Інфекції дихальних шляхів є серйозною економічною проблемою у всіх тваринницьких господарствах у процесі вирощування телят як м’ясного напряму, так і в молочному скотарстві. Респіраторні захворювання великої рогатої худоби, або ж BRD, є клінічним проявом інфекцій та основним показником для застосування антибактеріальних препаратів.
Більшість спалахів респіраторних хвороб телят виникають у холодний і вологий сезон — із жовтня по березень. Річна смертність телят від респіраторних інфекцій із народження до шестимісячного віку коливається в середньому від 4 до 7%. До того ж телята, що хворіють на респіраторну інфекцію, втрачають приріст живої ваги в середньому від 25 до 200 г на добу залежно від ступеня ураження тканин легень.
Найчастіше бронхопневмонію та пневмонію у телят спричиняють бактерії Pasteurella multocida, Mycoplasma bovis, Mannheimia haemolytica та Histophilus somni. Бактеріальна інфекція часто асоціюється з первинною вірусною інфекцією або ж виникає самостійно та може спричинити серйозне ураження тканин легень або навіть загибель тварин. Причина виникнення респіраторних захворювань багатофакторна, і патологія виникає в результаті взаємодії інфекційних агентів та несприятливих чинників, що виникають за недосконалих умов утримання тварин — порушення температурного режиму, невідповідна якість і вологість повітря, навколишнє середовище, наявність чи відсутність вакцинацій, якість годівлі, щільність утримання телят у приміщеннях та стреси (перегрупування, транспортний, температурний тощо).
Такі бактеріальні патогени, як Mannheimia (раніше — Pasteurella) haemolytica, Pasteurella multocida, Histophilus somni, Arcanobacterium pyogenes або A. mollicutes, Mycoplasma dispar і Mycoplasma bovis дуже часто асоціюються з вірусною інфекцією та значно погіршують перебіг захворювань як молодняку, так і дорослих тварин. Низка досліджень продемонстрували синергію між вірусними та бактеріальними мікроорганізмами, що проявляється у підвищенні їх патогенності в разі респіраторних захворювань великої рогатої худоби, особливо в телят.
Мікоплазми — це група дрібних безоболонкових бактерій. У великої рогатої худоби виділено 13 видів мікоплазм, однак не всі вони є патогенними. Часто мікоплазми можуть бути звичайним мешканцем верхніх і нижніх дихальних шляхів здорової великої рогатої худоби.
Представники роду Mycoplasma характеризуються розміром до 150 мкм, невеликим геномом і відсутністю клітинної стінки, що зумовлює їх поліморфність і стійкість до бета-лактамних та цефалоспоринових антибіотиків, що діють бактерицидно, пригнічуючи процес синтезу клітинної стінки бактерій. Поверхневі антигени мікоплазми відрізняються високою мінливістю, що відіграє значну роль для подолання імунної системи організму тварини. Крім того, деякі з антигенів патогену беруть участь в адгезії мікоплазми до клітин господаря. Після адгезії мікоплазми продукують речовини, що ушкоджують клітини тварини й посилюють прояв клінічних ознак захворювання.
Мікоплазми також мають здатність до формування біоплівок, через що підвищується їхня стійкість до висихання й теплового стресу. Особливості життєдіяльності, такі як примембранне існування та внутрішньоклітинне проникнення, дають можливість патогенам швидко поширюватися в клітинах організму тварини й ускладнюють роботу імунної системи.
Найбільш розповсюджені патогенні види мікоплазм у ВРХ — M. bovis, M. bovigenitalium і M. dispar. Загалом мікоплазми можуть бути й першопричиною захворювання, і секундарною мікрофлорою, приєднуючись до патологічного процесу та посилюючи тяжкість перебігу захворювань дихальних шляхів у телят.
Mycoplasma bovigenitalium зазвичай спричиняє проблеми з репродуктивною системою у корів — аборти, вульвовагініти, порушення фертильності. Mycoplasma dispar може зменшувати трахеобронхіальний кліренс, спричиняє дегенерацію епітеліальних клітин дихальних шляхів і провокує хронічну форму пневмонії. Mycoplasma bovis найчастіше серед інших видів мікоплазм уважають причиною пневмонії, маститу й артриту, рідше — кератокон’юнктивіту, середнього отиту, менінгіту, ендокардиту і репродуктивних проблем. M. bovis уражує всі вікові групи телят (до відлучення, після відлучення, новонароджених), а також дорослих тварин будь-якого направлення — і молочного, і м’ясного. Мікоплазмози зрідка провокують гостру форму перебігу захворювання, частіше ці інфекції мають хронічний характер, що зумовлено нездатністю імунної системи видалити цих патогенів з організму тварин.
У європейській частині континенту Mycoplasma bovis є найпоширенішим типом збудників інфекцій дихальних шляхів у великої рогатої худоби. Вважається, що в середньому від 20 до 33% випадків пневмонії у телят причиною є Mycoplasma bovis із відсотком загибелі в середньому 4–6%. Зазвичай симптоми захворювання на мікоплазмоз дихальних шляхів є нехарактерними й часто не відрізняються від клінічних ознак, спричинених іншими патогенами — подразливий сухий кашель, висока температура, погіршення апетиту, апатія. У важких випадках мікоплазмозу легені можуть сильно уражуватись з ознаками ексудативної бронхопневмонії, із вогнищевими ділянками некротичних уражень й абсцесами в легенях. Іноді пневмонія може супроводжуватись у телят середнім отитом, а в дорослих тварин — ураженням суглобів, субклінічними, клінічними або хронічними маститами.
Носійство M. bovis у стаді може зберігатися достатньо довго, з виділенням інфікованими тваринами збудника протягом кількох тижнів до кількох місяців. Інфекції M. bovis зазвичай характеризуються хронічним перебігом і важко піддаються успішному лікуванню, а також знижують резистентність тварин до інших бактеріальних і вірусних патогенів. У багатьох дослідженнях було продемонстровано чіткий синергізм у випадках пневмонії між M. bovis і патогенами родини Pasteurellaceae, особливо для M. haemolytica.
Занесення збудника в стадо найчастіше відбувається від заражених тварин із субклінічними формами захворювання. Телята можуть заразитися мікоплазмою повітряно-крапельним шляхом, а також під час споживання молока від корів, хворих на мастит, спричинений мікоплазмами. Найбільший відсоток носіїв Mycoplasma bovis — до 20–25% виявлено в телят близько тримісячного віку. Стрес, пережитий телятами під час перегрупування й транспортування, контакту клінічно здорових тварин із худобою-носієм інфекції, може бути причиною спалаху захворювань на мікоплазмоз у формі респіраторної інфекції.
Нещодавно доведено, що M. bovis — позитивна сперма для штучного запліднення може бути причиною спалаху маститу в молочних стадах, незважаючи на високий рівень зоогігієни у цих господарствах. Варто зазначити, що інфекція може не лише передаватися тим коровам, які були запліднені інфікованою спермою, а й телятам.
Мікоплазмози вельми негативно впливають на економічну складову прибутковості тваринницького господарства. Респіраторні захворювання молодняку ВРХ, особливо мікоплазмози, впливають на якість тваринницької продукції: зменшується вага забитої туші, погіршуються органолептичні показники м’яса. Окрім втрати приросту ваги в телят у перспективі зменшуються надої молока та загальна тривалість лактації в корів, які у ранньому віці перехворіли на респіраторний мікоплазмоз. Через хронічну природу мікоплазменних захворювань і субклінічні форми перебігу виявлення інфекції може бути ускладнено. До того ж резистентність мікоплазм до великого переліку антибактеріальних препаратів ускладнює лікування так, що за певних захворювань, наприклад, маститу, наразі розглядається забій усіх уражених тварин. Труднощі в лікуванні мікоплазмозів зумовлюють актуальність профілактики цих захворювань.
Одним із препаратів для якісного лікування та метафілактики бактеріальних респіраторних інфекцій є новий препарат компанії «Ветсинтез» Макросепт Форте — комбінований засіб з умістом тулатроміцину та кетопрофену з вираженою протизапальною, жарознижувальною та протимікробною дією. Науковими дослідженнями виявлено окрім антибактеріальної ще й протизапальну дію тулатроміцину в організмі хворих телят. Ця властивість в антибактеріальних препаратів раніше не відзначалась або була несуттєвою. Виявлений протизапальний ефект — прямий і не залежить від антимікробної активності препарату. Протизапальні властивості тулатроміцину є наслідком стимуляції апоптозу нейтрофілів і прямого імуномодуляційного ефекту, який пригнічує продукцію медіаторів запалення. Додатково кетопрофен сприяє зниженню запальних медіаторів через інші механізми дії — блокування синтезу простагландинів, ліпооксигенази, протибрадикінінову активність, стабілізацію лізосомальних мембран, значне гальмування активності нейтрофілів.
Макросепт Форте сприяє швидшому завершенню запального процесу дихальних шляхів завдяки додатковій жарознижувальній і протизапальній дії кетопрофену на додачу до антимікробних і протизапальних властивостей, що притаманні тулатроміцину. Це забезпечує достатню ефективність препарату після однократного застосування.
Крім того, після підшкірної ін’єкції комбінації тулатроміцину та кетопрофену затримується абсорбція кетопрофену й триває довший період його напіввиведення, порівнюючи з окремо застосованим препаратом кетопрофену. Це подовжує та підсилює саме протизапальний ефект препарату, який є дуже важливим у важких формах захворювань дихальних шляхів.
Макросепт Форте має такий фармакокінетичний профіль у великої рогатої худоби: швидка та інтенсивна абсорбція, рівномірне розподілення в тканинах організму та повільний метаболізм і виведення з тканин легенів, що забезпечує його тривалу ефективність. Усього одна підшкірна ін’єкція забезпечує потрібний терапевтичний ефект.
Переконливо доведено, що препарат ефективний у лікуванні телят, хворих на пневмонію, спричинену як мікоплазмами, так й іншими бактеріальними патогенами незалежно від мінімальної інгібуючої концентрації для виділених штамів збудника.
The Ukrainian Farmer
