Для утворення якісного згустку під час виробництва сиру молоко кози має містити достатню кількість мінералів
Мінерали в годівлі кіз
Для утворення якісного згустку під час виробництва сиру молоко кози має містити достатню кількість мінералів.
Перш ніж перейти до основної теми, хотілося б подякувати журналу The Ukrainian Farmer за ухвалення рішення висвітлювати проблеми козівництва в рамках рубрики «Молочна ферма». Для ТМ «Молкам» це особливо важливо, бо наше виробництво було спеціально побудоване та сфокусоване саме на кормах і спеціальних продуктах для молочних тварин — корів і кіз.
Сиропридатність молока
Для розвитку козівництва в Україні велике значення має напрям виробництва сиру. Тому якісне сиропридатне молоко є визначальним для козівництва. Якість молока для козиного сиру має певні вимоги, особливо для виробництва твердих сирів. Молочна сировина має бути добірною, кожна партія має бути стабільною за якістю. Таке молоко насамперед повинно мати високий уміст якісного казеїну, низьке бактеріальне обсіменіння, нормальну кількість соматичних клітин, оптимальну кислотність. Менше вимог до сировини для виробництва плавленого сиру або чечилу.
На якість молока кіз впливають численні чинники: порода, генетичний фон, стадія лактації, раціон, система утримання та доїння, методи керування, сезон тощо. Корми та збалансованість раціону впливають на якість і склад молока безпосередньо. Годівля загалом впливає на здоров’я кіз, від стану якого так само залежить якість молока і його сиропридатність. Це проста і всім знайома аксіома, одним з основних аспектів якої є мінеральна годівля тварин.
Значення мінералів
Раціон кіз має бути збалансованим за умістом макро- та мікроелементів. Макроелементи — це кальцій, фосфор, магній, натрій, хлор, сірка, калій. Мікроелементи — залізо, цинк, марганець, мідь, кобальт, йод, селен, хром.
Мінерали беруть участь у багатьох процесах організму тварин: входять до складу ферментів, вітамінів (наприклад, кобальт є складником вітаміну В12 (інша назва — кобаламін), гормонів (інсулін містить сірку і цинк); регулюють кислотно-лужну рівновагу — рН всього організму; входять у структуру тканин; підтримують осмотичний тиск; беруть участь у водно-сольовому балансі; білковому обміні та виконують ще багато інших специфічних функцій.
Особливо високу потребу в мінералах мають дійні кози: чим вища продуктивність, тим вища потреба в мінералах. Високо продуктивна коза виділяє з молоком близько 20–40 г мінеральних речовин на добу.
Макроелементи
Макро- та мікроелементи мають надходити в організм тварин в оптимальній кількості, співвідношенні один до одного та в суворій відповідності до потреб продуктивних тварин. Натомість відомо, що основний раціон, збалансований, наприклад, за сухою речовиною, клітковиною, енергією та протеїном, має явний дисбаланс за мінералами та вітамінами.
Для утворення якісного згустку під час виробництва сиру молоко має містити достатню кількість макро- та мікроелементів. Особливе значення для отримання згустку нормальної щільності сиру має вміст у молоці кальцію та фосфору. Казеїн є одним з основних білків молока, сиру й інших молочних продуктів. Зв’язаний як сіль кальцію він є в молоці. Близько 22% усього кальцію в молоці міцно пов’язані з казеїном.
Зміна рівня кальцію в організмі може призвести до порушення багатьох процесів: зміни порога збудливості нервових і м’язових клітин, порушення функціонування кальцієвого насоса, зниження активності ферментів і порушення гормональної регуляції. Тому концентрація Са₂+ у плазмі регулюється з високою точністю: зміна її всього на 1% призводить до дії гомеостатичних механізмів, що відновлюють рівновагу.
Мікроелементи
Дефіцит селену або цинку в раціоні молочних тварин спричиняє низку розладів, пов’язаних зі зростанням тварин, використанням кормів, функцією молочної залози та відтворенням. Цинк входить до складу понад 300 ферментів. В одному з досліджень спостерігали, що добавки селену не змінили надої молока, не сильно вплинули на склад молока, за винятком зниження вмісту соматичних клітин та жирних кислот, але вплинули на леткий профіль одержаного сиру (наприклад, збільшили концентрацію вільних жирних кислот, ефірів й альдегідів). У паралельному дослідженні додавання цинку змінило леткий профіль одержаного сиру через збільшення вмісту бутанової кислоти, гексанової кислоти та гексаналю. Додавання цинку не вплинуло на надої молока, але знизило вміст соматичних клітин, тоді як частка олеїнової кислоти та кон’югованої лінолевої кислоти збільшилася. Дослідники пов’язують ці ефекти з підвищенням мікробної ферментативної активності, поліпшенням імунітету, зниженням соматичних клітин і покращенням функціональності молочної залози.
Брак мінералів і хвороби
Найпоширенішими захворюваннями кіз, пов’язаними з дефіцитом мінералів у раціоні, є народження слабкого або недорозвиненого молодняку, остеомаляція, артрози, захворювання шкіри та копит, безпліддя чи ускладнення із заплідненням.
Дуже поширене явище — субклінічна гіпокальціємія, яка не діагностується і є непоміченою. У кіз знижується апетит, вони можуть відмовитися від води або пити менше, порушується координація, виникає м’язова слабкість і тремтіння, коза подовгу лежить. Гіпокальціємія призводить до каскаду порушень: погіршується скорочення гладкої мускулатури, знижується румінація та скорочення м’язових волокон у сичугу та всіх передшлунках, сповільнюється прохід кормових мас до інших відділів кишківника, що призводить до зміщення сичуга. Ці порушення можуть спричиняти клінічний або субклінічний ацидоз. У результаті знижується засвоєння поживних речовин, зокрема мінералів та енергії, саме тоді, коли спостерігається негативний енергетичний баланс, починає розвиватися кетоз. Зниження тонусу в сосках вимені призводить до зяяння просвіту, відкриваючи ворота інфекції та подальшим захворюванням на мастит.
Комплексний підхід
До розв’язання питань балансування раціонів кіз, зокрема за мінералами, треба підходити комплексно. Насамперед використовувати комплексні премікси, які повинні містити всі макро- та мікроелементи у певній кількості та співвідношенні, мінімально необхідні вітаміни (А, D, Е), а також інші, наприклад, тіамін, біотин, ніацин тощо, органічні або хелатні форми мікроелементів, інші компоненти, що покращують роботу рубця, засвоєння клітковини тощо.
Крім того, потрібно проводити роботу з оцінювання всього раціону та лабораторного дослідження фуражних кормів у спеціальній лабораторії, розробляти раціони та програми годівлі для всього стада, враховуючи його специфіку й особливості. Всю цю величезну роботу невелика чи середня ферма неспроможна потягнути самостійно. Тому слід залучати фахівців, які завдяки своїм знанням і досвіду допоможуть вивести ферму на високий рівень продуктивності.