Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2018»

Садівництво по-українськи
Джерело:
Садівництво по-українськи
Поділитись:
Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2018»
   

Ольга ТРОФІМЦЕВА, заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції

  

Можна виділити низку здобутків агросектору у 2017-му, які стали можливими завдяки спільним зусиллям представників Мінагрополітики, МЕРТ, ДПССУ та МЗС. Ми домоглися додаткових торговельних преференцій ЄС, що діятимуть протягом трьох років для восьми позицій українських аграрних і харчових товарів.

 

Ринок Китаю відкрито для експорту української яловичини, бурякового жому та соняшникового шроту. Триває активна робота з диверсифікації товарної структури експорту та географії ринків збуту. Завершено перемовини по ЗВТ з Ізраїлем, набула чинності Угода про ЗВТ України з Канадою — а це, звісно ж, нові можливості для аграрного експорту. За результатами торгової місії до Кенії й Танзанії українці отримали можливість завезти у Кенію без імпортних мит понад 400 тис. тонн кукурудзи. Після торгової місії до Індії маємо суттєве зростання запитів від індійських імпортерів. Ми й надалі активно працюватимемо у євроінтеграційному напрямі, обстоюючи інтереси України.

     
   

Тарас ВИСОЦЬКИЙ, генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»

  

Попри багаторічне топтання на місці у вирішенні питання вільного обігу сільськогосподарських земель певні зрушення останнім часом усе ж відбулися. Так, розпочався процес передання громадам права розпоряджатися землями за межами населених пунктів.

 

УКАБ підтримує рішення уряду щодо передання земельних ділянок сільгосппризначення, що перебувають у державній власності, у комунальну власність об’єднаних територіальних громад. Для завершення земельної реформи Україні ще потрібно провести земельну децентралізацію, усунути правові колізії та налагодити законний механізм отримання громадами права власності на землі. Паралельно треба й далі боротися з тіньовою орендою й підтримувати імплементацію антирейдерського закону. Після цього останнім кроком реформи має стати запровадження конкурентного ринку землі.

     
   

Віталій САБЛУК,  заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» в НААН

У жодній із країн Європи, крім пострадянських, не існує окремих аграрної та сільської політик. У нашій же країні галузь розірвано на два шматки. Першим керує міністерство аграрної політики та продовольства й вимірює аграрну галузь продуктивністю виробництва, тоннами експорту та похідними. Другий шматок — інфраструктура навколо фермера: школи та садочки, лікарні, дороги, освітлення тощо. Всім цим опікуються різні інстанції. Тож нам треба, якщо ми, звісно, хочемо отримувати більше врожаю з менших територій і розвивати тваринництво, об’єднати цих два шматки у цілісну аграрну сільську політику за прикладами європейських країн, у центрі якої має стояти людина. Тільки тоді ми матимемо якісну продукцію та якісне середовище.

     
   

Любов ПАНКРАТОВА, експерт аграрних ринків, доцент кафедри біржової діяльності НУБіП

 

Україна успішно завершує реалізацію врожаю, зібраного торік. По окремих культурах навіть вдається зміцнити цінові позиції, незважаючи на падіння котирувань на світових біржових майданчиках. Наступний крок, що сприятиме реалізації потенціалу українського агробізнесу, вихід на закордонні ринки з продукцією первинної переробки й продовольством, а не лише сировиною. Важливий акцент: наша держава приєдналася до Плану BEPS, який передбачає неухильне здійснення заходів протидії виведенню прибутків з-під оподаткування й посилення контролю за трансфертним ціноутворенням.

     
   

Тоні ВІЛ,  керівник Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні»

 

2017 рік був знаковим у поступі України до норм і стандартів Європейського Союзу. Закон про безпечність харчових продуктів подолав новий крок у напрямі повної його імплементації. Верховна Рада ухвалила ще два важливих закони — про безпечність і гігієну кормів, а також про державний контроль харчових продуктів і кормів. Крім того, 318 інспекторів Держпродспоживслужби здобули кваліфікаційні сертифікати міжнародної компанії «SGS Україна», отримавши кваліфікацію аудиторів із безпечності харчових продуктів, а 58 із них досягли найвищого рівня провідних аудиторів. Новий підхід, що базується на засадах європейської системи, потребує не лише прийняття нового законодавства, а й підвищення поінформованості, розуміння та, звісно ж, навчання…

     
   

Моніка БЕНЯШ, д-р с.-г. наук, Сільськогосподарський університет у Кракові (Польща)

 

Вважаю, українським садівникам слід зосередитися на якості. У цій справі дуже важливим є аналіз ґрунту, і його слід виконувати часто, аби розуміти, що саме потрібно ґрунту для живлення плодів. Так само важливим є все, пов’язане із захистом: вимоги ринку є такими, що галузь усе більше й більше тяжіє до виробництва екологічної продукції. Думаю, що українське садівництво має шанс здолати всі ці сходинки, бо потенціал країни величезний.

     
   

Вадим СОЛОВЕЙ, канд. с.-г. наук, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»

 

Правильне розуміння властивостей ґрунту — один із невикористаних резервів садівництва. Слід усвідомлювати, що поганих ґрунтів для цього виду рослинництва майже не існує. Піщаний ґрунт мало придатний для яблуні придатний для обліпихи, яка добре плодоносить на пісках, а на чорноземах гине від вертицильозного в’янення. Щоб знати, як правильно використати ґрунт під плодові, потрібний його аналіз. Також необхідні поради досвідчених фахівців, адже результати аналізів слід ще й правильно інтерпретувати. На жаль, окрім нашого Національного наукового центру, в Україні дуже мало установ, що можуть це фахово зробити.

     
   

Георгій ГЕЛЕТУХА,  голова правління Біоенергетичної асоціації України

Згідно з енергетичним балансом України частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному постачанні первинної енергії 2016 року становила 4,0% (2015-го було 3,0%). Показник поки що відносно невисокий, але темп зростання відповідає європейським показникам річного зростання сектору ВДЕ. Найвагоміша частка належить біопаливу та відходам — 81%.

 

Аналіз даних за 2010–2016 рр. свідчить, що середній темп зростання сектору біоенергетики в Україні становить 35% на рік за показником «загальне постачання первинної енергії з біопалива та відходів».

     
   

ТЕТЯНА ГЕТЬМАН, експерт плодоовочевого ринку

 

Плодоовочева галузь України у 2017 році нарощувала виробництво. За прогнозами, у 2018 році також очікується її зростання. Зокрема, виробництво овочів борщового набору розвиватиметься завдяки збільшенню частки їхньої переробки та доробки. В тепличній галузі та сегменті ранньої продукції розвиватиметься експорт, найшвидше в країни ЄС. А от ціна на яблука, вважаю, знижуватиметься, відповідно ростиме обсяг їхньої переробки, та будемо виходити на ринки інших країн. У ягідництві нарощуватимуться сегменти свіжої й замороженої продукції, яка переважно відправлятиметься у країни ЄС. Загалом, для плодоовочевої галузї 2018-й обіцяє бути цілком благоприятним.

     
   

Андрій ЯРМАК, економіст FAO

 

Від приморозків минулого сезону Україна постраждала не так сильно, як ЄС, тому фермери непогано заробили на яблуках. 2017 року Україна вийшла на третє місце у Європі за обсягами експорту малини. Маємо рекордний експорт сливи з України, про яку взагалі не говорили й не згадували до цього. І на цьому фоні масове банкрутство виробників сливи у ЄС.

 

Наступного сезону, за умови відсутності екстремальних погодних умов, я очікую: збільшення і розширення географії експорту яблук, кооперацію виробників через запропоновану нами експортну платформу; утримання цін на малину на низькому рівні та поступове відмирання виробництва малини низької якості: на цьому фоні — розширення потужностей із заморозки; різкого збільшення експорту лохини та суниць садових.

     
   

Лариса СТАРІКОВА, координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України

 

Викликів, що рік у рік постають перед агросектором, додалося. Ще б пак! Інновації знецінюють вартість сировини. Безпечність і якість продукції, охорона довкілля, дотримання соціальних стандартів перестають бути пустим звуком. Той, хто це ігнорує, — йде до нової кризи. Тож нині, як мовиться, час озиратися навсібіч. Чи стануть для українських виробників критичними, скажімо, вимоги НАССР? Чи запровадять сільгосппідприємства процедури запобігання негативним наслідкам для довкілля? Чи дбатимуть аграрні бізнесмени про стандарти праці? Чи наведуть, нарешті, хоча б банальний лад у власних активах? Питання наразі риторичні. Та в будь-якому разі 2018-й стане ще одним кроком наближення до «часу Х» — моменту істини в перевірці українського аграрного сектору на зрілість і сучасність.

     
   

Володимир ЛАПА,  голова Держпродспоживслужби

Минулий рік для нас був дуже конструктивним і плідним у контексті налагодження роботи з учасниками ринку та просування вітчизняної продукції на світові ринки. Завдяки ефективній взаємодії із суб’єктами господарювання Держпродспоживслужба погодила з компетентними органами іноземних країн 38 форм міжнародних ветеринарних сертифікатів: 18 — на експорт продукції тваринного походження і 20 — на імпорт. Ми плідно попрацювали над розширенням географії експортного постачання продукції нашої держави й збільшили кількість підприємств, які отримали право експорту харчових продуктів тваринного походження. На часі — оцінювання іноземними ветслужбами еквівалентності української державної системи контролю щодо експорту продуктів тваринного походження. Відкрито ринки для 30 товарів. На звернення українських виробників Держпродспоживслужба веде перемовини щодо просування української продукції на ринки 40 країн.

     
   

Володимир ЛАДИКА, ректор Сумського національного аграрного університету, д-р с.-г. наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України

 

Як показує практика, отримати людину, підготовлену до роботи у сільському господарстві, можливо тільки тоді, коли крім загального рівня освіченості є розуміння того, що на неї очікує у майбутньому: ненормований робочий день, складні умови праці, віддаленість населеного пункту від інфраструктури тощо. Й, звісно, вирішальним чинником у підготовці кадрів має бути матеріально-технічна база — студенти повинні бачити тварин і техніку не лише на картинках у підручниках.

     
   

Сергій КАРПЕНКО, виконавчий директор Асоціації «Союз птахівників України»

 

Після двох років зменшення обсягів виробництва курячого яйця торік спостерігалася стабілізація та навіть незначне зростання виробництва. Протягом 2017 року було вироблено 15,577 млрд штук яєць від усіх видів птиці, що на 3,2% більше, ніж у 2016 році. Однак, незважаючи на нарощення виробництва, спостерігається подальше зниження споживання яєць в Україні, що змушує виробників активніше експортувати продукцію на зовнішні ринки. Торік відбулося суттєве нарощення експорту яєць, який збільшився на 75% і становив 1,48 млрд штук.  Найбільшими покупцями яєць 2017 року були ОАЕ (43%) й Ірак (20%). Активно експортували продукцію до країн Перської затоки й Африки. За чотири місяці було експортовано 29 млн штук до таких країн, як Литва, Італія та Німеччина.

 

Після суттєвого збільшення експорту у 2017 році перед виробниками постане новий виклик — втримати тогорічні показники та спромогтися навіть дещо збільшити обсяги експорту. Сподіватимемося, що це їм вдасться, і наприкінці року ми констатуватимемо нові експортні рекорди.

     
   

Павло КОРОТИЧ, головний редактор журналу The Ukrainian Farmer

  

Українські аграрні компанії з року в рік нарощують обсяги експорту вирощеної сільгосппродукції. Проте не так часто доводиться прочитати про інший вимір ринку — внутрішній. А якщо й натрапиш на якусь інформацію, то часто вона проходить із позначкою «мінус». Чисельність населення скорочується, середній рівень доходів на душу знизився, частка харчових продуктів у сукупних витратах завелика, рівень споживання тупцює на місці, а по багатьох позиціях має тенденцію до падіння. Звісно, такі тенденції не заохочують товаровиробників орієнтуватися на вітчизняного споживача, тож і маємо, що кожна агрокомпанія свій розвиток пов’язує лише з нарощенням експорту.

 

А чи може бути інакше? Досвід Західної Європи переконливо доводить, що може. Заможні країни мають надзвичайно місткий внутрішній ринок, який поглинає і власні харчові продукти, ще й багато імпортованих. Замкнене коло бідності та багатства? Кому ж його розривати, як не нам?

     
   

Людмила МОРОЗОВА, редактор рубрики «Рослинництво», журнал The Ukrainian Farmer

 

2018 рік прем’єр-міністр України назвав роком якісного прориву в агро секторі — з огляду на рівень ухваленої Кабінетом Міністрів програми державної підтримки АПК, що в перерахунку на «живі гроші» становить 6,3 млрд грн. Визначено й пріоритетні напрями та галузі, яким допомагатиме держава, — тваринництво, садівництво, підтримка фермерства, часткова компенсації за купівлю вітчизняної техніки тощо. Утім, чи отримають ці кошти ті, хто найбільше їх потребує? Експерти відразу розкритикували затверджену програму в основному через принцип ручного розподілу коштів аграрними підрозділами в обласних державних адміністраціях і забюрократизованість процедур. А це передбачувано виллється в тінізацію, адже збережено всі застарілі механізми, що раніше слугували інструментами для розвитку компаній, які й без усяких дотацій прекрасно почуваються. Натомість роль людського чинника в механізмі розподілу коштів тільки посилилася. От і виходить, що замість «прориву» знову отримаємо дешевий популізм.

     
   

Інна БІРЮКОВА, редактор рубрики «Рослинництво», журнал The Ukrainian Farmer

 

Серед сучасних експортерів зернових культур наша країна сьогодні посідає чільне місце на світовому ринку продовольства. Зокрема, ми — лідер серед експортерів насіння й олії соняшнику, інших культур. Проте навіть частковий аналіз вказує на велику кількість резервів, невикористаних можливостей і просто недоліків у діяльності аграрного сектору економіки. Одне з питань, де ми суттєво відстаємо від європейців, — це «шкутильгання» переробної галузі.

 

Чимало вітчизняних підприємств, навіть маючи фінансові й інші можливості, просто бояться переробки. Адже це тягне за собою чимало потенційних проблем — починаючи від отримання дозволів і закінчуючи дотриманням вимог реалізації продукції.

 

Тому має бути чітка державна програма підтримки вітчизняної переробки, спільно з організацією інформаційно-аналітичної служби та консультуванням. Насамперед це стосується ринків збуту продукції та їхніх перспектив.

     
   

Марина ТЕРЕЩЕНКО, редактор рубрики «Тваринництво», журнал The Ukrainian Farmer

 

Ми звикли чути, що Україна — житниця серед європейських країн, але не «ферма». Про вітчизняне тваринництво за кордоном говорять тільки в розрізі довгострокових ризикованих інвестицій. І воно й не дивно, 2017 рік виявився для аграрної галузі насиченим на кардинальні випробування: масові акції протесту аграріїв по всій країні, складна епізоотична ситуація у свинарстві, підвищення собівартості вирощування великої рогатої худоби як у молочному, так і в м’ясному тваринництві, зміни в законодавстві, що торкнулися насамперед господарств населення. Як наслідок — стрімке скорочення поголів’я. Тож тваринництво сьогодні — це дорого, складно, непривабливо. Та попри це є відчайдухи, котрі нарощують оберти, будують сучасні тваринницькі комплекси, шукають нові ринки збуту, а головне — виробляють якісну продукцію.

     
   

Володимир ОГІЙЧУК, редактор рубрики «Техніка», журнал The Ukrainian Farmer

 

Погляди аграріїв, як і раніше, зосереджено на ефективних засобах виробництва, тому оновлення технопарків відзначається доволі високою активністю. Трендами останнього року є поступове збільшення технологічності виробництва, застосування систем точного землеробства, більш ощадний підхід до використання ресурсів, а також упровадження систем керування та моніторингу. Для цього використовують сучасні системи висіву, внесення добрив й обробки культурних рослин. Саме ці системи приносять найбільші ефекти у вигляді збільшення врожаю та зменшення його собівартості. Звісно, що впровадження інновацій спостерігається в невеликій кількості підприємств, але з кожним роком їх стає дедалі більше, і зберігається тенденція до пришвидшення цього процесу.

     
   

Леся КАДЕЛЯ, головний редактор журналу «Садівництво по-українськи»

  

Наші нарікання, на те, що в Україні досі не створено сприятливих умов для іноземних інвестицій, і сюди не дуже й прагнуть іти з-за кордону, — нерозумні. Справді, закладаючи фірму, сьогодні слід зважати не лише на офіційні правила, а й на підводну частину «айсберга». Та наш підприємець виріс у цих умовах і добре їх знає. Отут і захована наша перевага. Економіка, законодавство й найважливіше — наша свідомість нині зазнають структурних змін. Закони стають близькими до західного світу, а ми за зразком тамтешнього суспільства заново навчаємося себе обстоювати. За деякий час усе зміниться, й умови для бізнесу, якщо їх порівняти із сьогоденням, стануть ідеальними. І слід подбати, щоб на момент, коли це станеться, в економіці було якнайменше лакун, не заповнених нашими підприємствами. На інвестиції має зважуватися саме український бізнес, а особливо — бізнес аграрний, якому як повітря потрібні переробні та логістичні підприємства. І пам’ятаймо, що перевага українських інвестицій ще й у тому, що «своєму своє болить». Економічні війни — реальність, і ментальна єдність рядів робить військо міцнішим.

     
   

Ярослав ЛЕВИЦЬКИЙ, редактор рубрики «Зберігання», журнал The Ukrainian Farmer

Останніми роками в Україні триває активне будівництво зернозберігальних потужностей. Поточного сезону, згідно з озвученими планами сільгоспвиробників і трейдерів, будуть уведені в експлуатацію нові сховища щонайменше на 800 тис. тонн одночасного зберігання.

Сучасний елеватор має бути не лише модерновим і технологічним, а й насамперед ефективним. Ефективність — це і можливість швидко приймати й вантажити зерно на різні види транспорту, і здатність одночасно працювати з кількома культурами, і якомога більш економне споживання ресурсів, і автоматизація керування, що забезпечує ретельний контроль за всіма технологічними процесами. У деяких областях уже відчувається профіцит зберігальних потужностей, елеватори починають конкурувати між собою за зерно. Найбільше шансів перемогти буде саме в ефективних підприємств, які працюють швидко, якісно й до того ж дорожать своїми клієнтами, пропонуючи їм найвигідніші умови й оперативно реагуючи на їх потреби.

     
   

Людмила КАПУСТІНА,  редактор журналу «Плантатор»

 

Цінова політика на овочі в країні й імпорт цієї продукції стримує розвиток вітчизняного овочівництва. Овочі, вирощені в зимово-весняний період у теплицях, мають високу собівартість виробництва, виходячи з вартості електро- й теплоносіїв. Щоб зменшити витрати, більшість тепличних господарства переходять на альтернативні способи освітлення й обігріву рослин, запроваджують передовий досвід вирощування провідних овочевих культур (томату, огірка) з метою виробництва конкурентоспроможної продукції, яку можна продати за вищою ціною. Фермерські господарства можуть збільшити виробництво овочів, запровадивши новітні технології вирощування. Проте відсутність каналів реалізації продукції та неможливість її тривалого зберігання гальмують цей процес. Тому певну частку вирощених овочів підприємства спрямовують на годівлю тваринам, або вони псуються. Потрібна державна зацікавленість у створенні та функціонуванні структур для закупівлі овочевої продукції у фермерів у місцях її вирощування, сертифікації та пакуванні овочів, будівництві сучасних овочесховищ.

     
   

Геннадій ГНИП, головний редактор журналу «Плантатор»

 

Найперспективнішим є вирощування двох урожаїв картоплі на рік на Півдні та насінницьке картоплярство на Поліссі.

 

В Україні постає проблема робочих рук. Виходів може бути кілька. Механізація збирання врожаю дозволить зменшити потребу в робітниках до мінімуму. Зростання врожайності збільшить продуктивність збирачів і зробить їхню працю окупною. Виробництво не сировини, а доробленої, запакованої й прорекламованої продукції дозволить заробити в кілька разів більше.

 

Усе більше великих тепличних господарств експортують овочі у Європу. Виробництво за міжнародними стандартами може гарантувати більшу безпеку продукції і для українських споживачів. Збільшено насадження ягід. Експорт замороженої з України у ЄС малини поставив новий рекорд. Найперспективнішою ягодою називають лохину. Укриття дозволяють мати вищий урожай, отримувати ягоду вищої якості й раніше, ніж у конкурентів, а також захищають рослини від заморозків. Плодоовочівники й далі шукають нові ринки збуту цибулі, ягід і яблук. Такими можуть стати країни Південно-Східної Азії.

     
   

Олена СИНЮТА, головний редактор газети «АгроМаркет»

 

Якщо десятиліття тому інвестори передусім цікавилися обсягом земельного банку українських агрокомпаній, то нині — їх репутацією. Цей актив не покладеш на полицю й окремо не продаси, втім, саме він здатний підвищити вартість бізнесу в десятки разів. У переліку деталей, що мають важливе значення, — швидкість упровадження інновацій, якість побудованих комунікацій із місцевою владою й громадою, вдало вибудувана управлінська модель, кадровий потенціал. Синергія цих чинників допомагає зберігати ринкові позиції навіть в умовах скорочення ліквідності й ускладненого доступу до інвестицій. Проаналізувавши, як вирішують свої репутаційні завдання українські аграрні підприємства, аналітики з’ясували, що найактивніше вони повідомляють про свої бізнес-активи й соціальні проекти. На часі чи не найголовніші виклики, з якими бізнес має дати собі раду, — налагодження зворотного зв’язку з кінцевим споживачем продукції й ринкова взаємодія на засадах доброчесності.

     
   

Вікторія ДИЧАКОВСЬКА, головний редактор журналу «Наше Птахівництво»

  

На ринку птахівничої продукції відбувається нарощення обсягів виробництва курячого яйця, а також курятини. Виробництво м’яса качок і гусей збільшилось, але, враховуючи мізерні обсяги, на загальну структуру ринку вони не впливали.

Негативну тенденцію спостережено в індиківництві — торік виробництво м’яса індиків зменшилося на 2,5%. Погіршення платоспроможності населення змушує людей купувати дешевші джерела білка, дешевшу сировину шукають і м’ясопереробні підприємства. Через цінові коливання вони збільшили імпорт дешевої м’ясної сировини для власних виробничих потреб. Загалом обсяги імпорту м’яса птиці в Україну торік зросли на 43% — до 118 тис. тонн. Тому виробники індичатини відчували труднощі з реалізацією виробленої продукції на внутрішньому ринку, експортні ж постачання в загальному обсязі були незначними.

Експорт курятини, навпаки, зріс щонайменше на 11%. Сьогодні Україна все ще є одним із найбільших світових експортерів м’яса птиці. І цей рік найшвидше не буде винятком — планується подальше збільшення обсягів виробництва курятини, експорт цієї продукції, за прогнозами, зросте до 290 тис. тонн.

     
     
Інші статті в цьому журналі
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями