Внесення мікродобрив — недорогий агрозахід, що здатен підвищити врожайність озимої пшениці.
Передпосівна обробка насіння та позакореневе підживлення мікроелементами (з урахуванням їхнього вмісту в ґрунті та біологічних особливостей культури) є одним із методів «біологічного коригування» продуктивності рослин. Так, застосування мікродобрив на посівах озимої пшениці дозволяє збільшити врожайність цієї культури за тієї самої норми внесених макродобрив.
Доступність мікроелементів у ґрунті
Важливим критерієм ступеня забезпеченості рослин мікроелементами та необхідності застосування мікродобрив є наявність їх у ґрунті в доступній для рослин формі. Амонійно-ацетатний буфер із рН 4,8 дозволяє екстрагувати мікроелементи за кислотних умов аналогічних тим, що є в зоні кореневих виділень.
На біодоступність мікроелементів впливають ґрунтові характеристики, а також система землеробства. Застосування мінеральних добрив помітно впливає на дії мікроелементів у ґрунті як за рахунок поповнення запасів того чи іншого елементу, так і через зміну реакції ґрунтового середовища (рН). Наявність у ґрунті доступних для рослин мікроелементів знижується на лужних ґрунтах і підвищується на ґрунтах із кислою реакцією середовища. Ефективним є застосування цинку та міді на ґрунтах із рН 7,5–9,0, а кобальту — на ґрунтах із рН близької до нейтральної (6,8–7,2). Спостерігається зростання потреби рослин у цинку та міді за внесення азотно-фосфорних добрив.
Загалом в Україні ґрунти характеризуються як дуже бідні рухомими сполуками мікроелементів за їх умістом (мг/кг ґрунту): мідь <0,3, цинк <0,2, кобальт <0,2. За даними ННЦ ІГА імені О. Н. Соколовського, із 32 млн га орних земель України 18 млн га мають низький рівень умісту рухомих сполук цинку, 8 млн га — кобальту й 2,5 млн га — міді. Тому застосування відповідних мікродобрив на таких ґрунтах буде найефективнішим.
Потреби озимої пшениці
Озима пшениця належить до рослин із невисоким виносом і порівняно високою здатністю засвоювати мікроелементи. Найінтенсивніше рослини пшениці засвоюють мікроелементи в період від початку виходу в трубку до початку колосіння. Найбільшу потребу культура відчуває в цинку, міді та кобальті. Бор для пшениці також має важливе значення, однак в українських ґрунтово-кліматичних реаліях застосування цього мікроелементу на посівах культури ще недостатньо вивчено. Залізо та марганець не зовсім коректно включати до категорії мікроелементів, бо ці елементи зазвичай у достатній кількості містяться в ґрунті, а отже, у достатній кількості вільно поглинаються рослинами; їх внесення під видом мікродобрив є малоефективним. Мідь найінтенсивніше засвоюється рослиною у фазу кущіння та колосіння; цинк, що необхідний для росту міжвузлів, засвоюється від фази кущіння до трубкування, кобальт — у фазу кущіння. Цинк бере участь у багатьох фізіологічних процесах: синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот, вітамінів, в окисно-відновних процесах, обміні вуглеводів і ліпідів. За рахунок збільшення вмісту цукру підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, стійкість до ураження хворобами. Мідь входить до складу ферментів, активує вуглеводний і білковий обміни пшениці, позитивно впливає на фотосинтез і синтез білка, відіграє велику роль у формуванні генеративних органів, підвищує стійкість до грибних і бактеріальних хвороб, вилягання, жаро-, посухо- та зимостійкості культури, сприяє ліпшому засвоєнню азоту. Кобальт активує роботу багатьох ферментів, сприяє нормальному обміну речовин у рослинах, збільшує вміст хлорофілу та білка, підвищує інтенсивність дихання, бере активну участь в окисно-відновних реакціях, стимулює біосинтез нуклеїнових кислот.
Хелатні добрива
Нині найбільшу увагу агровиробників привертають мікродобрива на основі мікроелементів і природних органічних кислот — хелати. За контакту з рослиною мембрана клітини розпізнає цей комплекс як речовину, споріднену біологічним структурам, і в подальшому іон металу засвоюється рослиною, а хелат розкладається на більш прості речовини. Саме у вигляді хелатів усі живі організми використовують метали. Добрива на основі хелатів виробляють як з одним мікроелементом, так і в збалансованому комплексі необхідних мікроелементів. Ці мікродобрива добре розчиняються у воді, ліпше засвоюються рослинами (на 80–90%), нетоксичні та мають пролонговану дію.
Хелатна форма мікроелементів не призводить до випадіння в осад елементів під час взаємодії між собою й агрохімікатами. Завдяки цьому мікродобрива в більшості випадків можна застосовувати в суміші з іншими добривами й засобами захисту рослин, що зводить до мінімуму вартість операції внесення.
Особливості внесення мікродобрив
В агрохімічній практиці є три основні способи застосування мікроелементів:
На сьогодні внесення мікродобрив у ґрунт не окуповується приростом урожаю та вважається невигідним з економічного та екологічного погляду. Обробка насіння мікроелементами є обов’язковою технологічною частиною вирощування озимої пшениці, але цього разу (з урахуванням поточного сезону) ми докладно не зупинятимемося на цьому технологічному прийомі, а звернемо увагу на позакореневій обробці рослин. Зазначимо лише, що позакореневе підживлення озимої пшениці восени не потрібно, оскільки мікроелементи окрім підвищення вмісту цукру сприяють і пришвидшенню розвитку рослин, що не бажано взимку, оскільки передчасний розвиток може призвести до втрати частки посівів.
Ефективність весняного позакореневого підживлення озимої пшениці визначається можливістю усунення дефіциту мікроелементів у критичні фази розвитку рослин — у період максимального росту. Застосування цього агрозаходу в період відновлення весняної вегетації (кущіння) зберігається до кінця вегетації, особливо позначаючись на ростових процесах, фотосинтезі та продуктивності рослин. Чим пізніше проведено підживлення (у період від початку фази колосіння до наливу зерна), тим менший вплив мікроелементів на врожайність і більший — на якість вирощеної продукції.
Вплив мікродобрив на врожайність
На дослідному полі ННЦ ІГА імені О. Н. Соколовського досліджено вплив обробки насіння та позакореневого підживлення рослин пшениці озимої (сорт Харківська-96) хелатним мікродобривом (містить у своєму складі Zn — 18, Co — 0,04, Cu — 25 г/л) на фоні внесення мінеральних добрив N60P60K60 на урожайність і якість зерна.
Насіння пшениці обробляли робочою сумішшю, яку готували виходячи з допустимої кількості вологи на 1 т посівного матеріалу — 10 л розчину (6 л рідкого мікродобрива + 4 л води).
Рослини пшениці обробляли робочим розчином 300 л/га (доза мікродобрива 6 л/га) у фази кущіння та колосіння. Ґрунт — чорнозем опідзолений, характеризується високим умістом рухомого кобальту (0,75 мг/кг), середнім — міді (0,20 мг/кг) і низьким — цинку (1,02 мг/кг).
Установлено, що приріст урожаю зерна пшениці озимої від обробки насіння та позакореневого підживлення мікроелементами (Zn, Co, Cu) становить 18% (1,21 т/га) порівняно з внесенням одного лише N60P60K60, збільшення вмісту білка в зерні — до 13,5%, сирої клейковини — до 34,2% (за вмісту на фонових ділянках 13,1 і 30,6% відповідно). Умовно чистий прибуток від застосування мікроелементів — 321 грн/га, окупність мінеральних добрив збільшується на 27%. Умовно чистий прибуток від комплексного застосування мінеральних добрив (N60P60K60) і мікродобрив (Zn, Co, Cu) становить 976,7 грн/га. Крім того, отримується продукція збалансована за мікроелементним складом (Zn — до 19 мг/кг, Co — до 0,9 мг/кг, Cu — до 2,6 мг/кг сухої речовини).
Отже, позакореневе підживлення мікроелементами є істотним доповненням до наявної системи удобрення пшениці озимої. Це дозволяє швидко та ефективно задовольнити фізіологічні потреби рослин у мікроелементах й оптимізувати мінеральне живлення рослин, лімітуючи незбалансований склад ґрунту.
Євген Скрильник, д-р с.-г. наук
Анжела Кутова, канд. с.-г. наук
ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»
The Ukrainian Farmer
