Мікотоксини вважають одними з найнебезпечніших забруднювачів кормів і харчових продуктів, оскільки вони негативно впливають на здоров’я та продуктивність сільськогосподарських тварин, а також завдають значні економічні збитки господарствам унаслідок зменшення надоїв молока або уповільнення приросту маси тіла. Крім того, мікотоксини підвищують сприйнятливість тварин до інфекційних та інших захворювань, що призводить до збільшення витрат на лікування та профілактику.
Нині відомо понад 400 різних видів мікотоксинів, проте близько 20 з них мають найбільше практичне значення для сільського господарства та харчової промисловості. Серед них найпоширенішими та найнебезпечнішими є:
• Афлатоксини, які виробляють гриби роду Aspergillus, зокрема A. flavus та A. parasiticus. Особливу небезпеку становлять афлатоксини B1, B2, G1, G2 та їхній метаболіт M1;
• Фумонізини — продукт грибів роду Fusarium, такі як F. moniliforme, F. proliferatum та F. verticillioides. Найбільш поширеним і токсичним є фумонізин В1;
• Охратоксини, які виробляють гриби родів Aspergillus (A. ochraceus, A. niger) та Penicillium (P. viridicatum, P. palitans). Найбільшу загрозу становить охратоксин А;
• Зеараленон, що продукується грибами роду Fusarium, включно з F. graminearum, F. roseum та F. trichoderm;
• Дезоксиніваленол (ДОН), також відомий як вомітоксин, що виробляють гриби роду Fusarium;
• Тріхотецени — велика група мікотоксинів, до якої належать Т-2 токсин і НТ-2 токсин, що продукують гриби родів Fusarium, Cephalosporium, Myrothecium, Stachybotrys, Trichoderma, Trichothecium.
Складність проблеми мікотоксинів полягає не лише у великій кількості їх видів, а й у тому, що аналітичні методи на сьогодні дають змогу виявити тільки близько десятої частини з усіх відомих. Це означає, що і снує потенційний ризик, пов’язаний із менш дослідженими токсинами, які можуть бути в кормах і продуктах тваринництва, але не виявлятися рутинними методами контролю.
Шлях до кормів
Утворення мікотоксинів у кормах є складним процесом, на який впливає низка чинників. Плісняві гриби, що продукують ці токсини, є досить поширеними в природі й здатні активно рости й виробляти мікотоксини за наявності сприятливих умов. Оптимальними для їхнього розвитку є температура від 4 до 30 °С та висока вологість 85–95%.
Значно збільшують ризик утворення мікотоксинів несприятливі погодні умови під час збирання врожаю та затримання зі збиранням, пізнє збирання врожаю та залишення зерна на полі для перезимівлі, пошкодження зерна різними шкідниками, неправильне зберігання кормів, зокрема підтримання вологості на рівні вищому за 12–13% для сухих кормів і недостатня вентиляція приміщень.
Забруднення кормів мікотоксинами може відбуватися на різних етапах виробничого циклу. Гриби роду Fusarium часто уражують рослини ще в полі під час їх вегетації, тоді як гриби родів Aspergillus та Penicillium зазвичай розвиваються й продукують мікотоксини під час зберігання вже зібраного врожаю. Основні кормові культури — кукурудза, пшениця, рис, соя, а також силос, сінаж і макуха є найбільш схильними до забруднення.
Забрудненими можуть бути як грубі корми (сіно, солома), так і концентровані (зернофураж, комбікорми). Навіть випасання тварин на стерні після заморозків може стати причиною потрапляння мікотоксинів у їхній організм. Небезпечним джерелом мікотоксинів є також зерно, що перезимувало під снігом або самозігрілося під час зберігання.
Вплив на здоров’я
У великої рогатої худоби афлатоксини можуть призводити до зниження молочної продуктивності, зменшення приросту маси тіла, погіршення репродуктивних функцій і навіть спричиняти аборти. Афлатоксин B1 може трансформуватися в афлатоксин M1 і потрапляти в молоко, що становить ризик для споживачів. Охратоксини також можуть бути причиною абортів у великої рогатої худоби.
Зеараленон може призводити до проблем із травленням, таких як проноси, а також до проблем із вагітністю й інших порушень репродуктивної системи.
Дезоксиніваленол може призводити до зниження виробництва молока у корів. Т-2 токсин може спричиняти гастроентерит, кишкові кровотечі, утворення виразок у рубці, а також зниження споживання корму та виробництва молока. Фумонізини також можуть негативно впливати на споживання корму та молочну продуктивність.
Методи запобігання
Важливу роль у запобіганні утворенню мікотоксинів відіграє використання сертифікованого посівного матеріалу, дотримання правильної сівозміни, а також ефективне керування ґрунтом і посівами. Регулярний моніторинг посівів на наявність ознак грибної інфекції є необхідним для своєчасного вжиття заходів. Збирання врожаю слід проводити в оптимальний час за сприятливих погодних умов, застосовуючи правильну техніку, що допоможе мінімізувати пошкодження зерна та його контакт із вологою.
Після збирання врожаю критично важливим є швидке й ефективне сушіння зерна до безпечного рівня вологості (нижчого за 13%), що запобігає росту плісняви. Зберігати зерно й корми треба в прохолодних, сухих, добре вентильованих приміщеннях, які захищені від потрапляння вологи та шкідників. Регулярне очищення та дезінфекція обладнання для зберігання та виробництва кормів є важливим елементом профілактики. Сортування й очищення зерна від пошкоджених або запліснявілих зерен також допомагає знизити рівень мікотоксинів. У разі потреби під час зберігання можна застосувати інгібітори плісняви, такі як пропіонова кислота. Важливо контролювати рівень вологості в приміщеннях для зберігання та мінімізувати термін зберігання готових кормів. Вибір стійких до грибних захворювань сортів рослин також є важливим профілактичним заходом.
Якщо утворенню мікотоксинів не вдалося повністю запобігти, існують методи зниження їхнього рівня в кормах і продуктах тваринництва. Одним із найпоширеніших є використання адсорбентів мікотоксинів, які зв’язують токсини в шлунково-кишковому тракті тварин і сприяють їх виведенню з організму. Гранулювання кормів може зменшити кількість грибів, але не впливає на вже утворені токсини. Обробка кормів аміаком використовується для детоксикації афлатоксинів. Застосування кислотних добавок може допомогти контролювати ріст цвілі в кормах. Важливо пам’ятати, що згідно з регламентами ЄС, розведення забруднених кормів чистими з метою зниження рівня мікотоксинів не допускається.
The Ukrainian Farmer
