В умовах обмеженого судноплавства в Чорному морі та на тлі певних труднощів з експортом зерна в окремих країнах Східної Європи логістичні шляхи української агропродукції переорієнтувалися на Дунай. Подунав’я має всі можливості збільшення експортного потенціалу.
Суднами, залізницею, вантажівками
З початку сезону станом на 15 жовтня Україна експортувала 12,6 млн тонн агропродукції. Зокрема, автомобільним транспортом було відправлено за кордон понад 800 тис. тонн зерна, залізницею — 3 млн, через усі порти — 8 млн 300 тис. тонн. Зокрема, 630 тис. тонн експортували через порти Великої Одеси, а 7 млн 700 тис. — через Дунайські порти.
Перше місце з транзиту українського зерна посідає Румунія, на другому — Польща, далі — Угорщина й Молдова. Проте варто ураховувати, що з Молдови більшість збіжжя прямує до Румунії. Також популярною країною-транзитером для української агропродукції є Словаччина.
До повномасштабної війни по 30% українського зерна експортували у Європу та Північну Африку, а 40% припадало на Азію. Наразі географію експорту українського зерна доволі важко простежити й назвати якісь точні цифри. Адже після того, як збіжжя потрапляє до однієї з країн-транзитерів, точно визначити, куди та у якій кількості воно попрямувало далі, доволі складно. Проте можна упевнено сказати, що наразі обсяги експорту агропродукції в країни Азії скоротилися.
Зерно — в чергах
На жаль, жодна країна Європи не здатна повною мірою задовольнити нас за інфраструктурними можливостями. Тому не дивно, що вантажі з українською агропродукцією простоюють у чергах. І наразі, коли сезон у розпалі, час очікування збільшується. Запровадження електронної черги на пунктах пропуску, звісно, пришвидшує процес перетину кордону. Проте на зменшення пропускної здатності впливає й проведення ремонтних робіт на деяких пунктах пропуску, модернізація обладнання, проблеми з базами та вагами тощо. Спричиняють збільшення черг і страйки перевізників країн-сусідів. До того ж країнам-сусідам бракує фахівців, які перевіряють якість агропродукції, що також уповільнює темпи експорту.
У чергах стоїть й агропродукція у Подунав’ї, яке періодично атакують росіяни, завдаючи ударів по об’єктах інфраструктури регіону. Тому більшість компаній, які експортують агропродукцію через Дунайські порти, намагаються не засипати зерно в склади, а безпосередньо навантажують його на судна без використання складів. Адже внаслідок потрапляння снаряда в будівлю зерно може згоріти. Тому автівки й залізничні вагони фактично перетворюються на склади на колесах. З іншого боку, як розв’язати цю проблему?! Якщо буде гарантія результативної роботи ППО, будуть більше перевантажувати агропродукцію в склади.
Робота зернового коридору без участі Туреччини й ООН надала певного оптимізму експортерам українського зерна. Проте провокації країни-агресорки у Чорному морі призводять до затримання суден у портах Великої Одеси. А кожен день простоювання завантаженого судна коштує 1,5–2 дол. на тонні — це додаткові витрати й гроші, які не отримають фермери.
Якість — на рівні
За прогнозами Української зернової асоціації, цього року врожай зернових становитиме близько 80 млн тонн.
Зерно, яке ми відвантажуємо, відповідає всім показникам якості міжнародних стандартів. Так, ми зменшили використання добрив, адже цього року українському агровиробнику бракувало достатнього фінансування, зокрема кредитів. Та й дотацій, як у європейських фермерів, в українських сільгоспвиробників немає. Але нас рятують наші багаті ґрунти й навіть урожайність цього року в нас краща, ніж попереднього. Була хороша погода, тому і пшениця, і кукурудза дають більшу врожайність й добру якість зерна. Зокрема, з 20 млн тонн пшениці цього врожаю близько 6–7 млн тонн — продовольча.
Наразі скошено понад 50% кукурудзи, її середня вологість становить 16–17%, що є дуже хорошим сигналом для сільгоспвиробника. Адже аграрії витратять менше коштів на сушіння.
Проблем зі зберіганням також не буде, адже кожен сільгосптоваровиробник, починаючи від фермера та закінчуючи агрохолдингом, мають власні складські приміщення. За нашими розрахунками, потужності зберігання в Україні нині становлять 60 млн тонн, із них близько 20 млн тонн належать сільгосппідприємствам.
Наразі Україна вже експортувала близько 14 млн тонн зерна. Ба більше, кукурудзу коситимуть ще протягом місяця. За цей період вдасться експортувати ще 4–5 млн тонн збіжжя. До того ж українські сільгосптоваровиробники вже мають великий досвід зберігання зерна в рукавах: багато компаній, які навіть мають власний елеватор, застосовують силобеги. Таке зберігання дешевше, ніж на елеваторі, до того ж на якість зерна не впливає, і збіжжя можна зберігати пів року без жодних проблем.
Поготів, ціна логістики є на дуже високому рівні. Тому, якщо порахувати експорт кукурудзи через Румунію, виробництво цієї зернової є збитковим і кожен виробник недоотримає через логістику близько 30–40 дол./т. Якщо до повномасштабної війни логістика до портів Великої Одеси становила близько 25–30 дол./т, то нині логістика до порту Констанца коштує вже 100 дол./т.
Подальші перспективи
Наявні логістичні шляхи хоч і не повною мірою, але допомагають Україні експортувати збіжжя. Тому надалі ведеться робота щодо збільшення експортного потенціалу, яке має призвести до здешевлення логістики.
Зокрема, ми працюємо з Європейською Комісією, щоб на всіх пунктах пропуску запровадити електронну чергу, а також спільний контроль. Це вдвічі пришвидшить перевірки. У цьому питанні ми находимо спільну мову з нашими європейськими партнерами й рухаємося у цьому напрямі. Це збільшить можливість експорту на 10%. Зрозуміло, що це для України не вирішить усіх проблем, але потенціал щодо збільшення пропускної здатності є.
А ось на Дунаї потенціал збільшення експорту набагато більший. Наразі щомісяця через Дунайські порти Україна відвантажує понад 2,5 млн тонн агропродукції. І нам би хотілося досягти щомісячного обсягу перевалювання у 4 млн тонн. Однак для цього потрібно, щоб ефективніше запрацювала Суліна, бо на сьогодні там проходять близько 10 суден, а могло б пройти принаймні 14.
Також ми лобіюємо створення додаткових якірних стоянок у порту Констанца. Адже на сьогодні понад 600 навантажених барж заблоковано у цьому порту через брак інфраструктури.
Наразі ми спілкуємося з румунською стороною про три якірних стоянки в акваторії порту Констанца. Щоб вони не заважали руху транспорту в акваторії порту, потрібно визначити їх координати. Але це певна проєктна робота.
Україна надала Бухаресту чіткі координати, і деякі румунські компанії погоджуються з нами в доцільності розташування якірних стоянок саме там, де ми запропонували. Наші пропозиції нині опрацьовують у Міністерстві транспорту Румунії та в порту Констанца.
Наразі погоджено одну якірну стоянку в Констанці. Для того, щоб вона запрацювала, потрібно встановити на неї два буї, до яких швартуватиметься судно. Інсталяція буїв потребуватиме близько двох тижнів, до того ж їх потрібно придбати, доставити й установити. Це також може тривати 3–4 тижні. Тому, сподіваюсь, що затримання, яке наразі є, більш пов’язано з технічними нюансами, необхідними для імплементації наших домовленостей. Румунська сторона сподівається, що до 1 листопада перша якірна стоянка в порту Констанца запрацює.
Крім того, в порту Констанца є великий причал, що належить комерційній компанії. Він завдовжки 1,5 км — там можна пришвартувати одночасно три «панамакси». Щоправда, його планують увести в експлуатацію тільки у травні 2025 року. Проте вже тепер можна було б частково ввести його в експлуатацію й продовжувати будівельні роботи на березі. Тоді ми могли б його використовувати під навантаження нашого зерна, як якірну стоянку: підводити судно, швартувати його і за допомогою плавкрану перевалювати збіжжя з барж на великі судна. Румунська сторона працює над цим, але наразі позитивної відповіді від власника пірса ще немає.
The Ukrainian Farmer
