Вакцинопрофілактика надійно захищає тварин від основних серотипів збудника АПП
Дихай вільно!
Вакцинопрофілактика надійно захищає тварин від основних серотипів збудника АПП, дозволяючи уникнути значних економічних збитків.
Одним із найрозповсюдженіших інфекційних легеневих хвороб свиней є актинобацилярна плевропневмонія. Встановлено, що збудник плевропневмонії є причиною близько 20% усіх випадків бактеріальної пневмонії свиней. Економічні наслідки захворювання можуть бути дуже серйозні, пов’язані з падежем тварин, зменшенням середньодобового приросту живої маси, а також високою вартістю витрат на лікування тварин.
Актинобацилярна плевропневмонія свиней (Pleuropneumonia suis, АПП) — це інфекційна контагіозна хвороба, що характеризується за гострого перебігу геморагічним запаленням легень і фібринозним плевритом. Збудником захворювання є Actinobacillus pleuropneumoniae з родини Pasteurellaceae.
Actinobacillus pleuropneumoniae містить 15 серотипів (сероваріантів), які об’єднано у два біотипи. До першого біотипу входять 13 серотипів (1-12; 15), до другого — всього два (13; 14). Бактерія продукує чотири типи токсинів: APX I, APX II, APX III та APX IV. Цікаво те, що один серотип може утворювати кілька типів токсину, що й характеризує його патогенність.
Токсини проявляють два типи дії: гемолітичну та цитотоксичну. Токсин APX I має сильну цитотоксичну та гемолітичну дії, APX IІ — слабку гемолітичну й цитотоксичну дії, а APX IІІ не проявляє гемолітичної дії, проте є сильно цитотоксичним для периферійних мононуклеарних клітин. Вважається, що токсин APX IV знижує фагоцитарну властивість клітин.
Епізоотологічні дані. До АПП сприйнятливі свині всіх вікових груп, але найчастіше поросята 2–6-місячного віку. Хворобу в поросят реєструють на 20-й день після відлучення. Найтяжчі прояви інфекції спостерігаються на 70–80-й день життя.
Джерелом інфекції є хворі та перехворілі тварини, а також свині-бактеріоносії. Часто інфекція має ширше розповсюдження за умов впливу таких інфекцій, як цирковіроз свиней (РСV2) та мікоплазмоз.
Спалахи актинобацильозної плевропневмонії можуть виникнути в будь-яку пору року, але посилення ензоотії відбувається в зимововесняний період.
Патогенез. Вважають, що збудник, який має тропізм до легеневої тканини, потрапляє з повітрям в альвеоли й паренхіму легень. У місці його розмноження утворюється первинне вогнище геморагічного запалення й осередковий серозно-фібринозний плеврит. Крім того, при розмноженні збудник активно виділяє токсини — гемолітичні та цитотоксини. Цитотоксини придушують функцію макрофагів легень, спричинюють вогнищевий некроз легеневих клітин, внаслідок чого в легенях формується первинне геморагічне некротичне вогнище.
Розвиваються септицемія й токсемія, причому токсини сенсибілізують легеневі клітини. Збудник, що розмножується в крові, а також його токсини, діють на сенсибілізовану легеневу тканину, внаслідок чого розвиваються геморагічні й некротичні ураження значних ділянок діафрагмальних часток легень. Токсикоз, сепсис і значні ураження легень призводять протягом кількох годин до гіпоксії та смерті від ендотоксичного шоку й задухи.
Клінічні ознаки та перебіг. Інкубаційний період — від 24 год до 5–6 діб. Клінічно хвороба може проявлятися по-різному: залежно від стану тварини, присутності залишкового імунітету, серотипу збудника та кількості мікробних часток, що потрапили до легень.
У тварин із гострим перебігом захворювання спостерігається прогресивний респіраторний синдром із підвищенням температури тіла до +40,6…+41 °С, що закінчується летальним наслідком впродовж 3–6 діб. Тварини відмовляються від корму та практично не п’ють. Спостерігаються розлади дихання, кашель і дихання ротом. Свиноматки можуть абортувати.
У свиней із підгострим перебігом захворювання спостерігають симптоми пневмонії, ремітивну пропасницю, погіршення апетиту, внаслідок чого значно втрачається маса тіла, що призводить до зниження приростів. За хронічного перебігу у хворих спостерігають кашель, періодичні підвищення температури тіла, тварини відстають у рості. Частина тварин гине після загострення процесу, але деякі свині одужують.
Патологоанатомічні зміни. На розтині трупів свиней виявляють одночи двостороннє геморагічне запалення легень із вираженим набряком інтерстиціальної сполучної тканини. У грудній порожнині може міститись 150–300 мл червонуватої рідини. Паренхіма легень щільна, вишнево-червоного забарвлення, з вогнищами сіруватого кольору. У центральній частині ураженої частини легень виявляють 1–2 первинних вогнища темночервоного кольору. Бронхіальні й середостінні лімфовузли збільшені, часто геморагічні.
За хронічного перебігу уражені частки легень збільшені, горбкуваті, щільні, нерівномірно забарвлені — трапляються ділянки темно-червоного, сіро-коричневого, часто заповнені казеозною масою.
Діагностика. Діагноз ставлять на підставі аналізу епізоотологічних даних, клінічних ознак і патологоанатомічних змін з обов’язковим урахуванням результатів бактеріологічного дослідження.
За умови септичної форми перебігу вірогідність виділення збудника зростає. Втім, існує думка, що навіть за умов явного клінічного та епізоотичного перебігу АПП не завжди вдається лабораторно підтвердити діагноз. Також слід зауважити на обмеженій ефективності діагностики АПП за допомогою серологічних досліджень. Ефективним цей метод є за умови підтвердження контакту тварин зі збудником, особливо за діагностування інфекції у тварин на карантині.
Диференційна діагностика. АПП потрібно диференціювати від гемофільозного полісерозиту, грипу свиней, пастерельозу та мікоплазмозної пневмонії.
Профілактика та лікування хвороби. Профілактика ґрунтується на суворому дотриманні технології утримання й повноцінній годівлі свиней, на своєчасному та якісному проведенні дезінфекції приміщень, дотриманні принципу «все зайнято — все порожньо», на систематичному контролі й регулюванні мікроклімату в приміщеннях. Незважаючи на успішність терапії свиней, хворих на АПП, слід пам’ятати про те, що у збудника може розвиватися резистентність до антибіотиків. Тому важливо перед проведенням антимікробної терапії встановити рівень чутливості мікрофлори, виділеної від хворих тварин до антибіотиків.
Проте слід також враховувати, що ефективність лікувальних заходів залежить від своєчасно розпочатої терапії, а за наявності перекардиту й спайок у черевній і грудній порожнинах, після лікування тварини залишаються з патологією та відстають у рості й розвитку.
Сьогодні на ринку України є низка антимікробних препаратів, показанням для застосування яких є лікування АПП свиней. Високу ефективність показали антибіотики груп макролідів і плевромуліну з діючою основою — тіамулін, а саме: Родотет гранулят, Родотіум 10%; Родотіум 45%; Родотіум 80%; та тилмікозин — Тілмовет 25%.
Специфічним захистом відгодівельного поголів’я є вакцинопрофілактика, бо саме групи на відгодівлі зазвичай мають найгірші умови утримання, вентиляції, годівлі. Тому саме тут для збудника АПП найсприятливіші умови для розвитку. Свині старших груп (свиноматки та кнурі) крім вікової стійкості частіше отримують і комфортніші умови для життя, тому загроза — в рази менша.
Існує кілька типів вакцин проти АПП, які діляться залежно від антигену на бактеріальні, токсин-вмісні та комбіновані. Перші містять інактивовані бактеріальні антигени кількох основних патогенних серотипів, підібраних таким чином, щоб сформувати крос-протективний захист до споріднених серотипів.
Обираючи такі вакцини, слід чітко розуміти, який саме серотип циркулює серед поголів’я, й підібрати вакцину з відповідним набором штамів. Вакцини, основані на токсинах, містять основні патогенні APX-токсини І, ІІ та ІІІ та додатково зовнішній мембранний протеїн (OMP). Ці вакцини орієнтовані для захисту проти токсинів і мають високий рівень захисту проти основних серотипів збудника. Комбіновані вакцини з’явилися порівняно недавно й містять обов’язково антиген із токсинів і серотипи збудника, що дає змогу отримати ширший захист.
Компанія Bioveta a. s. (Чехія) розробила сучасні комбіновані ефективні монота полівалентні вакцини:
• Біосуіс АПП — вакцина інактивована проти плевропневмонії свиней;
• Поліплеврозин АРХ плюс — вакцина інактивована проти плевропневмонії свиней;
• Біосуіс Респі Е — вакцина інактивована проти актинобацилярної плевропневмонії, бешихи та гемофільозу свиней.
Вакцини містять серотипи бактерії АПП та АРХ-токсини, що захищають тварин від зараження найнебезпечнішими та найпоширенішими серотипами Actinobacillus pleuropneumoniae і призначені для активної імунізації свиноматок, ремонтних свинок, зокрема поросят.
Віктор Лець, лікар ветеринарної медицини, компанія «ЕВРОВЕТ»
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».