Тваринництво

Каченята по-французьки

Каченята по-французьки

Представник відомої світової компанії «ГромФрера СЕЛЕКСЬЙОН» в Україні ТОВ «Колосія» вже понад три роки вирощує французьких племінних каченят на Закарпатті.

 

Юрій Мельник

У жовтні 2014 року, в період, що експерти вважають не найкращим для інвестицій і відкриття нового бізнесу, у с. Концово Ужгородского району почало свою роботу господарство з вирощування племінних качок ТОВ «Колосія». Сьогодні тут утримують близько 10 тис. голів качок породи мулард. Такі обсяги дозволяють компанії повністю забезпечити племінним молодняком усю Закарпатську область і навіть постачати каченят в інші області. «Ринок качиної продукції в нас не сформовано. Попит на племінних каченят постійно коливається. До того ж в Україні майже відсутня культура споживання м’яса качки. Проте качківництво — це доволі перспективна й цікава ніша, куди варто інвестувати свої ресурси», — ділиться менеджер із продажу ТОВ «Колосія» Юрій Мельник. Як племінний виробник почувається на ринку та яким був його шлях у цей бізнес Юрій Мельник розповів журналу «Наше Птахівництво».

 

– Юрію, чому ваша компанія зупинилася саме на племінному виробництві качки? Адже нині це не найбільш ходовий продукт, і взагалі качківництво в Україні — дуже специфічний бізнес.

 

– Це не просто специфічний бізнес, ба більше, в Україні взагалі відсутній ринок качатини. Споживання м’яса качки в нас вкрай низьке. В тій самій Угорщині, приміром, споживання м’яса качки на душу населення в кілька разів більше.

 

Також слід зазначити, що це ризиковий вид бізнесу. Качка не є продуктом першої необхідності, тому попит на неї може різко змінюватися. Культура споживання качиного м’яса в нас майже не розвинена.

 

Ми ж обрали цей напрям через те, що, незважаючи на специфічне сьогодення цієї галузі, вбачаємо в ній перспективу, віримо у її розвиток і розквіт. У нас для цього є всі передумови. До того ж ніша ця ще дуже незаповнена. У нас на Закарпатті вже є невеликі господарства, які вирощують качку на м’ясо, але їх небагато. Паралельно ж з нами починали працювати кілька племінних господарств, проте нині майже всі вони збанкрутували.

 

Взагалі, наша компанія дуже багатопрофільна — в нас є рослинництво, садівництво, тепличне господарство, маємо консервний і м’ясопереробний заводи, лабораторію, реалізовуємо сільськогосподарську техніку тощо. Власник зробив акцент на максимальній диверсифікації бізнесу, в рамках якої й було ухвалено рішення про качківництво. В нас була земельна ділянка з пташниками, де за радянських часів вирощували курей. Ми їх повністю перебудували, змінили дахи, встановили нове обладнання, систему вентиляції й почали вирощувати качок. Також закупили нове інкубаційне обладнання — сучасне та високотехнологічне.

 

– Яку породу вирощуєте й де купуєте молодняк?

 

– Сьогодні ми вирощуємо качку породи мулард. Виведена вона штучним шляхом — гібрид мускусної качки та пекінки. В природі цього гібрида немає, бо пекінку привезли з Китаю, а мускусну качку — з Південної Америки. Мулард вивели французькі селекціонери, які поєднали у цій породі все найкраще від пекінської та мускусної качок. Пекінська качка цінується тим, що в неї дуже велика грудка, вартість якої в частині тушки найвища. Недоліком же цієї породи є великий відсоток жиру в тушці. Мускусна качка відома тим, що в неї високопоживне червоне м’ясо, що містить не більше як 4% жиру. Проте вона дуже складна в утриманні, має специфічний дзьоб, через що може споживати тільки не перероблену рослинну сировину. Також вона агресивна — може щипатися, кидатися, битись одна з одною. Так що поєднання цих двох порід дозволило усунути всі їх недоліки й зберегти тільки позитивні характеристики порід, які поєднали.

 

Спочатку ми купували й вирощували всі ці три породи, але це було не вдале рішення. Каченята пекінської породи чи мускусної качки не мали якихось яскраво виражених ознак, за якими можна було визначити, що це породиста птиця. Тому покупці не хотіли платити за неї адекватну вартість, бо не дуже довіряли й не розуміли, що це високопродуктивна чистопородна птиця. Тож кращим вважали купити в селі по 3 гривні за голову звичайне каченя благоварки, яка в дорослому віці має 30% жирності.

 

З мулардом у цьому плані набагато простіше — цю птицю люди знають, і вона легко впізнана. На голові в неї є пляма, за якою її легко відрізнити від іншої породи. Ця пляма виникає тільки за правильного схрещування мускусної й пекінської качки, за дотримання всіх технологій і є візитівкою породи мулард. Тому люди, коли бачать каченя з характерною плямою, охоче його купують. Таким чином ми вирішили зупинитися на вирощуванні саме цієї породи.

 

Закуповуємо молодняк у компанії, що, на мій погляд, є найкращою у цьому сегменті — Grimaud Freres Selection (ГромФрера СЕЛЕКСЬЙОН) в Україні. Ця компанія вже більш як 40 років провадить професійну селекцію і розмножує високопродуктивні лінії качок. Вони надають нам усю інформацію з вирощування, догляду за птицею, гарантують технологічний супровід. У них ми закуповуємо вакцини й інші для птиці препарати. Причому це є обов’язковим пунктом у нашому договорі. На свою птицю вони надають гарантію, яка діє тільки за тих обставин, коли ми будемо повністю дотримуватись усіх умов, однією з яких і є купівля зазначених компанією вакцин. Якщо ж ми захочемо зекономити, купити в іншому місці, компанія ніякої гарантії за результат не надаватиме.

 

У них ми закуповуємо добовий молодняк — наше батьківське стадо. Ми його вирощуємо, отримуємо інкубаційні яйця, інкубуємо, і вже наш добовий молодняк реалізуємо господарствам, які займаються товарним вирощуванням качки.

 

– У вас суто племінне виробництво, чи якусь частину, можливо, не проданий молодняк вирощуєте на м’ясо?

 

– Ми не тримаємо товарні стада — це інший вид бізнесу, і поки що ми не плануємо займати цю нішу. Ми не маємо для цього площ. Щоб запустити цей напрям, потрібні великі інвестиції. Поки що нам це не на часі. Сьогодні ж у нас суто племінне виробництво. Утримуємо близько 10 тис. голів батьківського стада качок. Оскільки в Україні майже немає спеціалістів у цій галузі, ми возили наших працівників у Францію для навчання. Там вони ознайомилися зі специфікою штучного осіменіння й іншими нюансами та технологічними методами цього напряму виробництва. Тому нині вже вони виконують усі ці роботи на дуже високому рівні.

 
 

– Розкажіть докладніше про вашу технологічну схему. Як працює ваше господарство?

 

– У лютому ми проводимо штучне осіменіння птиці, в березні вже починаємо інкубацію. У червні сезон закінчується, у липні знову завозимо нове батьківське стадо, вирощуємо його, й тільки через півроку качки починають нестися. Період розноски в качки триває близько місяця. Перші яйця ще не годяться для інкубації, вони не мають потрібного калібру, тому ми їх реалізовуємо як просте столове яйце. Коли вже качка рознесеться і ми отримаємо яйце від 80 грамів, починаємо штучне осіменіння. Качок утримуємо в спеціальних клітках — у кожній із них на 10 самок — 1 самець. Загалом продуктивний період у качки-несучки триває близько чотирьох місяців. По його закінченню ми все стадо реалізовуємо у живій вазі.

 

– Ви реалізовуєте тільки добовий молодняк чи також інкубаційні яйця? Хто ваші основні покупці?

 

– Ми продаємо тільки добовий молодняк. Основні наші клієнти — гуртові компанії, які закуповують у нас більшу частину птиці. Ми працюємо за передоплатою. Гуртові компанії дають нам гарантію, що заберуть певну кількість птиці за будь-яких умов. Також реалізовуємо добовий молодняк населенню, яке проживає неподалік нашого господарства. Власник має чітку позицію щодо цього — стежить за тим, щоб у першу чергу задовольнити потреби цих людей, а потім уже реалізувати іншим.

 

– За якою ціною ви купуєте батьківське стадо й за якою реалізовуєте каченят?

 

– Одне каченя батьківського стада коштує 8 євро/гол. — качка, 10 євро/гол. — селезень. У червні наше каченя ми продавали по 10 грн/гол. На початку сезону, коли ще холодно, ціна його може бути й 2 грн/гол.

 

– Як часто змінюється попит на добових каченят? Які чинники впливають на його зростання?

 

– Протягом трьох років, що ми працюємо, ми переживали різні ситуації. Були й такі моменти, що взагалі не знали куди дівати пташенят. Часто попит залежить від погоди. Наприклад, цього року була пізня весна, холодна погода затягнулася. Відповідно, люди не поспішали садити качок на вирощування, бо це зайві витрати на опалення тощо. Тому в такий період дуже важко реалізовується птиця. А також важко реалізовувати птицю під кінець сезону, бо вже спадає активність покупців, восени суттєво зменшується попит. В принципі щороку ми спостерігаємо такі характерні спади й підйоми.

 

– Як плануєте розвивати цей напрям виробництва далі? Будете нарощувати стадо?

 

– Поки що ми не плануємо розширювати напрям качківництва, спостерігаємо за ринком. А він, як я вже казав, дуже не стабільний, попит коливається. Найшвидше, що найближчим часом залишимо все, як є. Докладатимемо зусиль, щоб закріпитись на ринку й зберегти те, що в нас уже є.

 

Вікторія Дичаковська

журнал “Наше Птахівництво”, липень 2018 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
4
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ