Історія вдосконалення генетики та технологій вирощування ріпаку
Найкращий вибір
Історія вдосконалення генетики та технологій вирощування ріпаку
Як відомо, ріпак є міжвидовим гібридом, отриманим від схрещування одного з видів капусти та суріпиці. Ріпак поєднує два геноми, а впродовж усього періоду культивування було відібрано найцінніші господарські ознаки з обох.
Однією з особливостей ріпаку є те, що протягом останніх 60 років генетичне різноманіття культури кілька разів піддавалось сильному звуженню. Такі звуження зазвичай виникають після виявлення надзвичайно цінної господарської ознаки. Перше звуження генетичного різноманіття відбулось у 60-х роках минулого століття, коли вивели перші двонульові сорти зі зниженим рівнем шкідливих речовин в олії — такі ріпаки отримали назву канола (Canadian Oil Low Acid), оскільки виведені були в Канаді, яка і по сьогодні є світовим лідером у виробництві ріпаку та ріпакової олії. Двонульові сорти чи гібриди мають дуже низький уміст ерукової кислоти та глюкозинолатів у складі насіння. Створення таких сортів дало змогу використовувати ріпакову олію для харчових цілей, а шрот — для виготовлення кормів. На сьогодні на території України вирощують тільки такі ріпаки.
Наступне звуження генетичного різноманіття відбулось у 1980-х роках із відкриттям цитоплазматичної чоловічої стерильності. Це явище дозволило отримувати гібриди F1 в промислових масштабах. До того ж знову призвело до потреби схрещувати всі форми з одними й тими самими донорами ознак чоловічої стерильності та відновлення фертильності. Гібриди F1 відрізнялися від сортів більшою врожайністю, однак мали й низку недоліків. Оскільки стерильність була запозичена з редьки, разом із цією корисною ознакою в ріпак перенесли частину генів редьки, які знижували якість олії. Позбутися цієї проблеми вдалося на початку 2000-х років, коли лишили в геномі ріпаку тільки один ген, що відповідає за відновлення фертильності в гібридах F1.
Сьогодні також відбуваються подібні процеси, адже кожен селекційний цикл має свої тренди, серед потенційних вузьких місць варто виділити найактуальніші ознаки — стійкість до розтріскування стручка, стійкість до певних особливо шкодочинних хвороб, як от, наприклад, вірусу жовтяниці турнепсу. Навіть із застосуванням найсучасніших і найшвидших технологій створення нового вихідного матеріалу не вдасться уникнути таких звужень генетичного різноманіття, бо одним з основних методів селекції є гібридизація й подальші добори.
Таким чином, виникає логічний висновок про те, що генетичне різноманіття вихідного матеріалу ріпаку сильно обмежене, і більшість селекційних компаній використовують один і той самий або дуже подібний матеріал у створенні своїх гібридів, не є винятком і українські компанії. Тобто гібриди ріпаку різних виробників між собою фактично нічим не відрізняються, більшість має ідентичний набір ознак і розбіжності полягають більше в рекламній політиці кожної компанії.
Щоб реалізувати весь потенціал будь-якого гібрида, потрібно дотримуватись технології вирощування, яку рекомендують виробники насіння. На сьогодні в Україні спостерігається стабільний ріст середнього показника врожайності озимого ріпаку — головним чином завдяки покращенню кліматичних умов для ріпаку, появі на ринку нових інтенсивніших гібридів і вдосконалення технологій вирощування.
Є в Україні й інша позитивна тенденція — зростання площ ріпаку, засіяних насінням вітчизняних виробників. Поки що це малопомітний рух, однак усе починається з малого. Так, одне з провідних господарств на Донеччині суттєво збільшило площі під гібридами саме українського виробника після того, як навесні 2020-го через пізні заморозки було змушене списати й передискувати кілька тисяч гектарів ріпаку іменитих закордонних брендів. Ту сувору зиму, а потім ще й весну з усіма її пізніми морозами, зміг витримати тільки один гібрид ріпаку — стійкий до дії імідазолінових гербіцидів середньоранній гібрид Блекстоун селекції ВНІС, що має надзвичайну пластичність і високу здатність до регенерації.
Потенціал української селекції та науки загалом може розкритись тільки за підтримки та довіри з боку аграріїв, з боку держави та бізнесу. Купуючи українське, ми інвестуємо в майбутнє нашої країни, у нашу фінансову незалежність і стабільність.