Українські аграрії цього року працювали в режимі жорсткої економії: під обстрілами, в умовах тотального підвищення цін на насіння, добрива та ЗЗР на тлі занизьких цін на агропродукцію. Нині країна вступає у сезон масового сушіння зернових. Журнал The Ukrainian Farmer розпитав фахівців елеваторної галузі про економіку цьогорічних витрат у роботі зі збіжжям.
Скраплена незалежність
Повномасштабна війна не стала на заваді розширення елеваторних потужностей групи компаній Alebor Group. Тут завершили будівництво елеватора на Вороновицькому ХПП, встановили шість силосів і відтепер підприємство має змогу одночасно зберігати 197 тис. тонн зернових й олійних культур.
Генеральний директор елеваторного напряму групи компаній Alebor Group Олексій Цуркан зізнається: розробляли проєктну документацію та прово дили певні підготовчі роботи на Вороновицькому ХПП ще на початку року. Щоправда, після початку повномасштабного вторгнення на місяць вирішили припинити будівництво. Але через відсутність можливості експорту в господарствах групи компаній накопичилося багато перехідних залишків, що, своєю чергою, призвело до браку потужностей зберігання. Тому будівництво відновили, й наразі тут вже лежить зерно. Щоб уникнути залежності від транзитів природного газу, в Alebor Group розпочали шукати альтернативу й обрали зріджений газ, встановивши на Вороновицькому ХПП відповідну установку.
За словами Олексія Цуркана, коли елеватор працював на природному газі, на підприємстві стикалися з тим, що блакитне паливо було різної якості, через що збільшувалися витрати на сушіння. Перший запуск сушарки на скрапленому газі, спостерігання за тим, як горіли пальники та яким було полум’я, продемонстрували, що ККД зрідженого газу було кращим за природний.
«Перші обчислення продемонстрували, що станом на сьогодні на 30% вигідніше сушити саме зрідженим газом, ніж природним», — розповів Олексій Цуркан, додавши, що реальна економічна вигода буде зрозумілою тільки після того, як елеватор відпрацює сезон на «альтернативі».
Щоправда, тарифи на сушіння в Alebor Group усе ж переглядають у бік підвищення.
«Ще місяць тому газ у нас був по 48 тис. гривень за 1000 м.. Зрозуміло, що наразі вже є ціна й на рівні 45 тис. гривень за 1000 м.. Але востаннє ми переглядали тарифоутворення, коли ціна на газ була на рівні 27 тис. за 1000 м.», — додав він.
Також компанія вже у жовтні планує запустити першу чергу Вадул-Сіретського зернового термінала, потужність зберігання якого становитиме 30 тис. тонн. На першому етапі він працюватиме на перевалювання зерна з вагонів широкої української колії на європейську вузькоколійну. Повністю ж термінал запрацює у січні.
Технологічне рішення
Досвід Білозаводського елеватора доводить, що певну економію може надати навіть витончене технологічне рішення.
Щоправда, воно працює тільки на сушарках постійної дії.
За традиційної технології виведення порожньої сушарки в потік майстер має підсушити вологе зерно до певного нормативу вологості (для кукурудзи це 14%).
«Вся зернова маса із сушарки, доки не буде досягнуто базисного показника, відправляється знову наверх. А тепер уявіть, коли сушиться зерно з 25%-ю вологістю й майстер бачить показники у 17–16%. У сушарку потрапляє майже досушене до базису збіжжя й фактично отримуємо вже пересушені зернові маси. Помітивши це, фахівець буде змушений зменшувати потужність пальників. До того ж до сушарки одночасно буде заходити нове вологе зерно. Відповідно, майстру на балансування сушарки в потік доведеться витратити багато часу. Це призводить до перевитрат теплового ресурсу й псування зерна в базисі досушування або пересушування зернової маси», — розповів фахівець елеваторного ринку, екскерівник Білозаводського елеватора Сергій Щербань.
Він уточнив, що на сушарці продуктивністю 1–1,5 тис. тонн на добу такі «ігри» майстра з пальниками та зерновими масами призведуть до зниження якості збіжжя.
Уникнути таких витрат допоможе технологія кільцювання зернових мас через оперативний хопер. Для цього потрібно вибудовувати маршрут таким чином, що вся маса, яка виходить із сушарки поза базисом по вологості, повертається у сире зерно до хопера. Там воно змішується й поступово доходить до кондиційних норм завдяки вологообміну між підсушеним і вологим збіжжям. Відповідно, технолог або зерновий майстер працюватиме зі стандартною зерновою масою. Таким чином, сушарка знаходиться у стабільному потоці. Крім того, зернова маса, що входить у хопер, не піддається відразу другому впливу сушильного агента.
Технологія кільцювання зернових мас через оперативний хопер дозволяє економити 30–40% часу за запуску сушарки з нуля або виведення її в потік. Зокрема, сушарку завантажують сирою масою, відразу виставляються температурні режими, які передбачено рецептом сушіння тієї або іншої культури. За великим рахунком можна відразу виставляти швидкість вивантаження зерна — краще її суттєво сповільнити.
«За такою технологією сушарка за двітри години повністю входить у режим сушіння в потоці. За цей час ми отримаємо повністю стабільну зерносушарку, яка працює в потоці. За класичними методами кільцювання знадобиться не менше як 12 год для стабілізації зерносушарки. Повертається недосушена маса, потім вона перегрівається й пересушується, сушильний оператор постійно робить перерегулювання, щоб піймати чіткий баланс. А це все час й витрати енергоносія», — уточнив Сергій Щербань.
Він також нагадав, що згідно з правилами й технологічними процесами, за обробки соняшнику та кукурудзи раз на три-п’ять днів потрібно повністю вивантажувати й зачищати сушарку та відновлювати процедури. За технології кільцювання зернових мас через накопичувальний хопер сирого зерна економія часу в розрізі циклу, тобто місяця, становить шість годин на кожному циклі.
Пелетне царство — вигода господарства
Найкраща альтернатива природному газу — пелети. Останніми роками ми сприймаємо це як аксіому. Дедалі більше сільгосппідприємств надають перевагу роботі сушарок на цьому виді твердого палива. У підприємства «Агро-Холдинг МС», яке входить до складу HarvEast, велика частка в сівозміні належить кукурудзі. Тому необхідність працювати на альтернативі була очевидною після того, як ціни на природний газ почали шалено зростати з року в рік.
«За рік ми споживаємо близько 1 млн тонн газу. За наявних цін це занадто великі видатки. До того ж значне навантаження лягає саме на сушіння кукурудзи», — розповів директор підприємства «Агро-Холдинг МС» Олексій Остапенко.
Кілька років тому підприємство обладнало одну із сушарок твердопаливним котлом.
«Сушіння кукурудзи за допомогою пелет обходиться вдвічі дешевше за газ. За ціни на блакитне паливо, що доходила до 50 тис. гривень за 1000 м., робота невеличкої сушарки на альтернативі зекономила нам близько 2 млн гривень за сезон», — додав він.
«Обчислення продемонстрували, що котел для паливних пелет окупиться за рік-два. Коли розпочалися активні бойові дії на Київщині й агровиробники відчували суттєвий дефіцит палива, ми розуміли, що з природним газом можуть бути перебої, не кажучи вже про його надмірно високу ціну. Щоб уникнути залежності від блакитного палива, вирішили переобладнати й другу, найпотужнішу сушарку в «Агро-Холдинг МС» на роботу на альтернативі.
На сушарку встановили універсальний котел «Греко Груп», який може працювати на соняшниковій і деревній пелеті, а також на щепі. Практика довела, що ККД сушарки, як на деревній пелеті, так і на соняшниковій, плюс-мінус однакова, чого не скажеш про ціну.
«Ураховуючи, що ціна на соняшникову пелету відрізняється від деревної майже вдвічі, обрали для себе перший варіант. Як експеримент попрацюємо також і на деревній, щоб остаточно визначитися з видом палива», — зауважив Олексій Остапенко.
На підприємстві розпочали закуповувати пелети заздалегідь, бо розуміли, що ціни на них зростатимуть у наближенні сезону.
«Пару місяців тому тонна соняшникової пелети з доставкою на наше підприємство коштувала 7 тис. гривень, а деревної — 12–12,5 тис. із ПДВ. Для порівняння: ціна на газ сьогодні становить близько 47 тис. гривень за 1000 м.. Нині ситуація з вартістю твердого палива трохи змінилася — соняшникова пелета коштує 8 тис. грн/т, а деревна — 13 тис. грн/т і більше, залежно від доставки. Сушарки на твердому паливі у сезон споживають близько 1200 т пелет. Один завод щотижня нам міг постачати близько 66 т. А одна сушарка на тиждень споживає 150 т. Тобто, якби ми купували з коліс, нам би не вдалося забезпечити себе достатньою кількістю палива. Тому ми розпочали закупівлю пелет заздалегідь. А тепер просто докуповуємо мінімальні обсяги.
Ще на початку року замислювалися над власним виробництвом пелет. Але війна внесла у наші плани корективи. Враховуючи певні виклики сьогодення, будемо скорочувати обсяги кукурудзи в структурі сівозміни й переходитимемо на більш маржинальні культури.
За словами Олексія Остапенка, в Україні потужності з виробництва деревних пелет є доволі обмеженими. Поготів, що на них є ажіотажний попит не лише всередині країни, а й у Європі. Тому така висока ціна на них не має дивувати. Він радить обирати надійних постачальників. Бо, користуючись нагодою, деякі недобросовісні виробники розпочали додавати до пелет певні суміші, що призвело до погіршення якості продукції та її невідповідності заявленим показникам у сертифікаті.
The Ukrainian Farmer
