Потужні кроновані саджанці можна отримати тільки з якісних, добре вкорінених підщеп. Тож кожний поважний плодорозсадник має утримувати продуктивний і здоровий відсадковий маточник таких підщеп.
Експлуатація відсадкового маточника клонових підщеп передбачає багато ручних операцій, мета яких — ретельний догляд ґрунту й стимуляція коренетворення.
Клонові підщепи яблуні та груші вирощують шляхом горизонтальних або вертикальних відсадок, які укорінюють у спеціально створених відсадкових маточниках.
Вертикальний — найбільш технологічний спосіб вегетативного розмноження для зерняткових клонових підщеп, адже дозволяє механізувати майже всі операції й отримати високий вихід якісних підщеп. Відсадковий маточник завдяки сучасним технологіям можна експлуатувати 10–15 років, до того ж щороку він даватиме стандартних підщеп близько 200–300 тис./га.
БЕЗКОМПРОМІСНИЙ ҐРУНТ
Ділянку під маточник слід вибирати за такими принципами:
• свіжа земля, на якій 7 років перед цим не вирощували плодові, рівний рельєф, родючий ґрунт легкого механічного складу;
• просторова ізоляція, для зерняткових — 100 м;
• відсутність ризикованих попередників — капустяні (хрестоцвіті), пасльонові;
• можливість поливу, оптимально — підземне крапельне зрошення.
Готуючи ділянку для відсадкового маточника, особливу увагу слід спрямувати на аналіз ґрунту насамперед на відсутність чи наявність у ньому патогенів. У процесі підготовки ґрунту використовуйте нематоцидні сидерати — чорнобривець розлогий та нагідки лікарські. Обов’язково потрібна дезінфекція ґрунту — фумігація або внесення великої норми аміачної води у великих дозах.
Садивний матеріал для маточника повинен мати відповідну сертифікацію, належати до категорії «базовий» або щонайменше — «сертифікований». Зазвичай використовують однорічні здорові відсадки першого товарного ґатунку з добре розвиненими коренями та надземною частиною (діаметр умовної кореневої шийки — від 8 мм, надземна довжина стебла — понад 70 см). Якщо маточник закладають горизонтальним способом, довжина стебла є дуже важливою.
У Лісостепу і на Поліссі оптимальним терміном для садіння маточника є друга половина березня — перша декада квітня, хоча морозостійкі форми підщеп, такі як Парадизка Будаговського-9 (ПБ-9), 54-118, 62-396, можна садити й восени (кінець жовтня — перша декада листопада).
ВЕРТИКАЛЬ І ГОРИЗОНТАЛЬ
Сьогодні в Україні, як і в Нідерландах, Німеччині, Італії та Польщі, розсадники послуговуються переважно горизонтальним способом закладання відсадкового маточника. Він має низку переваг перед вертикальним, а саме: збільшує вихід відсадків і підвищує їх товарність у перші 2–4 роки експлуатації насадження та істотно заощаджує кошти завдяки меншим витратам на дорогий садивний матеріал високих категорій. За горизонтального способу для закладання 1 га маточника можна використати вдвічі менше рослин, ніж для створення відсадкового маточника вертикальним способом. У США практикують переважно вертикальне закладання з елементами інтенсифікації: загущені схеми садіння, застосування стимуляторів росту тощо.
За горизонтального способу закладання маточника рослини вкорочують на 60–70 см вище від умовної кореневої шийки й вручну висаджують у завчасно зроблені щілини, розташовуючи стебло під кутом 45° до поверхні ґрунту.
Оптимальне спрямування рядів — з півночі на південь, нахил рослин — такий самий. Глибина садіння — 15–18 см. За вертикального способу застосовують щільніше розміщення рослин у ряду. Відсадки перед садінням укорочують на 30–35 см над умовною кореневою шийкою і садять у щілини на глибину 18–20 см — вручну або за допомогою садильної машини.
Упродовж першого вегетаційного періоду за рослинами доглядають. Метою є активізація ростових процесів, захист від бур’янів, хвороб і шкідників. Не можна допускати зневоднення рослин. У другій половині літа, коли морфологічні ознаки рослин виразно проявляться, треба провести апробацію насаджень. Мета — виявити й вилучити рослини-домішки.
Основні операції з формування горизонтального стовбура маточника виконують восени першого року після листопаду. Бічні відгалуження, які важко вкладаються в одну лінію, укорочують на пеньки завдовжки 1–1,5 см. Уздовж ряду сапою прогортають борозну завглибшки 5–8 см, на її дно щільно укладають усі стебла, фіксуючи їх завчасно заготованими металевими скобами, або переплітають стебла, формуючи так звану маточну косу. На зиму, щоб запобігти підмерзанню, косу вкривають шаром ґрунту завтовшки 10 см.
Формування маточника за класичним вертикальним способом проводять ранньої весни другого року. Біля кожної рослини сапою розгортають невелику лунку завглибшки 5–8 см. Рослини зрізують гострим секатором на короткі пеньки завдовжки 3–5 см — так, щоб зрізи не перевищували рівень поверхні ґрунту. Цю операцію називають «закладання голови куща». Площину зрізу орієнтують перпендикулярно осі стебла, зрізи змащують садовим варом.
У горизонтальному маточнику до початку набухання бруньок слід відгорнути землю з маточної коси. Для цього користуються ручними знаряддями. Починаючи з другого року (перший рік експлуатації), щорічний технологічний цикл не залежатиме від способу, яким було закладено відсадковий маточник.
З настанням тепла по всій довжині маточної коси просинаються бруньки й масово відростають молоді пагони. За вертикального способу в перший рік пагонів буде значно менше, адже вони відростатимуть від окремих коротких пеньочків.
За досягнення пагонами висоти 15–20 см їх уперше підгортають на 8–10 см. Для цього рекомендують застосовувати ручні знаряддя, адже пагони є ніжними, їх легко пошкодити або загорнути з вершком. Ґрунт для підгортання має бути вологим і розпушеним.
На Поліссі та в Лісостепу орієнтовний термін першого підгортання пагонів — середина травня. З першим підгортанням не можна зволікати! Важливо, щоб основа пагонів, яка потрапляє у ґрунт, лишалася світлою (етіольованою), тоді коренегенез розпочнеться значно швидше й відбуватиметься інтенсивніше. Якщо ж перше підгортання виконують механізовано, після нього слід уручну звільнити повністю загорнені пагони, проміжки між цими пагонами слід ретельно притрусити пухким вологим ґрунтом.
У процесі росту пагонів їх підгортають ще 2–3 рази — вже механізовано, формуючи валок заввишки 25–30 см. Друге і наступні підгортання краще проводити сумішшю ґрунту із завчасно внесеними в міжряддя маточника розпушувальними субстратами. Їх додавання поліпшує водний, повітряний і температурний режими в зоні укорінення пагонів. Як субстрат зазвичай використовують перепрілу протягом не менше ніж рік тирсу хвойних і листяних дерев. Також можна вносити торфоперегнійні компости, слабокислий торф, хвою, соняшникове лушпиння. Орієнтовна норма внесення субстрату в перший рік експлуатації маточника — 700–800 м./га.
Календарні терміни підгортання пагонів за роками різнитимуться, адже ця технологічна операція пов’язана з динамікою їх росту, яка, своєю чергою, залежить від температури, вологості субстрату, умов живлення тощо.
Через 30–60 днів після першого підгортання пагонів у їх нижній частині починають утворюватись адвентивні корені. Цей процес найбільше залежить від генетичних особливостей тієї чи іншої підщепи. У підщеп ММ-106 та 54-118 перші корінці з’являються приблизно на місяць раніше, ніж у М9. Природну здатність до укорінення можна підсилювати різними агротехнічними заходами, наприклад, мульчуванням ґрунту чи обприскуванням його розчином крейди (забілюванням) для зниження температури поверхні. Адже коли влітку температура ґрунту (субстрату) переходить за +25 °C, відростання коренів пригнічується або ж зовсім припиняється. Іншим ефективним методом є внесення розчинів фізіологічно-активних препаратів — укорінювачів. Найкраще це робити за допомогою системи крапельного зрошення, доставляючи ростові речовини безпосередньо в зону укорінення.
У перші роки експлуатації маточника, коли пагонів утворюється не так багато, найсильніші з них у липні-серпні починають галузитись. Для збільшення виходу стандартних відсадків рекомендується регулярне пасинкування. Бічні пагінці видаляють уручну, доки вони не здерев’яніли.
Крім вчасного виконання спеціальних операцій у маточнику, стежать за його фітосанітарним станом, обробляючи проти шкідників і хвороб. Для зростання підщеп створюють оптимальні умови: регулярно розпушують міжряддя, прополюють рослини в рядах, регулюють поливний режим тощо. За здоров’ям рослин слід постійно стежити. Ті, у яких виявляють незрозумілі симптоми, підлягають негайному видаленню й утилізації. Також у подібних випадках потрібна консультація фахівців — вірусологів і фітопатологів.
ВИХІД ПІДЩЕП
Пізньою осінню відсадки відокремлюють. У країнах Європи, де зими відносно м’які й земля не замерзає, це роблять у грудні. У більшості регіонів України заготівлю підщеп починають із кінця жовтня. Важливо, щоб на момент відокремлення відсадків більша частина утворених на них коренів набула коричневого забарвлення. Молоді білі корінці легко ламаються, швидко висихають і в процесі заготівлі відсадків втрачаються.
Якщо на момент відокремлення відсадків на них лишаються листя, потрібно виконати дефоліацію, перевагу надають механічній. Перед вилученням рослин маточні кущі розгортають. Відсадки відрізають гострим секатором. У великих розсадницьких господарствах це зазвичай роблять електричними або пневматичними секаторами. Зріз роблять на короткий (до 1 см) пеньок під прямим кутом до осі стебла. Не допускають відламів, грубих зрізів і пошкоджень маточної коси — усього, що призведе до ослаблення та зменшення продуктивності маточника в майбутньому.
Сортують відсадки паралельно з їх відокремленням, адже не можна допускати підсихання коренів. Підщепи сортують відповідно до вимог галузевого стандарту «Підщепи плодових культур. Технічні умови», рослини зв’язують у пучки по 50, етикетують і закладають на тимчасове чи тривале зберігання.
Одразу після відокремлення відсадків маточні рослини слід укрити шаром ґрунту завтовшки 15 см, а весною наступного року відкрити, за цим повторити весь технологічний цикл наново.
Садівництво по-українськи
