Новий зерновий сезон-2023/24 вітчизняні елеватори розпочали в умовах різкого гальмування, а зрештою й повного припинення дії «зернового коридору», а також масованих атак рашистів на інфраструктуру чорноморських і дунайських портів України. За повідомленням Міністерства закордонних справ України, після виходу з Чорноморської зернової ініціативи рф вчинила нову серію воєнних злочинів, обстрілявши українські портові міста та зернові склади. Тільки за дев’ять днів обстрілів рашисти знищили п’ять цивільних суден, 180 тис. тонн зернових культур і 26 об’єктів портової інфраструктури. За задумом ворога навіть за поновлення тогорічних домовленостей щодо морського експорту це має суттєво скоротити можливості експорту українського збіжжя водним шляхом.
Хоча робота елеваторів базується на прийманні, доробці, зберіганні й відвантаженні збіжжя, саме перспективи зернового експорту останнє десятиліття визначало й самі перспективи елеваторного бізнесу. Довоєнна модель, коли підприємства зберігання були «заточені» на збільшенні обертаності, можливості швидко відвантажувати зерно — саме для його безперебійної доставки на експортні базиси — й швидко поповнювати обсяги, з початком повномасштабної війни припинила діяти. І внутрішні склади виробників, і маршрутні елеватори трейдингових компаній аж до початку роботи «зернового коридору» в серпні минулого року стояли, переповнені зерном, рух якого практично припинився.
І хоча за півтора року після початку повномасштабної війни вдалося значно збільшити можливості експорту агропродукції автомобільним і залізничним транспортом, на початку нового зернового сезону елеватори опинилися практично в тій самій ситуації зернового затору, що й рік тому. За даними Державної фіскальної служби, експорт зерна з України минулого місяця ледь перевищив 2 млн тонн, що хоч і на третину більше, ніж у липні 2022 року, але втричі менше, ніж, наприклад, у березні, коли перевезення «зерновим коридором» перебували на одному з піків своєї інтенсивності.
Акцент — на зберіганні
Отже, початок сезону актуалізував основну за визначенням функцію всіх підприємств зберігання, а саме зберігання збіжжя. І доброю новиною у цьому зв’язку є те, що дефіциту потужностей для цього зберігання, попри втрату внаслідок війни місткостей на 8 млн тонн, наразі не передбачається. Зокрема, про це нещодавно заявив голова Комітету з питань аграрної та земельної політики ВР України Олександр Гайду. Такої впевненості надають дві обставини. По-перше, перехідні залишки зерна цього сезону значно менші, ніж минулого — «всього» 10 млн тонн проти торішніх 25 млн. По-друге, врожай зернових й олійних культур через скорочення посівних площ очікується менший — 69 млн тонн (за останньою оцінкою Української зернової асоціації), тоді як торік було зібрано майже 74 млн тонн.
Щоб зберегти весь урожай, наразі в Україні є в наявності потужності для одночасного зберігання близько 49 млн тонн збіжжя. Отже, вся елеваторна галузь загалом (з урахуванням залишків) за сезон зробить трохи більше як один оберт, що безперечно позначиться на її прибутковості. З огляду на це до початку сезону багато елеваторів переглянуло свою тарифну політику. Якщо раніше більший заробіток припадав на надання послуг із прийманнявідвантаження збіжжя, а 2–3-місячне зберігання часто було «подарунком» для поклажодавців, то наразі на фоні загального зростання елеваторного прайсу на 10–15% вартість послуг зберігання зросла більш стрімко — на деяких підприємствах до 20%.
Разом із тим елеватори шукають й інші шляхи підвищення власної рентабельності та ефективності. Найкраще це вдається вертикально інтегрованим агрохолдингам, де елеваторне виробництво є однією з ланок загального ланцюга, який поєднує вирощування зерна з його відвантаженням кінцевому покупцю.
Для прикладу, агропромхолдинг «Астарта-Київ» на початку сезону спільно з агрономічною, логістичною, елеваторною й комерційною службами розробив математичну модель, що комплексно розв’язує логістичні завдання й дозволяє зробити найоптимальніший план розміщення продукції на власних і сторонніх елеваторах компанії або за потреби залучити резервні варіанти зберігання. У компанії вважають вирішення цього питання надзвичайно актуальним саме у збиральну кампанію. Для цього серйозно посилено систему контролю за збиранням, вивезенням і доставкою в місце розвантаження врожаю; виведено на якісно новий рівень маршрутизацію перевезень, систему допуску автотранспорту на завантаження через NFC-технології, цифрову систему контролю «Свій-чужий», систему сповіщень й оперативного реагування на не штатні ситуації на маршрутах.
Також на період цьогорічної збиральної кампанії в «Астарті» заплановано впровадження погодинної диспетчеризації вивезення продукції з поля до місць зберігання через систему нарядів. Це має дозволити уникати черг, простоїв, збільшити оборотність авто, вибрати оптимальний маршрут, а всім учасникам процесу працювати злагоджено.
Будівництво елеваторів не припиняється
З актуалізацією від початку повномасштабної війни завдання щодо можливого тривалого зберігання збіжжя цього року навіть після початку жнив в Україні триває будівництво нових потужностей зберігання. Це можна також уважати особливістю поточного сезону на елеваторному ринку. Протягом останнього місяця вітчизняні елеваторобудівники регулярно рапортували про зведення додаткових зерносховищ у різних областях країни.
Так, компанія KMZ Industries у липні монтувала силос діаметром 32 м на маршрутному елеваторі в Чернігівській області. Силос збільшить обсяги зберігання елеватора на 19,4 м. — це вже третій силос такої місткості на елеваторі. На підприємстві ще частково є склади підлогового зберігання, але поступово їх також заміняють на металеві місткості. Водночас на Вінниччині компанія добудовує новий елеватор загальною потужністю 22 тис. тонн.
Про два проєкти, що нині в роботі, повідомила і елеваторобудівна компанія «Лубнимаш». На Черкащині її спеціалісти минулого місяця вели будівництво елеватора, загальна потужність якого становитиме 24 тис. тонн одночасного зберігання. А в Київській області компанія будує ще один елеватор, на якому вже змонтувала хопер на 500 м. й активно зводить місткість для основного зберігання на понад 4000 м..
Паралельно триває відновлення елеваторних потужностей, пошкоджених війною. Зокрема, компанія «Новаагро», що має мережу елеваторів на Харківщині, нещодавно відновила після обстрілів і масштабних руйнувань два з них — «Шевченківський» і «Граківський» — обидва підприємства розпочали приймати зерно нового врожаю.
Що зима прийдешня нам готує
Елеваторний сезон розпочався, у країні на кінець липня намолочено понад 11,3 млн тонн зерна і 2,5 млн тонн олійних, які безперервно надходять на підприємства зберігання. Якщо війна не завдасть додаткової великої шкоди й руйнувань галузі, свої головні завдання вона виконає. Однак говорити про бодай якісь оптимістичні настрої й очікування з боку елеваторників було б значним перебільшенням.
Одним із головних занепокоєнь є вартість природного газу, на якому досі працює більшість зерносушарок на елеваторах країни. Ціна кубометра з наближенням холодів очікувано зросте разом із потребою в сушінні пізніх культур. Якими будуть ціни на «блакитне паливо», з якою середньою вологою йтиме зерно на елеватори, чи буде по кишені його власникам вартість сушіння та чи не прийдеться знову лишати значну частину врожаю тієї ж кукурудзи в полі — нині відповіді на ці запитання можна лише припускати.
Нещодавно також пролунала інформація про ймовірне повторення наступної осені й зими віялових вимкнень електрики. Через подібні вимкнення минулого сезону більшість підприємств зернозберігання в країні було паралізовано, бо все основне обладнання на елеваторах працює на електроенергії. Через це чимало з них вимушено обзавелися газовими, дизельними, бензиновими генераторами, але навіть попри їх застосування задовольнити всі потреби великого підприємства в енергоживленні — неможливо.
Тільки в травні цього року, вже після завершення блекауту, Кабінет Міністрів уніс елеватори до переліку підприємств критичної інфраструктури, але чи вистачить у країні електроенергії для забезпечення безперебійної роботи зерносховищ наступної зими — це питання також на порядку денному.
Ну, і зрештою для елеваторної галузі, як і для всього зернового бізнесу, головною темою на поточний сезон — можливість експорту зерна і решти агропродовольчих товарів. І українська влада, і закордонні партнери останній місяць докладають надактивних зусиль для збільшення можливостей експорту альтернативними «зерновому коридору» шляхами. Румунія працює над збільшенням пропускної здатності Сулинського каналу, щоб ним баржі, завантажені в дунайських портах України, доставляли більше зерна до порту Констанци, де його перевантажуватимуть на великомірні морські судна. Днями досягнуто домовленості з Хорватією про використання її портів на Адріатичному морі для відправки українського зерна. Про готовність відвантажувати збіжжя з України через свої порти заявили й країни Балтії. Молдова знизила вартість залізничного транзиту української агропродукції через свою територію, а Болгарія й Греція розробляють оптимальні маршрути для збільшення перевезень зерна з України своїми залізничними шляхами.
Однак доставка агропродукції на будь-які закордонні експортні базиси значно збільшує вартість логістики, яка «відкушує» суттєву частину рентабельності українських виробників. У Європейській Бізнес Асоціації підрахували: за нинішньої вартості логістики навіть найближчим обхідним шляхом, через Дунай, виробники будуть змушені продавати зерно на 40 дол./т нижче від собівартості. Це не дозволить аграріям завершити посівну наступного року і може призвести до скорочення загального виробництва зерна в Україні на 30%, або 15 млн тонн. І такий можливий сценарій розвитку подій боляче б’є й по довгострокових перспективах елеваторної галузі.
The Ukrainian Farmer
