На самому початку проєктування потрібно чітко розуміти, що фермерський елеватор слід наповнювати тим обладнанням, що зможе чітко виконати поставлене завдання — прийняти зерно з поля, очистити, просушити й закласти на зберігання. Для цього треба визначити всі критичні чинники: максимальний добовий обсяг приймання, розподіл культур між ранньою і пізньою групами, особливості транспортування, очищення й сушіння кожної культури, стратегію зберігання і продажу і багато інших моментів. Наприклад, такі олійні культури, як ріпак і соняшник, потребують ощадного сушіння за температури теплоносія не вищої за 65 градусів Цельсія. До того ж сушарка не повинна працювати в режимі рекуперації через високий ризик виникнення загоряння або тління. Із соняшником зазвичай виникають питання й з очищення, бо з поля він надходить засмічений, а його насіння досить легке. Кукурудза є найважчою культурою для елеватора через високу щільність і вологість. Тут критичним параметром може бути продуктивність транспортних систем і сушарки.
Наприклад, господарство може за добу зібрати максимум 400 т кукурудзи із середньою вологістю 24%. Таким чином, треба підібрати сушарку, що здатна за добу знімати 10% вологи з 400 т кукурудзи. Залежно від обраної сушарки підбирається транспортне обладнання, що має встигати перевантажувати таку кількість зерна на сушіння і відвантаження. Далі підбирається очисне обладнання й об’єм завальної ями.
Коли підбирають місткості для зберігання, слід розуміти, скільки культур планується приймати і як довго вони зберігатимуться. Наприклад, фермер планує працювати з ранньою й пізньою зерновими групами. До ранньої групи належать ячмінь, пшениця і ріпак, які треба прийняти, очистити, за потреби підсушити й закласти на зберігання до осені. Перед початком збирання пізньої групи ранню продають. Таким чином, потрібно щонайменше три силоси для зберігання ранньої групи. Ураховуючи, що пшениці зазвичай більше, ніж ячменю й ріпаку, один силос слід будувати більшим, два інших — меншими.
До пізньої групи належать соняшник і кукурудза. Наприклад, соняшнику планується 1500 т, кукурудзи — 9000 т. Для зберігання такої кількості знадобляться дві місткості по 4500 т (для кукурудзи), і одна — на 2500 т (соняшник має більший об’єм).
Обираючи транспортні системи, слід пам’ятати, що під час завантаження знадобляться потужніші транспортери, а для розвантаження — менш потужні, бо вони працюватимуть з очищеним сухим зерном.
Окрім основних рекомендується обов’язково встановлювати місткості конусного типу для тимчасового зберігання. В них завантажують щойно прийняте неочищене вологе зерно, і якщо в межах поля вологість сильно відрізняється, у проміжній місткості цей показник суттєво вирівнюється для усього масиву. Відповідно, сушарка працює ефективніше, не витрачається зайва енергія, висушене зерно має стабільніші параметри. Розмір проміжних місткостей має бути таким, щоб в них уміщався добовий обсяг приймання. Це дає змогу завантажувати сушарку навіть у дні з несприятливими для збирання погодними умовами. Зайві зупинки й запуски сушарки призводять до додаткових втрат енергії. Також після завершення приймання фермер може використовувати проміжні місткості для постійного зберігання нішевої культури або залишків основних культур.
Існує кілька варіантів компонування елеваторів. Узагалі їх три, але найзручнішою є та, де будується одна норійна вежа, з якої відбувається розподіл усіх потоків по елеватору. У другій схемі норії прив’язуються безпосередньо до певних елементів: сушарки, очисних машин, буферних місткостей, основних силосів. Так будувати простіше, але використання транспортного обладнання є неефективним. Третій варіант передбачає створення норійного блока, у якому норії виступають як самонесні конструкції.
Таке рішення не зовсім зручне, бо під час роботи кожна норія створює вібрації, які передаються на інші норії. Це негативно впливає на строк їх експлуатації, є труднощі з обслуговуванням. Тому найкращим варіантом є будівництво норійної вежі. За потреби її можна розширити, вона створює умови для побудови максимальної кількості маршрутів із мінімумом транспортних систем (норій і транспортерів). Тут можна в найпростіший спосіб обслуговувати норії й розміщувати очисне обладнання.
У сушарках слід установлювати систему датчиків, що зможуть вчасно сповістити оператора про наявність тління або загоряння й навіть самостійно вимкнути вентилятори та пальник
Обираючи сушарку, слід урахувати кілька важливих параметрів: об’єм зернової шахти, кількість повітря, що пропускають крізь себе вентилятори, потужність пальника, можливість роботи без рекуперації (для олійних і легкозаймистих культур).
Спосіб подачі теплового агента також має значення. Витяжні або вакуумні сушарки є найкращим варіантом, тому що забезпечують лагідніший процес сушіння й можуть без проблем працювати з різними типами теплогенераторів. У сушарках нагнітального типу є особливість, що пов’язана з використанням теплогенераторів на альтернативних джерелах енергії. В них потрібно узгоджувати повітряні потоки, що створює вентилятор усередині сушарки, із повітряним потоком, що створює котел.
Ефективність сушарки також залежить від типу короба, через який подається тепле повітря. Є прямі й конусні короби, другий варіант використовує більшість передових виробників сушарок. Конусні короби забезпечують більш рівномірний розподіл теплового агента всередині шахти. Від цього залежить реальна продуктивність сушарки. Помилка в реальній продуктивності сушарки призведе до того, що все інше обладнання матиме надмірну продуктивність, яку неможливо буде використати повною мірою. Тобто ефект від інвестицій помітно зменшиться.
Усі сучасні елеватори мають обладнуватися протипожежною системою. В сушарках слід установлювати систему датчиків, що зможуть вчасно сповістити оператора про наявність тління або загоряння й навіть самостійно вимкнути вентилятори та пальник. Також цілком логічним є оснащення елеватора центральним пультом керування. Наразі існує великий брак професійних кадрів: операторів, технологів й інших спеціалістів. Автоматизація дозволяє значною мірою розв’язати цю проблему, коли всіма процесами на елеваторі зможе фактично керувати одна людина.
Ще до початку проєктування слід узгодити побудову технологічної схеми елеватора. Від цього залежатиме зручність експлуатації (розташування технологічного обладнання, рух транспорту, розміри та кількість транспортних ліній), можливість збільшення потужностей тощо. І виникає логічне запитання: до кого звертатися?
Компаній, що пропонують такі послуги, вже чимало. Тому в першу чергу варто подивитись, скільки компанія працює на ринку. Друге — яка кваліфікація тих, хто вибудовує технологічну схему. Для цього буде достатньо поспілкуватися з інженером і впевнитися, що він розуміє, що таке елеватор і як той працює. Чи цікавиться він добовим обсягом приймання, кількістю й особливостями культур, що зберігатимуться, чи є джерело тепла і електроенергії, чи наявні залізниця та під’їзні шляхи, як далеко розташовано житло і навіть яка роза вітрів у регіоні будівництва. Також слід запросити приклади реальних об’єктів і навіть відвідати кілька з них.
Наприклад, у компанії «ТОРНУМ» величезний досвід у створенні саме фермерських елеваторів у Швеції, і спеціалісти, які працюють в Україні, пройшли саме шведську школу. До того ж за останні 10 років компанія набула значного досвіду в проєктуванні малих і великих елеваторів саме в Україні, і всі переконалися, що шведські схеми вдало працюють і в нас.
Ще одним важливим моментом є наповнення елеватора обладнанням. Бажано, щоб це робив проєктувальник, тому що він відповідатиме як за його розміщення, так і за відповідність запланованим робочим характеристикам. Якщо ж обирати обладнання буде хтось інший, можуть виникнути невідповідності або вузькі місця, що обмежить можливості елеватора. А дізнатися про це власник зможе тільки після початку експлуатації, коли все обладнання змонтовано й уведено в експлуатацію.
Насправді є багато компаній, які крім елеваторів будують інші промислові об’єкти. Усі вони відрізняються один від одного і мають власні особливості. Тож якщо елеватори — не головний напрям діяльності компанії, замовник може отримати неповноцінний елеватор.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Ярослав Сеник, директор ТОВ «Ренком» (Тернопільська обл.)
— Компанія «ТОРНУМ» виконувала всі роботи з будівництва нашого елеватора: від проєктування, розробки технологічної схеми й підбору обладнання до будівельних робіт і монтажу. Вони поставили власну сушарку на 90 т одночасного завантаження, власні очисні машини, транспортне обладнання, 6 силосів по 5 тис. тонн, а також дві проміжні місткості по 200 т. Сушарка має продуктивність 600 т за 12 год (зняття 6–8% вологи з кукурудзи). На це витрачається 2500 м. газу. На 1 тонно-відсоток по кукурудзі витрачається 1,2 м. газу, по соняшнику — 2,2 м..
Елеватор оснащено автоматичною системою керування, і в результаті на елеваторі працюють усього вісім працівників. Узагалі на зміні можуть працювати два оператори — цього достатньо для забезпечення нормальної експлуатації всього обладнання. Сушарка працює повністю автоматично, оператору немає потреби щохвилини стежити за її роботою. Усіма іншими процесами керують із центрального пульта.
Компанія «ТОРНУМ» і далі підтримує наш елеватор і після початку експлуатації. Виконує необхідні сервісні роботи, є можливість віддаленого доступу для контролю, усунення недоліків і виконання коригувань.
Віталій Фіцик, головний інженер проєктів ТОВ «ТОРНУМ»
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
