Компанія «С-Альфа Грин» вирощує овочі борщової групи на Сході країни, у Харківській області, та має у цьому сегменті багаторічний досвід на відкритому ґрунті.
Ми спираємось на сучасні технології. Вирощуємо по кілька гібридів цибулі, моркви, столового буряка, білокачанної капусти, а також часник.
У матеріалі для журналу «Садівництво по-українськи» я поділюсь деякими нюансами виробництва цієї продукції. Для кожної культури ми розглянемо детально основні етапи, що передують збиранню готового врожаю, — підготовка ґрунту, сівба, удобрення та захист від шкідливих організмів.
ЦИБУЛЯ
У господарстві ми вирощуємо цибулю таких гібридів: Седона, Мелорі, Манас, Дербі, Ейфорія і Калісто.
Сівба. У технології вирощування цибулі найважливіше — посіяти її якомога раніше. Однак перед цим важливо якісно обробити ґрунт: з осені провести якісне дискування попередника, без огріхів і пропусків, потім — оранку на глибину 30–32 см і нарізати гряди. Останні потрібні для того, щоб навесні якомога раніше зайти в поле для сівби. Сівбу можна починати в перші дні фізичної стиглості ґрунту — тобто якнайраніше заходимо і сіємо. Від цього значно залежить рівень майбутньої врожайності.
Ми висіваємо цибулю з нормою 1–1,25 млн штук на гектар, хоча деякі виробники радять дещо менші норми. Наш досвід показує, що вказана вище норма досить оптимальна, і за неї можна отримати не перерослу цибулину, а цибулину оптимального розміру — 5–7 см в основній масі. Глибина висіву насіння має становити від 1,5 до 2,5 см. Якщо ви вирощуєте за крапельного зрошення, можливо до 1,5–2 см, а якщо на дощуванні — слід дещо заглибити насіння, щоб волога зберігалася триваліший період, із запасом, адже дощуванням часто поливати неможливо.
Добрива. Азоту слід уносити під оранку не більше як 15%, під час сівби — також 15%, у фазу 2–3 листки ще 10%. Рослини ще невеликі, і багато азоту їм у цю стадію не потрібно, адже ще достатньо того, що ви внесли разом із сівбою. З третього листка починається активний ріст вегетативної маси, тому у цю фазу треба внести до 45% азоту (від 3 листків до фази формування цибулини). У саму фазу формування цибулини треба внести останні 15%. Форма внесення азоту — аміачна або нітратна.
Щодо амідної форми азоту, я противник її, адже вона потребує певного часу, щоб розкластись, і швидкість цього процесу дуже залежить від погодних умов. А рослини можуть споживати азот тільки в нітратній формі. Якщо ви вносите амідну форму на будь-які овочі, це може зіграти з вами злий жарт — тобто вистрілити не в той момент, коли потрібно.
Фосфор. За дощування 100% його обсягу слід унести під основний обробіток ґрунту, за крапельного зрошення — 80 і 20%: у період від фази трьох листків до фази формування цибулини (це мають бути здебільшого водорозчинні препарати, наприклад, ортофосфорна кислота).
Калій. 50% слід внести в основний обробіток ґрунту, 10% — у фазі 2–3 листки, 30% — у період від фази трьох листків до фази формування цибулини й 10% — у фазу формування цибулини — щоб вона була якіснішою та більш пружною.
Захист від шкідливих організмів. Тут є такий момент, що треба знайти золоту середину у застосуванні гербіцидів, інакше, якщо їх внести значну кількість, можна значно пошкодити посіви, і, як наслідок, отримати дуже низьку врожайність. Тому одночасно з унесенням препаратів обов’язково потрібна ручна праця: в нас працює одна людина на два гектари, щоб підполювати деякі залишки бур’янів.
До сходів цибулі можна застосовувати десиканти, також після сівби можна застосовувати ґрунтові гербіциди у вигляді пендиметаліну, і по вегетації вносити оксіфлоурофен у кілька етапів згідно з регламентом виробника. Проти злакових бур’янів застосовуємо післясходовий гербіцид флуазифоп-п-бутіл — він найм’якіший із грамініцидів.
Найскладніша хвороба цибулі — переноспороз. Вона може з’явитись вранці, і ви її не помітите, а ввечері, якщо ви не провели раніше профілактичні обробки, лікувати рослини буде вже занадто пізно. Проти переноспорозу слід застосовувати мідьвмісні препарати, металаксил-М та мандіпропамід.
Щодо грибів, які спричиняють альтернаріоз, стемфіліоз, та інших дейтероміцетів, проти них добре працюють триазоли, манкоцеб, флуопірам й тебуконазол.
Шкідники. Проти дротяників краще під час сівби вносити тефлутрин, а впродовж вегетації — піретроїди, неонікотиноїди, антраніламіди; інколи, за значного розвитку трипсів, — фосфорорганіку. Всі ці препарати потрібно вносити поперемінно, щоб не виникала резистентність у шкідливих організмів.
ЧАСНИК
В основному ми вирощуємо сорт Любаша. Система захисту часнику дещо схожа на таку, як у цибулі, адже ці дві культури належать до однієї групи — цибульних рослин, і технології перегукуються. Однак часник технологічно набагато складніший, адже потребує значно більше ручної праці, що в наш час є найдорожчою складовою агровиробництва. Часник вимагає дуже чіткої технології вирощування, також потрібно мати технічний і матеріальний запаси для його культивування.
Обробіток ґрунту під часник складається з таких етапів:
1. Дискування попередника.
2. Оранка на глибину 30–32 см — ґрунт треба розпушити якомога глибше, слід проводити у літній період.
3. Культивація — бажано кілька разів.
4. Нарізання гряд.
5. Сівбу (у східній частині Лісостепу України) проводять у першій декаді жовтня.
Норма висіву часнику — 280-300 тис. штук на гектар. Це обов’язково треба робити відкаліброваним посівним матеріалом, бо часник має особливість — окремі рослини можуть дуже конкурувати між собою за простір. Тому, якщо ви посіяли великим і малим калібрами, перший буде пригнічувати другий, що знизить урожайність. Глибина висіву має становити 7–8 см, але чим глибше, тим більшу головку отримаємо, проте будуть проблеми з викопуванням.
Удобрення. Часник можна вирощувати як за дощування, так і за крапельного зрошення. Під основний обробіток ґрунту вносять 30% азоту, весною — 30% по мерзлоталому ґрунту у вигляді аміачної селітри, 25% — від фази 3 листки до фази формування головки часнику (культиваторами або рослинопідживлювачами, якщо вирощуємо за дощування, та через крапельну трубку). Останні 15% азоту вносять у фазу формування головки часнику.
Фосфорні та калійні добрива вносять за тією самою схемою, що у цибулі: 100% фосфору — під основний обробіток ґрунту; калій — 50% під основний обробіток ґрунту, 20% — у фазу 2–3 листки та 30% — від фази 3 листки до фази формування головки часнику. Норми внесення добрив за весь вегетаційний період можна визначати тільки за результатами хімічного аналізу ґрунту, розрахунковим методом, адже ґрунти в Україні в різних регіонах дуже відрізняються. Також слід ураховувати винесення поживних речовин рослинами.
Захист часнику від шкідливих організмів також значно перегукується з цибулею і складається з таких обов’язкових заходів:
• протруювання посівного матеріалу;
• проти бур’янів — пендіметалін, оксифлуорфен, флуазифоп-п-бутил;
• проти хвороб — мідьвмісні препарати, металаксил-М, мандіпропамід, манкоцеб, тіофанат-метил, азоксистробін;
• шкідники — піретроїди, неонікотиноїди.
У стратегії захисту часнику треба звернути особливу увагу на фузаріоз. Проти цієї хвороби через крапельну стрічку слід унести азоксистробін і тіофанат-метил, які добре стримують розвиток цієї хвороби. Переноспороз доставляє часнику набагато менше проблем, ніж цибулі, і надання захисту дещо полегшується.
Догляд за посівами та збирання часнику передбачає значні витрати ручної праці (збиральна техніка, саме часникова, дуже дорога) й складається з таких етапів:
• обривання дудок часнику — тих сортів, що стрілкуються, наприклад, Любаша. Не стрілкуються в основному тільки іспанські сорти. Дудки слід виривати до їх розтріскування — це забезпечить розростання головки часнику;
• підкопування часнику;
• збирання, перевезення та сушіння. Без сушіння часник починає швидко і значно псуватись;
• калібрування й очищення головок часнику (вручну або механізовано).
СТОЛОВИЙ БУРЯК
Ми висіваємо гібриди Боро та Зеппо. Технологія вирощування ідентична тій, що застосовують на цукрових буряках. Відрізняється тільки вищою нормою висіву — 600 тис. штук на гектар для отримання товарної продукції.
Обробіток ґрунту та сівба буряка схожі на ті, що застосовують для інших овочів борщового набору. Дискування, оранка на глибину 30–32 см, ранньовесняне боронування та передпосівна культивація. Сіємо в першій декаді травня (або раніше, якщо треба отримати більш ранню продукцію) на глибину 2–3 см.
Живлення проводимо за такою схемою:
• Азот: 15% — в основне внесення, 15% — під час сівби, 70% — починаючи з фази 4 пари листків і закінчуючи за місяць до збирання;
• Фосфор: 100% — під основний обробіток ґрунту;
• Калій: 50% — під основний обробіток ґрунту, 50% — упродовж вегетації рослин.
Захист буряків від шкідливих організмів:
• проти бур’янів — десиканти, S-метолахлор, метамітрон, фенмедифам, десмедифам, етофумезат, трифлусульфурон-метил, клопіралід, флуазифоп — П — бутил;
• проти хвороб — азоксистробін, ципроконазол, пропіконазол;
• проти шкідників — тефлутрин, піретроїди, неонікотиноїди, антраніламіди.
БІЛОКАЧАННА КАПУСТА
Гібриди на наших плантаціях — Агресор, Тайфун, Лема, Джинтама, Лагріма й Анкома. Капусту ми вирощували тільки прямим способом сівби, який потребує дещо вищих норм висіву. Отримуємо результати не гірші за ті, що розсадним шляхом отримали сусідні господарства. З тим заощаджуємо значну кількість матеріальних ресурсів. Прямим способом ми висівали навіть ранню капусту й отримували добрі результати.
Обробіток ґрунту — дискування, оранка на глибину 30–32 см, ранньовесняне боронування, ранньовесняна та передпосівна культивація й нарізання гряд. Сіємо культуру в першій декаді квітня (для ранньої капусти) або у другу-третю декаду травня (для пізньої капусти). Норма висіву — 85 тис. шт./га для ранньої та 70 тис. — для пізньої капусти. Глибина висіву — 1,5–2 см.
Схема живлення капусти:
• Азот. 15% — внесення під основний обробіток ґрунту, 15% — під час сівби, 40% — починаючи з фази 4 листки і до зав’язування головки, 30% — у фазу формування головки;
• Фосфор. 100% — під основний обробіток ґрунту (за дощування) та 80% — під основний обробіток ґрунту й 20% — у першій половині вегетації рослин (за крапельного зрошення);
• Калій. 50% — під основний обробіток ґрунту і 50% — упродовж вегетації рослин.
Захист капусти подібний до описаних вище овочів. Проти бур’янів застосовуємо пендіметалін, метазахлор і флуазифоп-П-бутил. Проти хвороб — флуопіколід, пропамокард гідрохлорид, мідьвмісні препарати, тіофанат-метил, азоксистробін. Проти шкідників — тефлутрин, піретроїди, неонікотиноїди, антраніламіди, фосфорорганіка.
У захисті капусти особливу увагу слід звернути на контроль трипса — тут важливо застосовувати різні діючі речовини та змінювати їх, щоб запобігти резистентності. Це тефлутрин, піретроїди, неонікотиноїди, антраніламіди, фосфорорганіка. У жодному разі не можна розміщувати посіви капусти поруч із посівами цибулі, адже трипс — спільний шкідник для цих двох культур. Коли цибуля висихає, саме починає зав’язуватись головка на капусті, і трипс масово перелітає з цибулі на капусту.
Садівництво по-українськи
