Агрономія

Гнучка зміна технологічної тактики вирощування озимої пшениці дасть змогу нівелювати негативні впливи погодних умов

Пережити зиму

Пережити зиму

Гнучка зміна технологічної тактики вирощування озимої пшениці дасть змогу нівелювати негативні впливи погодних умов  

Поступове скорочення метеорологічної зими, про що свідчать і довгострокові прогнози кліматологів, визначає необхідність тактичної перебудови технологій вирощування озимих культур. Аграріям потрібно враховувати збільшення тривалості осінньої вегетації, що на тлі відчутного коливання середньодобових температурних показників до кліматичної норми дозволяє рослинам і далі повільно, але відносно довго загартовуватися. Нагромадження пластичних речовин у тканинах за достатньої зволоженості ґрунту, навіть за пізніх строків сівби, може забезпечувати початок зимівлі озимини у відносно задовільному стані. Наприкінці зимового періоду відновлення життєдіяльності рослин, часто у другій половині лютого — початку березня, починається задовго до початку активної вегетації. Це дозволяє поступово нарощувати вегетативну масу й розвивати кореневу систему, що дає можливість успішно протистояти подальшим посушливим умовам. 

На старті вегетації 

У період осінньої вегетації майбутніх озимих в Україні склалися досить складні погодні умови. Всюди спостерігалась переважно посушлива погода у першій половині календарної осені та знижений температурний режим — у другій, що призвело до гальмування проростання насіння і розвитку рослин. 

Фото 1. Пшениця озима другий рік поспіль. Донеччина, 02.12.2021

Через це на початку зимового періоду суттєвий відсоток посівів, особливо після соняшнику, увійшли в зиму слабкими (фото 1)

Тому цього року слід очікувати ускладнень упродовж перезимівлі озимих культур. 

Можливі проблеми 

Кращою фазою розвитку озимих зернових колосових уважається кущіння з кількістю пагонів 2–5 штук. 

За таких умов спостерігається найбільша кількість накопичених вуглеводів у вузлах кущення, що покращує стійкість рослин до низьких температур, зокрема, через те, що температура замерзання розчину цукрів завжди нижча, ніж води. І чим більше концентрований розчин, тим нижча його температура замерзання. Так, для розчину сахарози в концентрації 0,01 моль/л ця температура становить –0,019 °C, а для 1,68 моль/л –3,7 °C. Тому нерозкущені рослини з меншою кількістю цукрів у клітинах сприйнятливіші до вимерзання. 

Однак перерослі рослини з 5–9 пагонами вже витратили на свій розвиток накопичені «антифризи», і також схильні до вимерзання. З тим добре розвинені рослини можуть краще пережити утворення льодової кірки за температурних перепадів. Погано розвинена листкова поверхня може повністю лишитись під поверхнею льоду, який погано захищає від низьких температур (фото 2)

Фото 2. Часткове (ліворуч) і суцільне (праворуч) вкриття рослин озимих крижаною кіркою

Проте якщо розкущені рослини цілком опинились під кригою, вони швидше за погано розвинені гинуть від задухи. Якщо порівнювати стійкість малорозвинених рослин, то фаза шильце через повільне дихання стійкіша, ніж рослини у фазу 3 листки. Взагалі через проблеми з диханням крижана кірка у 25–30 мм може викликати загибель 30% посівів уже через пару тижнів. 

Якщо на незамерзлий ґрунт випадає товстий шар снігу і тримається тривалий час (2–4 місяці), є загроза випрівання. Рослини витрачають поживні речовини через дихання, яке підтримується підвищеною температурою під шаром снігу. А поповнити їх фотосинтезом важко через дефіцит світла. Відбувається виснаження рослин. За таких умов прогресує й ураження хворобами, зокрема сніговою пліснявою. Також можливим є розкладання рослинних білків до амінокислот і отруєння ними рослин. 

Самоотруєння рослин через анаеробне розкладання білків може відбуватись і на фоні вимокання посівів, зокрема на важких перезволожених ґрунтах у западинах. Добре розвинені рослини також більше наражаються на небезпеку за таких умов. 

Ще однією загрозою може бути випирання. Пасивне випирання можна спостерігати за умови сівби озимини в пухкий ґрунт: через його осідання коренева система розривається, а вузол кущення опиняється на поверхні. Окрім того, дуже пухкий ґрунт формує ризики пересушування. Активне випирання провокують різкі перепади температур. Випирання кригою вузла кущення на поверхню збільшує ризики загибелі рослин від морозів або браку вологи. І найчутливіші до таких ушкоджень рослини у фазу один листок. 

Як уникнути ушкоджень 

1. Щоб зменшити ризики негативних наслідків перезимівлі, слід висівати для вирощування районовані морозостійкі сорти озимих культур. 

2. Важливим є дотримання строків сівби — рослини мають час розвинути коріння, сформувати вузол кущення і 3–4 пагони та загартуватись. 

3. Треба дотримуватись оптимальної глибини сівби для захисту ґрунтом вузла кущення. Якщо пшеницю висівають на глибину 3–3,5 см, а насіння має хороший контакт із ґрунтом, то вузол кущення буде на 2,5 см нижче від поверхні ґрунту та добре захищеним від негативних температур. 

4. Важливим є внесення до початку вегетації фосфорно-калійних добрив для стимуляції розвитку кореневої системи й синтезу вуглеводів. 

5. Формування сильної рослини відповідної фази розвитку для входження в зиму потребує відповідного застосування регуляторів росту рослин, мікродобрив і ретардантів. 

6. Слід подбати про санітарний стан посівів. 

Кліматичні зсуви, подовження періоду між сівбою і сходами призводить до того, що часто діючі речовини хімічних протруйників розкладаються раніше, ніж озимі починають проростати. Це призводить до гострої потреби у фунгіцидному захисті проростків і коренів. Рослини уражують кореневі та прикореневі гнилі. На полях, де листкової поверхні практично немає або вона незначна, внесення хімічних фунгіцидів призведе тільки до витрат, але не матиме захисного ефекту. Навіть якщо якась кількість і потрапить на рослини, захисний ефект хімії триває не більше як три тижні. 

Надійним способом урятувати кореневу систему озимих є застосування біофунгіцидів, бажано нового 3-го покоління, що колонізують ризосферу кореневої системи та забезпечують захист від комплексу грибних і бактеріальних хвороб від моменту внесення і до кінця вегетації. 

7. Вирівнюванням полів на рівнинній місцевості та застосуванням якісного обробітку ґрунту запобігається утворення вимоїн і калюж у поглибленнях за танення снігу та вимерзання у таких місцях рослин. 

8. Ефективним заходом для перешкоджання нагромадженню води у пониженнях рельєфу є щілювання: відбувається руйнування плужної підошви, і тала вода проникає глибше, її раціональніше засвоює ґрунт для подальшого використання впродовж вегетації рослин не лише поточного року, а й для подальших культур сівозміни. 

9. Заходи щодо снігозатримання (зокрема, спеціальними валкоутворювачами в період рясного випадання снігу, з формуванням валок поперек панівних вітрів), а також формування системи лісосмуг або використанням куліс зі стерньових решток попередників, сприяють збереженню посівів від вимерзання навіть за критично низьких температур. Треба пам’ятати, що за температури повітря –30 °С без снігу ґрунт біля вузла кущення промерзає до –22 °С. Це викликає загибель практично всіх озимих культур. У той час, коли за шару снігу 15 см ґрунт у вузлах кущення примерзає лише до –7 °С, що не є критичним навіть для ячменю озимого. 

10. За випинання рослин треба проводити коткування. Доцільно проводити його і за утворення підвішеної льодової кірки, коли вона ще не встигла стати дуже товстою, щоб зменшити ризик механічного пошкодження рослин. 

11. За утворення крижаної кірки для стимуляції її танення наприкінці зими рекомендують розкидати перегній, торф, попіл, темні види добрив, каїніт, фосфатшлак, суперфосфат тощо. 

Заходи з реанімації 

Що робити, якщо посіви вже ушкоджені? Пересівати чи спробувати відновити пошкоджені рослини? 

По-перше, провести правильне діагностування посівів, щоб зрозуміти рівень пошкодження рослин. Якщо пошкодження отримали тільки листки, а бруньки й пагони живі, отже, ще не все втрачено. 

По-друге, реанімацію озимих слід починати тільки тоді, коли температурний режим стабілізується. Добре було б дочекатися, коли температура ґрунту підвищиться до +10 °С, але ризиковано дочекатись весняної посухи. 

По-третє, найголовніше завдання у цей період — нормалізувати метаболізм і відновити вегетацію. Обробка ушкоджених посівів озимих препаратами з мікроелементами і РРР, що мають імунопротекторні властивості, дозволяє активізувати регенерацію в листках і молодих пагонах, пробудити бруньки й нормалізувати обмін речовин, зводячи до мінімуму прояви інтоксикації продуктами розпаду відмерлих тканин, захистити від захворювань. Але якщо листкову поверхню сильно пошкоджено, внесення таких препаратів варто відтермінувати, бо вони працюють через листкову поверхню. 

По-четверте, гербіцидну обробку, обробку фунгіцидами та внесення КАС, якщо техніка не дозволяє внесення добрива під корінь, також треба відтермінувати, щоб рослини озимини зміцніли, набрали листковий апарат. 

По-п’яте, для пришвидшеної реанімації слабкої та пошкодженої озимими треба забезпечити рослини основними макро- і мікроелементами. Для унеможливлення ризику додаткового пошкодження слабких рослин добривами на теперішній час розроблено ефективні мікробіологічні препарати, що здатні забезпечити рослини азотом, фосфором і калієм через мобілізацію ґрунтових їх форм й азотфіксацію, у кількості, достатньої для виходу озимих зі стресу, що дозволить перечекати час і підготувати рослини до потужніших заходів. 

Гнучка тактична перебудова технологій вирощування озимих культур дозволяє компенсувати негативні впливи погодних примх і суттєво підвищити ефективність виробництва зернової продукції.    

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ