Лише завдяки зрошенню одна з областей України підвищила виробництво рослинницької продукції майже на 1,5 млрд грн на рік.
Степова зона України характеризується посушливими кліматичними умовами, за яких дефіцит вологи проти оптимального вологозабезпечення сільськогосподарських культур становить від 180 мм — для пшениці озимої, до 340–460 мм — для кукурудзи, сої, овочевих і кормових культур. Тому повне використання біокліматичного потенціалу та природної родючості ґрунтів регіону може бути досягнуто тільки за рахунок зрошення. Проте з 1,9267 млн га ріллі в зоні Степу системами поливу забезпечено 1,043 млн га, а фактично протягом 2010–2013 рр. поливалося 568–580 тис. га. Причина — незадовільний стан зрошувальних меліорацій, який призводить до щорічного недобору врожаю сільськогосподарських культур. Утім, лише проведення реконструкції зрошувальних систем і заміна дощувальної техніки проблеми не розв’яже. Необхідно провести комплекс заходів — як із боку агроформувань, так і держави.
Структура посівних площ і сівозміни
Агроформуванням регіону на більшій частині поливних земель слід звернути увагу на побудову структури посівних площ і сівозмін, оскільки теперішня система ведення землеробства не відповідає науково обґрунтованим рекомендаціям. Господарства мають виходити зі своїх організаційно-господарських можливостей, спеціалізації та враховувати плодозміну. Так, у великотоварних багатогалузевих підприємствах, де створено тваринницькі ферми з молочним поголів’ям, які відповідають світовим стандартам, у структурі посівних площ на зрошенні кормові культури (люцерна, кукурудза на силос, кормові коренеплоди, багатокомпонентні травосумішки) повинні займати 30–35%, зернові — 30–50%, та технічні й овочеві — 15–20%.
У великотоварних господарствах, де немає галузі тваринництва, але розвинуте рослинництво, пріоритетне місце посядуть кукурудза на зерно, соя, пшениця озима та ріпак для промислової переробки. У зв’язку із цим у зоні дії Кримського магістрального каналу та Каховської, Краснознам’янської, Інгулецької зрошувальних систем необхідно передбачити збільшення потужностей із переробки зернових культур.
У великотоварних господарствах із розвиненим садівництвом і виноградарством із метою підвищення їх прибутковості потрібно будівництво сховищ-холодильників для зберігання фруктів і реконструкції заводів із переробки винограду та плодоовочевої продукції для виготовлення екологічно чистих продуктів харчування.
У дрібнотоварних сільськогосподарських формуваннях чільне місце мають зайняти високорентабельні та ліквідні овочеві, баштанні культури та картопля.
Основний обробіток ґрунту й удобрення
Залежно від складу культур у сівозмінах Інститутом зрошуваного землеробства розроблено науково обґрунтовані системи обробітку ґрунту в них. Якщо до недавнього часу вонибазувалися в основному на застосуванні глибокої оранки, то в подальшому була доведена ефективність мілкого та поверхневого обробітків ґрунту під зернові колосові, багатокомпонентні травосумішки на зелений корм і сіно в основні та проміжні терміни сівби, а також чергування мілкого обробітку з глибоким розпушуванням з обертанням і без обертання скиби під просапні культури.
Розроблена та запропонована виробництву система диференційованого основного обробітку ґрунту на зрошуваних землях забезпечує підвищення продуктивності праці на 30–50%, урожайності сільськогосподарських культур на 10–25%. До того ж витрати на пально-мастильних матеріали знижуються на 20–25%, а поливної води — на 10–12%.
В умовах зрошення найефективнішою системою удобрення є органо-мінеральна. За використання наявних агротехнологій оптимальною дозою можна вважати 110–180 кг азоту в середньому на гектар сівозмінної площі та 90–120 кг фосфору. Такі дози добрив забезпечують одержання високої врожайності якісної продукції більшості культур й охорону навколишнього середовища від забруднення.
У нашому інституті розроблено методику коригування доз внесення мінеральних добрив з урахуванням як фактичного, так і оптимального вмісту елементів живлення в ґрунті. Упровадження такого методу дозволяє оптимізувати й скоротити дози мінеральних добрив в середньому на 30–40%, не знижуючи запланований рівень урожайності та створюючи умови для збереження родючості ґрунтів. Економічний ефект від нового розрахункового методу, який упроваджується на зрошуваних землях Степової зони на площі понад 120,0 тис. га, у середньому становить 540–600 грн/га.
Оптимізація режимів зрошення
Доведено, що найвищу врожайність забезпечують біологічно оптимальні режими зрошення із зволоженням найактивнішого шару вологообміну — 0–70 см. Однак це призводить до підвищення навантаження на ґрунт, адже порушуються його фізичні та водно-фізичні властивості, гумусовий стан, ґрунтовий вбирний комплекс і кальцієвий режим. Тому для сучасних систем землеробства в Інституті теоретично обґрунтовано нові методи та прийоми формування екологічно безпечних і водозберігальних режимів зрошення основних сільськогосподарських культур у різних агрокліматичних районах регіону. Особливо це актуально в умовах недостатнього забезпечення водними ресурсами й енергоносіями.
Упровадження водозберігальних і ґрунтозахисних режимів зрошення в збалансованих агроценозах дозволяє практично виключити гравітаційні втрати поливної води та переміщення її та легкорозчинних хімічних речовин, що містяться в ній, у глибші шари, зменшує накопичення шкідливих солей у ґрунті за рахунок суттєвого скорочення зрошувальних норм.
Упровадження водозберігальних режимів зрошення, які не мають аналогів у світовій практиці, на зрошуваних системах АР Крим, Херсонської, Одеської, Запорізької та Миколаївської областей дозволило заощадити 390–1600 м³/гa (14–44%) поливної води й отримувати щорічний додатковий чистий прибуток 250–630 грн/га за умови застосування принципово нового розрахункового методу визначення термінів і встановлення норм вегетаційних поливів.
Енерго- та ресурсозберігальні технології
У нашому інституті розроблено нові водо- та ресурсозберігальні технології, які забезпечують на зрошуваних землях одержання високих врожаїв за зниження на 20–30% ресурсних витрат. Так, застосування цих технологій забезпечує одержання врожаю зерна озимої пшениці 7,0–8,0 т/га, озимого ячменю — 5,5–6,0 т/га, кукурудзи на зерно 12,0–14,0 т/га, сої — 3,8–4,5 т/га, ріпаку — 3,0–3,5 т/га та високий урожай інших культур. До того ж витрати на добрива, пестициди та поливну воду менші на 28–30% і 11% — на пальне.
Селекційні й технологічні дослідження
Потужним засобом підвищення ефективності зрошуваного землеробства є створення та впровадження у виробництво високопродуктивних адаптованих до умов зрошення сортів і гібридів селекції нашого інституту з таким потенціалом урожайності:
Для залуження малопродуктивних еродованих земель створено соле- та посухостійкі сорти злакових трав — грястиці збірної та стоколосу безостого.
Агромеліоративні заходи
Більшість зрошуваних ґрунтів особливо за поливу водами підвищеної мінералізації потребують застосування агромеліоративних заходів для їх поліпшення. Водночас протягом останніх років державні програми з хімічної меліорації ґрунтів практично не працюють. Так, за 2010–2013 рр. площа хімічної меліорації на зрошуваних землях Півдня України не перевищувала 2–3% до потреби (лише на Херсонщині потреба становить 80–100 тис. га). Це особливо вплинуло на зрошувані землі, де за цей час суттєво зменшилася питома вага біологічних регуляторів родючості ґрунтів — багаторічних трав, скоротились обсяги внесення мінеральних і органічних добрив. За період із 1990 року внесення поживних речовин мінеральних добрив у діючій речовині в розрахунку на 1 га скоротилося майже в 7 разів, а органічних добрив — у 64 рази. Водночас погіршилася якість поливної води. Звідси — у ґрунтах має місце процес вторинного осолонцювання: уміст катіонів кальцію зменшується, а натрію — зростає.
Роль зрошуваних земель у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції має зростати ще й через необхідність виведення з ріллі малопродуктивних, ерозійно небезпечних і деградованих земель.
Урожай як доказ
Багаторічний досвід зрошення земель в Україні переконує, що за умов недостатнього та нестійкого зволоження йому належить головна роль у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур. Так, за даними нашого інституту, приріст урожаю завдяки зрошенню становив:
Протягом останніх 5 років додатково (тільки за рахунок зрошення) у Херсонській області одержували в середньому близько 350 тис. тонн зернових, біля 1,0 млн тонн овочевих і 36,0 тис. тонн к. од. кормових культур на суму близько 1млрд 460 млн грн.
На зрошуваних землях державного підприємства Дослідне господарство «Асканійське» Асканійської ДСДС і ДПДГ «Каховське» Інституту зрошуваного землеробства НААН Каховського району Херсонської області у 2013 році врожайність озимої пшениці на зрошенні становила понад 7,0 т/га, тоді як на неполивних вона досягала лише 2,0–2,5 т/га, а зерна кукурудзи отримано відповідно 14,2 та 3,8 т/га.
Механізми вирішення проблеми
Для підвищення ефективності зрошення необхідно:
Раїса Вожегова, д-р с.-г. наук, професор
Віра Найдьонова, директор Асканійської ДСДС
Інститут зрошуваного землеробства НААН
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою http://www.agrotimes.net/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком http://www.agrotimes.net/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
