Микола Петрович живе на землі з цікавою картопляною історією. На початку ХХ сторіччя Київське губернське земство відправило на захід від столиці групу вчених, які мали з’ясувати, чи зможуть малопродуктивні дерново-підзолисті ґрунти Полісся бути корисними в сільському господарстві. Висновок учені мужі зробили такий: для вирощування зернових, за винятком хіба що жита та вівса, земля малопридатна, але може згодитися для культивування картоплі. Щоб розвивати цей напрям, заснували наукову установу, відому сьогодні як Поліська дослідна станція ім. Засухіна Інституту картоплярства НААН України. За майже сторіччя роботи там було створено 68 сортів. Треба віддати належне й місцевим землеробам — вони навчилися вирощувати не лише другий хліб, а й перший — зернові. Яскраве тому підтвердження — ФГ «Межирічка», де на площі 3200 га успішно вирощуються злакові, кукурудза, бобові, овочі й картопля.
ВТРАЧЕНИЙ ДЕНЬ — МІНУС 2–3% УРОЖАЮ
Коли Миколу Бойченка питають, у який термін треба стартувати з посадками картоплі, він відповідає: «8 Березня». «А як морози?» — уточнюють. «Ну, тоді 9 березня», — усміхається фермер. За цим жартом стоїть переконання, що картопля має потрапити в ґрунт якомога скоріше. А також спостереження, що бульби, посаджені після 15 квітня, з кожним днем затримки втрачають 2–3% урожаю. Пояснення просте: усередині кожної бульби є біологічний годинник, що невпинно рухається. Якщо запізнитися з посадкою, загальмовується енергія росту, втрачаються поживні речовини.
Цього року багатьом аграріям зайти в поле заважали опади. Край поліщуків не став винятком, та в «Межирічці» так спланували посадки, що картоплі дісталися ділянки, де вода сходить раніше, тому й ґрунт на них дозрів швидше. Поточного року під цю культуру відвели 270 га. Їх встигли засадити за два тижні, й 1 травня із землі вже визирнули перші сходи.
НЕМАЄ ГУМУСУ — НЕМАЄ КАРТОПЛІ
За технологічною картою попередниками картоплі є горох, пшениця, жито. Після жнив як сидерат висівають олійну редьку. У першій-другій декаді жовтня її задисковують і проводять зяблеву оранку, а в першій декаді листопада фрезерують на глибину 40 см, аби не допустити створення ґрунтової підошви.
Восени чи ранньої весни вносять добрива: на кожен гектар — по 300 кг калійних добрив, 200 кг аміачної селітри та 350 кг комплексного YaraMila CROPCARE 11–11–21. Калій у цьому добриві YaraMila знаходиться не в хлорній сполуці (це безхлорне добриво), що важливо для картоплі, яка чутлива до присутності хлору.
У березні по оранці розкидають зрілий гній, по 20 т/га. ФГ «Межирічка» — одне з небагатьох господарств, яке може собі дозволити таку розкіш, бо в його корівниках утримується 650 голів ВРХ. Перед внесенням гній проходить аерацію — процес, під час якого аеробні мікроорганізми насичують масу киснем, до того ж це зменшує інтенсивність неприємних запахів.
Для підвищення родючості також розводять каліфорнійських черв’яків, яких завезли кілька років тому. На відміну від місцевих видів, каліфорнійські черв’яки швидше переробляють компост. Щоб створити їм комфортні умови, компост зволожують (на 1 т — 2 т води) і за допомогою компресора збагачують повітрям. Вносять його на поля разом із гноєм. Урожай на такій підживі суттєво збільшився у перший же рік застосування.
ПЕРЕХІД НА «ІНОЗЕМЦІВ»
Щоб здійснити посадку на площі під 300 га, господар має підготувати до 1 тис. насіннєвих бульб. Щороку закуповує еліту по 40–60 т. Першу і другу репродукції вирощує, а третю розпродає повністю як продовольчу, щоб наступного року знову посадити еліту. Виходить чотирирічний картопляний цикл, як і має бути для отримання здорової продукції.
Починаючи з 1992 року й до недавнього часу, Микола Петрович користувався сортами Поліської дослідної станції. Народжені на Поліссі, вони більш пристосовані до місцевих умов, стійкі до низки хвороб і шкідників, доволі врожайні. Чого були варті хоча би Поліська 96, Саманта, Поліська рожева, Тетерів! Але за всі роки Незалежності так і не було створено потужної насінницької бази цих та інших вітчизняних доробок. Бульб еліти на таку площу, як у «Межирічці», елементарно не вистачає. Фермер був вимушений поступово відходити від українських сортів і перелаштовуватися на іноземні: Арізона, Пікассо, Рів’єра, Коломба тощо. На полях Бойченка залишилося кілька невеликих демоділянок, на яких місцеві селекціонери відчайдушно продовжують свою дослідницьку роботу.
Перша саджалка у господарстві з’явилася, коли картопляне поле не перевищувало 2 га. Це був простенький механізм білоруського виробництва. Для збирання врожаю Микола Петрович тоді придбав уживаного комбайна. Фермер і сьогодні радить обзавестися спеціалізованою технікою, маючи навіть кілька гектарів картоплі. Зміцнювалося господарство — збільшувався парк техніки та її функціональність. Коли площа становила 80 га, почав придивлятися до потужної імпортної.
Сьогодні на ринку сільгосптехніки вибір чималий: голландська, польська, німецька. Очільник «Межирічки» свій вибір зупинив на Grimme. Влаштовує наявність розвиненої бази комплектуючих, зручний сервіc, якість операцій. Господарство користується двома чотирирядними картоплесаджалками Grimme GL 34 T (ширина захвату — 3 м, ширина між рядами — 75 см), гребенеутворювачем GF 75-4 і пристроєм для скошування бадилля KS 75-4 цієї ж фірми. На збирання врожаю виходять три комбайни модифікацій Grimme DR 1500 та Grimme SE 150–60.
ПРЕВЕНТИВНО І ЗА ФАКТОМ
Наприкінці лютого — на початку березня насіннєві бульби, що зберігалися у сховищі господарства, перебирають і обробляють, так само обробляють придбаний насіннєвий матеріал.
— Раніше перед посадкою бульби обприскували хімічними фунгіцидами, — розповідає Микола Бойченко. — Останнім часом перейшли на біологічні препарати, які і живлять, і захищають. Використовуємо біологічне комплексне добриво, створене на основі бактерій і продуктів діяльності каліфорнійського черв’яка. Крім того, під час посадки відбувається обробка від колорадського жука.
Щойно закінчується посадка, ґрунт обробляють гербіцидом Зенкор (400 г/га). Коли сходи досягнуть висоти 15–20 см, їх обробляють фунгіцидами Курзат М, Курзат Р, Зорвек. На ранніх сортах картоплі такі операції проводять 2–3 рази, а на тій, що призначена для зберігання, та на насіннєвій — 4–5 разів. Таку частоту закладено в технологічній карті. Один раз на сезон (на початку кладки яєць) проти колорадського жука застосовують інсектицид Кораген.
— Однак не можна все передбачити, — зауважує фермер. — Удвох з сином Олексієм їздимо по полях, інспектуємо їхній стан. Головне — не проґавити проблему, а якщо вже виявили її, то відразу відреагувати.
Поспішаючи навесні раніше посадити, Микола Петрович сподівається якомога більше використати зимової вологи, бо останні три роки його картопля позбавлена поливу й уся надія лише на матінку-природу. Житомирщина зневоднена. Притоки річки Тетерів, звідки брали воду, пересохли. Дарма робити навіть свердловини. Рятують невеличкі резервні ставки з плесом 2–3 га, але знов-таки тоді, коли є притока води. Коли в них вологи залишається на метр завглибшки, то питання поливу відпадає саме по собі. Є надія, що річки й водойми поповняться цьогорічними зимовими опадами. Тоді в «Межирічці» знову, як три роки тому, будуть задіяні поливальні котушки з довжиною шлангу від 90 до 400 м і радіусом поливу 70 м. Три такі пристрої здатні за добу оросити 25 га.
СІМЕЙНИЙ ПІДРЯД
За словами Миколи Бойченка, був час, коли картопля була вигідною. Саме на дохід від її продажу фермер зміг побудувати ферму на 30, а потім 50 корів. Наразі рентабельність культури зменшилася в рази. На тлі передбачуваних і непередбачуваних витрат, податків і паливного акцизу, гуртова ціна 4–5 грн, яку давали минулого року, є межовою.
— Хоча б ПДВ прибрали, — розмірковує фермер. — Тоді можна вести розмову про якусь рентабельність. Зароблені гроші спрямували б на вапнування ґрунтів, бо в нас вони кислі, чи на накопичення води з річки для зрошення.
Та які б не були проблеми, від картоплі фермерське господарство відмовлятися не планує. По-перше, вирощування цієї культури стало сімейною традицією. Батько Миколи Петровича не просто її вирощував, а вмів робити це краще за інших. Із присадибної ділянки у 50 соток збирав 10 т, тобто мав урожайність 20 т/га. Його син випередив батька: за поливу врожайність картоплі становить 40 т/на. Прийняли естафету вирощування цієї культури сини Миколи Петровича — старший Олексій, який у господарстві відповідає за агрономію і техніку, і Олександр, який займається збутом. Допомагають трьом чоловікам їхні дружини. Без перебільшення, «Межирічка» — класичне сімейне фермерське господарство.
По-друге, накопичена виробнича база: окрім техніки, є сховище на 800 т. Його влаштували, переобладнавши два корівника й оснастивши примусовою вентиляцією. Зберігають картоплю в контейнерах. Зниження її температури відбувається за рахунок природно охолодженого повітря, яке закачується в приміщення вночі. Більш серйозного обладнання межиріченські бульби не потребують, бо їх зберігають лише до зими.
По-третє, є налагоджений збут. Ранню картоплю починають копати 1 липня. Із цього часу й до 1 листопада картопля з «Межирічки», розфасована в сітки по 16 кг, постійно постачається до супермаркетів. Напередодні зими в сховищі залишаються лише насіннєві бульби.
Окрім картоплі, в господарстві роками вирощували й реалізували овочі борщового набору. Але торік ціни зовсім впали. За моркву давали 1,50 грн, тож доцільніше було згодувати її телятам. Цього року посіяли лише гектар моркви, по два гектари столового та кормового буряків. Капусту не садили зовсім. Овочеві гектари перейшли в менш клопіткий кукурудзяний клин.
ДОВІДКА
З початку року імпорт картоплі в Україну знизився
Протягом січня-квітня поточного року Україна зменшила імпорт картоплі на 12,4% до 148,2 тис. тонн порівняно з аналогічним періодом 2020 року (169,17 тис. тонн). Про це свідчать дані Державної митної служби. У грошовому вираженні експорт у звітному періоді досяг 35,12 млн доларів, що на 7% перевищує перші 4 місяці минулого року (32,83 млн доларів). Основні країни (в грошовому еквіваленті), з яких імпортувалася картопля з початку 2021 року:
• Польща – на 13,22 млн доларів (37,6%);
• Нідерланди – на 4,33 млн доларів (12,3%);
• Німеччина – на 3,69 млн доларів (10,5%);
• Литва – на 3,58 млн доларів (10,2%);
• Латвія – на 2,2 млн доларів (6,3%).
Станом на 20 травня 2021 року на львівському гуртовому ринку «Шувар» молоду картоплю продавали по 22–26 грн/кг, картоплю минулорічного врожаю — по 7 грн/кг.
На «Столичному» на аналогічну дату минулорічна картопля коштувала від 8,5 до 15 грн/кг, українська молода гуртом — від 25 до 40 грн. На херсонському ринку «Нежданна» стару можна було купити по 7–9 грн/кг, молоду — по 15 грн/кг.
Плантатор
