Гра в рулетку цибулею
Головні тренди цього овочевого сезону: у центрі уваги борщової групи культури – цибуля; овочева галузь на перезавантаженні – втрачені через окупацію поля півдня виробники заміщують у всіх регіонах країни, що значно похитує ринок, адже якість продукції для довготривалого зберігання незадовільна. Гра в овочеву «рулетку» цибулею може не дати очікуваних прибутків та завадить роботі професійного сегмента виробників.
Що саме відбувається з цибулею, яких цін очікувати восени та наступної весни та у якому напрямку рухатись далі тим, хто хоче займатись овочами довготривало, – в огляді AgroTimes.
Випадкові гравці
Не зважаючи на те, що з країни через війну виїхали понад 6 млн людей, попит на овочі в Україні все ще залишається збілансованим, адже втрачені значні площі овочів на півдні через окупацію та руйнацію Каховської ГЕС. Тобто, попит та пропозиція впали одночасно і що з них більше, зараз важко прорахувати. Натомість можна виділити декілька суттєвих тенденцій. По-перше, втрачені поля та обсяги південного овочівництва почали логічно заміщуватись іншими регіонами, але якісно це зробити поки що проблематично через об’єктивні обставини та намагання великої кількості непрофесіоналів заробити на ситуації.
«На жаль, але по-іншому і неможливо, цим виробництвом почали займатись багато компаній та фермерів, які раніше не займались аграрним виробництвом взагалі. Це тягне за собою не дуже професійний підхід, і збільшення овочевих площ в окремих регіонах не завжди буде означати збільшення якості. Втім таке заміщення відбулося, і такої залежності від імпорту, як на початку війни, навесні 2022 року, вже немає», – розповідає Олександр Хорев, керівник проєкту «АПК-Інформ: овочі та фрукти».
Намагання непрофесіоналів грати в овочеву «рулетку» ринок бачить не перший рік. Після високих цін на цибулю томати або інший овоч на нього незмінно заходять любителі зірвати ситуативний банк. Зазвичай, шалені гроші заробити не вдавалося, а ринок завалювався – професійні гравці втрачали ціну, а аматори на другий рік покидали цю справу.
Цього разу, коли випадкові гравці побачили рекордні цінники на цибулю у супермакетах 50-70 грн/кг, масштаби такого походу за оппортьюніті виявилися значно більшими, а отже й падіння може бути глибшим, прогнозують експерти.
«Вони вкладають гроші, щоб їх відразу повернути з гарним відсотком, і на наступний рік, може, зайнятись чимось іншим. Такі гравці будуть йти з ринку вже за результатами цього сезону. Не думаю, що вони мають плани ставати професійними виробниками цибулі на все життя, – розмірковує Хорев. – І вони скоріш за все понесуть збитки – адже ми вже третій місяць спостерігаємо, як валяться ціни на цибулю, а найближчим часом вони можуть упасти навіть нижче собівартості».
Сьогодні, за спостереженнями аналітика, більша частка нових гравців у овочевій галузі – це саме виробники цибулі. Якщо вони не дотримуватимуться технології вирощування, не врахують особливості нових територій, бо на півдні апріорі найкращі ґрунти для цибулі, їм не побачити суперякості – товар, який можна зберігати до травня наступного року».
Та й цибулю взагалі нема де сушити та зберігати – нові гравці не побудували додаткові професійні сховища й ніколи їх не побудують, тому що вони або вирощують, щоб швидко заробити, або взагалі не зароблять через падіння ціни.
Цибуля потрапить на ринок у момент активного збору, який вже зараз відбувається, а у вересні-жовтні вже почнеться велика напруга.
«Це не дасть заробити й досить професійним виробникам півдня, які на цьому фоні будуть вимушені продавати свою цибулю за заниженими цінами», – зауважує експерт АПК-Інформ.
Що з цінами
Сьогодні, за даними Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у супермаркетах цибуля коштує у середньому 14-15 грн/кг, максимум 20 грн/кг.
«Наразі продовжується активний збір урожаю коренеплодів, що знижує ціни загалом на овочі борщового набору, – зауважує аналітик УКАБ Максим Гопка. – Пропозиція цибулі зараз більша, ніж в аналогічний період минулого року, а ціна на 80% нижча».
Він каже, що проаналізувати, наскільки збільшились площі під цибулею складно, бо більшість її вирощується домогосподарствами. До війни вони ви приблизно до 85% загального валу цієї культури. Тому загальний попит завдяки цьому ще зменшується, що дає можливість просісти ціні.
«Зараз ми досягли того, що й всі хотіли – цибулю можна придбати по більш-менш помірним цінам, – каже Гопка. – Вона протримається до кінця літа і з початку осені буде варіюватись у межах 20-30 грн/кг у супермаркетах».
Основний вал цибулі, яка зазвичай закладається на зберігання, збирається в останній декаді серпня і до початку вересня, зауважує Хорев. У традиційному регіоні вирощування (наприклад, Лівобережжя Дніпра у Запорізькій області) високі температури вдень та вночі не падають – не випадає роса, і продукція не мокне. Тож достатньо зібрати цибулю на полі та відправити її у сховище, навіть не обладнане сушарками. Відповідно у сухій цибулі не розповсюджуються хвороби, і її можна протримати до весни.
«Що ж стосується західних регіонів, де цибуля традиційно не вирощувалася, там обов’язкова технологія сушіння, за якою працюють професіонали у дуже вологих та дощових європейських країнах – наприклад, Нідерландах. Вони можуть збирати цибулю і в дощ, а потім сушать. У нас на Заході країни може і є такі виробництва, але професійні сушарки можна перерахувати на пальцях однієї руки», – розповідає аналітик АПК-Інформ.
На Заході цибулю зберуть у вересні, коли нічні температури можуть бути нижчими за денні та закладуть вологу продукцію у сховища, й вона з більшою долею вірогідності не долежить до весни, впевнений Хорев.
«Ми будемо мати провал на ринку: спочатку великий вихід неякісної продукції обвалить ціну, а взимку виникне гострий дефіцит, якій буде заміщуватись імпортом», – резюмує він.
До війни 35% професійного виробництва цибулі було зосереджено на лівому березі Херсонщини, Миколаївщині та Запорізькій області. Їм просто не було необхідності додавати технологію сушіння у виробництво. Також не було сенсу будувати сушарки й на півночі, бо там просто не було потреби вирощувати стільки цибулі на зберігання. Зараз цибулю вирощують у всіх регіонах без винятку, але тільки на півдні Дніпропетровської області, У Миколаївській, Одеській областях та правобережжі Херсонщини можна закладати її у сховища без додаткового просушування. Тож всі інші регіони будуть намагатись реалізувати продукцію максимум до Нового року, а переважно у вересні-жовтні.
Суха теорема
Якщо виробник з Півночі або Заходу починає вирощувати культуру, яку традиційно везли з Півдня з іншими грунтово-кліматичними умовами, треба зі старту бізнесу враховувати всі необхідні технології, передбачені для цього конкретного регіону, де він знаходиться, наголошують аналітики.
Для порівняння: клімат Польщі не такий сприятливий, як на півдні України, проте поляки є одними з найбільших виробників овочів і навіть забезпечують Україну овочами у холодний період року, розповідає Максим Гопка.
«Ще до війни наших овочів, тої ж цибулі, наприклад, вистачало на літо, осінь та початок зими, – каже він. – А вже у січні ми переходили на імпорт, а з лютого по початок травня всі овочі в Україні є переважно імпортними, лише з травня потроху починаються тепличні овочі від українського виробника. При цьому ціна на імпорт значно нижча, ніж на український продукт, тому що собівартість виробництва у країн, які імпортують до України, значно нижча. Ми вирощуємо менше продукції, але сил вкладаємо більше, отже вона й дорожче».
І все ж професійне виробництво цибулі та й інших овочів борщової групи без зберігання неможливе. Вкладатись сьогодні у сушарки можуть собі дозволити крупні агрохолдинги та компанії, які закладають ризики, можуть компенсувати збитки, не входячи у додаткові борги, вважає Хорев.
Проте великі підприємства, які рахують гроші, взагалі цього сезону не ризикують посилювати напрямок овочів. Хорев розповідає про один з агрохолдингів в Дніпропетровській області, який вже давно займається ріпчастою цибулею на великих площах та який цього року не збільшив площі під нею.
«Тому що вони очікували той самий вихід нових гравців-непрофесіоналів на момент збору з неякісною продукцією, – пояснює експерт. – Вони також врахували чинник імпорту. Минулого та позаминулого року була посуха у Європі, і пропозиція для України була меншою. Цього року очікується збільшення овочів борщового набору в Польщі та Молдові, тож імпорт зайде в Україну, як тільки ціни для нього стануть сприятливими. У таких холдингів, який я згадав, всі рішення про збільшення площ дуже зважуються, тому в них проблем зі збутом не буде».
Гопка наводить нещодавній негативний приклад найбільшого виробника та експортера цибулі в світі – Індії. Тамтешні виробники розуміли, що буде проблема з цибулею на світовому ринку та понасаджували ранніх сортів. І коли в Україні наприкінці лютого цибуля коштувала 50 грн/кг, Індія продавала її по 20-30 центів.
«Проблема була в тому, що у сусідніх з нею країнах ціна була взагалі $5-10/кг, – пояснює аналітик, – але Індія банально не могла експортувати цибулю, тому що за останні 10 років цей сегмент не контролювався – посівні площі зросли на 20-30%, а інфраструктура зберігання при цьому не розвивалася, і цибуля псувалася. А неякісна цибуля нікому була не потрібна на зовнішніх ринках. В результаті тоді як навколо Індії продукція була ледве не золотою, в самій країні її буквально викидали на смітник».
Отже, зважаючи на цей досвід, Україні треба остерігатися, щоб не дійти до такого стану – коли інфраструктура не буде розвиватись, але всі будуть сіяти огірки, томати та цибулю лише на літній сезон, а у холодний не зможуть їх ні виростити, ні зберегти.