МР, але практично на 40% вищий, ніж у 2018/19 МР, і майже на 30% перевищує середньомісячний обсяг експорту за попередні 9 років (1,4 млн тонн). Багато трейдерів мають великі збитки. «Навіть якщо трейдер не продав товар на фізичному ринку, він зобов’язаний це зробити за допомогою біржових інструментів, а його прибуток є зафіксованим і становить 1–3 дол./т. Якщо хтось вважає, що трейдер купив товар за ціною 150–160 дол./т і заробляє гроші, продаючи його за 230 дол./т, то це не так — судна, які потрібно завантажити, вже продано за 160–170 дол./т на FOB. Транснаціональні компанії, що працюють десятиліттями або століттями на ринку, дбаючи про свою репутацію, вимушені купувати недопоставлені обсяги з різницею в ціні 50–70 дол./т», — пояснив Микола Горбачьов, президент Української зернової асоціації. За його словами, такі збитки на одному тільки судні можуть сягати понад 500 тис. доларів… 

У кожного своя правда 

Як виявилося, тих, хто в такій непростій ринковій ситуації готовий виконати свої зобов’язання за контрактами, не так вже й багато. Заява УЗА про намір оздоровити зерновий ринок України, створивши список «недобросовісних аграріїв», викликала дискусії в аграрній спільності щодо можливих спекуляцій чи необ’єктивностей у поданні інформації. Платформою для досягнення домовленостей у спірних питаннях між учасниками ринку виступило Мінекономіки, втім, схоже, прийнятного для всіх оптимального рішення просто не існує. Об’єктивно у кожної сторони в цьому наростаючому конфлікті свої аргументи та своя правда, і, звісно, кожна зі сторін відстоює свій інтерес. У кожного постачальника та покупця є свій контракт і окремі зобов’язання, які повинні виконуватися. А будь-який вплив на ринок лише погіршує його функціонування як інструменту досягнення балансу між попитом і пропозицією… 

Поточна ситуація нагадує події 2010/11 МР, коли форвардні контракти укладали за цінами 130 дол./т FOB, через декілька місяців ціни досягли 160 дол./т FOB, потім злетіли до 230–260 дол./т FOB, а із середини сезону перевищили 300 дол./т FOB. Утім, тоді ринок функціонував за інших умов, і держава активно втручалася в ринкові процеси. Нині ситуація викликає більший резонанс, бо за десятиліття ринок став більш об’ємним і глобальним, зросла і кількість гравців. Наразі практично кожна п’ята тонна проданої у світі кукурудзи є українською. 

Чим допоможе закордон 

Фермери зі США, Латинської Америки й України дуже схожі. Тож частка форвардних продажів у всіх цих країнах, як кажуть експерти, ще до початку посівної може доходити до 35%. 

Американські фермери часто використовують пряме хеджування на біржі через ф’ючерси та опціони, а також страхування посівів. У маркетинговому плані закладається чітка собівартість виробництва. Тож продають, коли ціна її перевищує. Серед переваг — наявність конкуренції між експортерами та внутрішніми переробниками (етанолові комплекси й виробники м’яса). 

В Аргентині при Зерновій біржі є комітет (на кшталт третейського суду), що розглядає кожен кейс індивідуально, а тих, хто дефолтнув — заносить до чорного списку. 

У Німеччині, Бельгії, на Півдні Франції позаторік посіви вигоріли на 30–40%. Дистриб’ютори, постачальники ЗЗР, посівного матеріалу сторнували збитки фермерів і перенесли їх на наступний рік, бо всі розуміли, що, «задушивши» своїх клієнтів, зіграють проти себе. Тому не було чутно ні про які повальні юридичні процеси проти сільгосппідприємств. 

Не на користь репутації 

Як і в минулі неврожайні роки, проблеми з невиконанням форвардних угод врешті буде вирішено. Ринок сам урегулює ціни, й рано чи пізно все повернеться до звичного робочого русла. Втім, не уникнути дефолтів, стягнень, арештів і т. ін. Як показує практика, все це заморожує певну суму грошей в арбітражах і судових позовах, і процес може тягнутися від двох місяців (у кращому разі) до декількох років або навіть десятків років. Окрім того, навіть виграш судового процесу та подальше звернення з цим рішенням до виконавчої служби зовсім не гарантує повернення виграної за результатами суду суми. 

Вся ця ситуація загрожує відкинути Україну на 5–10 років назад у технологіях агровиробництва. Є небезпека, що все це може позначиться на інвестиційній привабливості вітчизняного агросектора, що стабільно забезпечує близько 40% валютних надходжень до бюджету країни. Крім того, в разі скорочення зовнішніх поставок українськими трейдерами, цю нішу дуже швидко займуть конкуренти. 

Куди продаємо найбільше 

Основний покупець української кукурудзи ЄС знижує свій імпортний потенціал до 20 млн тонн (листопадовий звіт USDA). З липня 2020-го країни Євросоюзу придбали найменші за три минулі сезони обсяги зернової. Тим часом перспективи чергового рекордного виробництва кукурудзи має Бразилія (основний конкурент ЄС), відтак її ціна може бути більш конкурентоспроможною. Наразі перспективи українського експорту в ЄС в сезоні-2020/21 експерти оцінюють у 7–8 млн тонн. 

Другим за величиною імпортером української кукурудзи протягом двох минулих сезонів був Китай. У жовтні-вересні 2019/20 МР Україна поставила КНР 5,41 млн тонн зернової (+43% в рік), а загальний імпорт кукурудзи Піднебесною в жовтні-вересні 2019/20 МР становив 7,6 млн тонн (частка української кукурудзи — близько 70%). Поточного сезону Україна може помітно втратити свої позиції в цьому напрямі. Проте прогнозоване FAS USDA зростання імпорту кукурудзи в Китай в 2020/21 МР до 22 млн тонн виступає на підтримку цінам і дає надію українським трейдерам. 

До Єгипту за два попередні сезони Україна відвантажила приблизно по 3 млн тонн зернової. Цього сезону, ймовірно, такого обсягу ми не досягнемо. Через зростання цін на українську кукурудзу її конкурентоспроможність на єгипетському ринку сильно похитнулася. У жовтні 2020-го український експорт зернової в цю країну знизився до 61 тис. тонн проти 527 тис. тонн в жовтні 2019 року. 

Як досягнути компромісу 

Ключовим на поточний момент є питання максимально оперативного виходу із ситуації з дефолтами і нарощування темпів експорту кукурудзи з України, що дозволить їй використати свій шанс і добре проторгуватися в традиційні терміни та наситити бюджет країни валютною виручкою. Адже не за горами вихід на глобальну арену гравців з Бразилії та Аргентини, і з урахуванням сформованої цінової кон’юнктури українській зерновій буде дуже не просто конкурувати з ними. Тому в інтересах обох сторін досягнути компромісу в питанні з кукурудзяними дефолтами якомога швидше, тим більше поки є хороший попит із боку Китаю. Наразі темпи експорту кукурудзи з України відстають від минулого року, навіть у відсотковому співвідношенні до врожаю. Значить, настане момент, коли трейдери почнуть відвантажувати швидко і багато та, ймовірно, дешево… 

Що ж до звернення до прем’єр-міністра асоціації «Свинарі України» спільно з асоціацією «Союз птахівників України» з проханням внести до Меморандуму про узгодження позицій на ринку зерна загальні річні обсяги експорту кукурудзи, то зазначимо, що навіть у кращі роки (коли обсяг комбікормового споживання досягав 5,2–5,8 млн тонн проти поточних 5 млн тонн) його частка в загальному виробництві не перевищувала 20–21%. Наприклад, у 2017/18 МР при виробництві кукурудзи 24,7 млн тонн та кормовому споживанні 5,2 млн тонн його частка становила 21%. 

Станом на 7 грудня кукурудза в Україні зібрана з площі 5,2 млн га (96% від прогнозу), валовий збір склав всього 27,9 млн тонн через відносно низьку середній врожайності — 53,3 ц/га. Тому потреби внутрішнього ринку буде більш ніж покрито. Кукурудзи вистачить на всіх. Інше питання — як виконуватимуть форвардні контракти… 

То що у перспективі? 

Хтось дотримується думки, що ключову роль у розв’язанні суперечок, які виникли на цьому ґрунті, має зіграти держава, хтось сподівається на конструктивні кроки асоціацій, хтось вважає, що потрібно самостійно домовлятися і шукати компроміс з кожного окремого кейсу. 

Наразі зрозуміло одне — розв’язання питання виконання форвардів залежить в основному від позиції власників і менеджменту компаній, а також їхньої готовності працювати в загальноприйнятих рамках порядності. За оцінками різних експертів з форвардних контрактів, укладених холдингами, будуть виконані 80–90%, середньою ланкою фермерів — близько 50–60%. Після цього сезону буде глобальний перегляд політики укладення форвардів і є велика ймовірність того, що їхня кількість знизиться. Збільшиться частка аграріїв, що буде побоюватись укладення форвардних контрактів на наступний рік, оскільки трейдери, навчені безвідповідальністю виробників, будуть також шукати подібні шляхи виходу, якщо контракт стане невигідним для них. Проте є надія на те, що для тих компаній, які цього року вчинили порядно, трейдери сформують пропозиції, здатні компенсувати аграріям завдані втрати. Наприклад, вигідні умови фінансування, бонус до поточної ціни при контрактуванні нових обсягів. 

*** 

На жаль, робота, яку виконали трейдерські й консалтингові компанії, в цьому році може втратити свій сенс, оскільки аграрії менше довірятимуть біржовій торгівлі й форвардним контрактам. А якщо сільгоспвиробник не використовуватиме доступні інструменти (страховку, форвард, біржові технології, передові агротехнології, нові ЗЗР, оптимізацію логістики і т. д.), а продовжить працювати по-старому, то, звісно ж, програє більш інноваційному конкуренту. 

Згідно з дослідженнями з агрофінансових ринків України, лише 9% виробників знають, що таке ф’ючерси й опціони, а найбільшим ризиком своєї діяльності вони назвали низькі ціни на сільгосппродукцію. Втім, як показує практика, не лише низькі, але і високі ціни за певних обставин можуть бути несприятливими. Наприклад, комбінація форвард+кол (коли одночасно з укладанням форвардного контракту купується опціон кол — право на покупку) для багатьох українських фермерів в цьому сезоні послужила б рятівним колом. Бо через низьку волатильність у серпні та високу в кінці жовтня вартість опціонів значно зросла і дозволила перекрити всі збитки за форвардом. Нехай там як, українські агровиробники отримали прекрасний стимул збудувати добропорядні партнерські відносини. Таким чином, Україна має унікальну можливість за кілька років пройти шлях, який у США і Аргентини зайняв більше як століття. 

Анна Танська, керівник відділу локальних ринків ІА «АПК-Інформ» 

газета “АгроМаркет”, грудень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
АгроМаркет
АгроМаркет
АгроМаркет
12
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали