Щоб яблука червоних сортів набули інтенсивного забарвлення, слід подбати про фотосинтез — дати світлу доступ у крону та захистити рослини від некорисної спеки.
Серед численних якісних характеристик яблук, таких як щільність м’якушу чи гармонійний смак, на вибір плодів кінцевим споживачем суттєво впливає і забарвлення шкірочки плодів. Європейські споживачі очікують від яблук якнайінтенсивнішого рум’янцю, експортери теж прагнуть купувати інтенсивно червоні яблука, надаючи їм перевагу перед зеленими чи слабко забарвленими. І хоча продукція інтенсивно забарвлених яблук зростає, ще й досі у низці європейських країн, особливо розташованих на Сході (Польща, Україна), фермери вирощують двокольорові сорти (ідеться про яблука з основним жовтим чи зеленим забарвленням, у яких рум’янець вкриває менше ніж половину поверхні шкірочки). Донедавна такі двобарвні яблука можна було збувати на російському ринку. Від 2014 року, коли на продукти садівництва було запроваджено російське ембарго, наші садівники шукають нові ринки збуту в країнах Північної Африки і Близького Сходу. На відміну від РФ, тамтешнє населення полюбляє яблука меншого розміру, діаметром близько 65–85 мм, самі плоди обов’язково мають бути однокольоровими — червоними чи зеленими. Кампанію з реклами двокольорових яблук на нових ринках Польща успішно веде, однак за кілька років пріоритети місцевих покупців змінити складно. Тому нині виробники міркують над тим, як збільшити привабливість яблук у двокольорових сортів, зокрема й стимулюючи інтенсивний і більший за площею рум’янець.
В Україні продукція сортів, які в умовах місцевого клімату дають добре забарвлені червоні яблука, щороку збільшується (ідеться про клони Гали, Ред Делішеса, Ред Джонапринца), однак основна маса десертного яблука усе ще двокольорова (продукція сортів Чемпіон, Лігол, клонів Джонаголду, Айдаред, Найдаред). Для згаданих двокольорових сортів уже опрацьовано алгоритм вирощування, який дає змогу висилати партії плодів на вимогливі далекі ринки. Однак проблемою є недостатня інтенсивність покривного червоного забарвлення яблук. Утворення на яблуках рум’янцю залежить від кількох чинників, й за допомогою належної агротехніки на них можна впливати. Поговорімо про це докладніше.
Коли забарвлюються яблука?
Червоне покривне забарвлення яблук зумовлюють рослинні пігменти — антоціани (антоціанідини). Ці сполуки нарівні з флавонолами, халконами та ауронами належать до флавоноїдів і відповідальні за яскраво-червоне, синє або жовте забарвлення рослинних тканин. Флавоноїди належать до глікозидів.
Чим більше антоціанів міститься у клітинах яблучної шкірочки — тим інтенсивнішим є рум’янець плодів.
Вирізняють два періоди утворення антоціанів у плодах яблуні. Перший — у молодих зав’язях протягом 2–7-го тижнів після піку цвітіння. Після цього молоді плоди активно ростуть, і рум’янець зникає. Перше інтенсивне забарвлення може утворитися й у сортів, що від природи не забарвлюються. Для кінцевого забарвлення яблук перший період не істотний. Другий період продукції антоціанів припадає на час дозрівання плодів.
Світло як чинник якості
Біосинтез барвників, що відповідають за утворення рум’янцю, можливий винятково в присутності світла. Це є обов’язковою умовою (лат. Sine qua non). Якщо у середину крони яблуневого дерева не досягає належна кількість сонячного світла, яблука там не забарвляться. Через це садівник повинен приділяти особливу увагу належному розподілу світла в кроні дерева. Щоб яблука виросли, до них має потрапляти 30–50% сонячного світла. Проте для того, щоб вони належно забарвилися (зокрема, й отримали інтенсивний рум’янець), до плодів має досягати 60–80% наявних сонячних променів. Якщо на плоди потрапляє лише 40% природного сонячного світла, привабливий рум’янець на них не утвориться. Ймовірно, такі яблука відсортують до плодів ІІ ґатунку — тих, які зазвичай переробляють на сік. Важливим є й час, протягом якого яблука отримують удосталь сонячного світла — синтез антоціанів у плодах починається лише після кільканадцяти годин освітлення сонцем. Так, унаслідок меншої інтенсивності сонячного світла яблука ранніх сортів забарвлюються слабше, ніж у пізніх.
Щоб утворився розлогий, привабливий рум’янець, слід полегшити сонячним променям доступ до яблук. Цьому сприяє проріджування квітів або зав’язей (окремі плоди, чи максимально 2–3 яблука, які унаслідок проріджування постануть із суцвіття, не затулятимуть самі собі сонце). Слід пам’ятати й про те, що яблуневе дерево у момент збиральної стиглості здатне випродукувати достатню кількість червоних барвників лише якщо його навантажено оптимальною кількістю плодів. Якщо навантаження дерева урожаєм збалансовано, з нього буде отримано продукцію привабливого вигляду та з доброю здатністю до зберігання у холодильнику. На правильне розподілення світла у кроні суттєво впливає уповільнення росту дерева. Щоб зменшити надмірний ріст пагонів, ефекту від застосування карликової підщепи типу М9 часто недостатньо, і деревам підрізають корені або обробляють регулятором росту на основі прогексадіону кальцію. Такі операції ослаблюють вегетативний ріст, й однорічні пагони менше загущують крону. У результаті сонячне світло ліпше розподіляється між листям й зав’язями.
Стандартною операцією є літнє обрізування, його виконують не пізніше останньої декади серпня. Слід брати до уваги, що таке обрізування має бути помірним. Адже видалити з крони усі вовчки неможливо, а частка яблук, пошкоджених сонячними опіками, останніми роками зростає, і такі плоди для зберігання непридатні. Занадто агресивне просвітлення крони та зменшення площі листкового апарату обмежує надходження у плоди асимілянтів. Яблука, що не отримали належного живлення, не доростають до очікуваного розміру. Отже, під час літнього обрізування на яблуні слід видаляти пагони, що виростають біля основи гілок, а також ті, що утворюються на верхівці дерева. Пагони, що ростуть поблизу плодів, належить вкоротити над 3–5 листком. Листя, що залишилося, відповідатиме за накопичення цукрів у плодах поблизу, ці яблука досягнуть очікуваного розміру і їх покриватиме рум’янець: червоні барвники утворюються за наявності світла й цукрів, вироблених листям.
Цікавим рішенням, застосовуваним у садівництві Західної Європи, є розкладання у саду світловідбивних пластикових полотнищ. Їх розташовують у міжряддях за 4–5 тижні до планованого збору плодів. Сонячне світло, яке потрапляє у міжряддя, замість перетворитися в теплову енергію, відбивається від розкладених на ґрунті полотен й освітлює крону зі споду. Вартість укривання ґрунту ствітловідбивними полотнами висока, здебільшого цей агрозахід застосовують у насадженнях клубних сортів. Іншою агротехнічною операцією, яку за достатнього забезпечення саду вологою можна виконати у міжряддях, є припинення скошування трави за місяць до збору урожаю. Висока трава споживатиме азот із садового ґрунту, й це позитивно впливатиме на забарвлення плодів. Світловідбивні пластикові полотна стандартно застосовують садівники Чилі під час вирощування сорту Фуджі, якщо його продукція йде на ринок США, де яблука повинні мати інтенсивний рум’янець. Якщо ж чилійський Фуджі експортуватимуть до Азії, рум’янець на яблуках повинен бути надзвичайно делікатним й мати рожевий відтінок. З цією метою задовго перед збиранням на усі плоди в саду одягають спеціальні паперові торбинки білого й червоного кольору — на кожне яблуко обидві. За кілька тижнів перед збиранням білі торбинки, що відбивали світло, із плодів знімають. Червона торбинка укриває плід майже до самого збору. У такий спосіб отримують плоди із делікатною шкірочкою й ніжним рум’янцем. Надягнений папір захищає яблука й від усіляких ушкоджень.
Температура
У забарвленні яблук садівникам допомагають і природні чинники, наприклад — перепад денних і нічних температур. Вегетаційні сезони останніх років підтвердили важливість цього чинника. Так, кінець вегетації 2015 року приніс садівникам чимало клопоту, адже під час дозрівання урожаю зимових сортів яблуні ночі були спекотними — температура сягала +20 °C, і це затримувало початок продукції червоних барвників у шкірочці плодів.
Для утворення антоціанів сприятливим є температурний режим, за якого вдень повітря прогрівається до +18…+20 °C, а вночі — охолоджується до +4…+6 °C.
У садівництві Південного Тіролю для охолодження плодів у період забарвлення шкірочки широко застосовують надкронове дощування. Окрім іншого, цей агрозахід поліпшує інтенсивність фотосинтезу, що в підсумку теж сприяє забарвленню плодів. Метод щораз частіше застосовують і в Польщі.
Важливо. Вода для такого обробітку не повинна містити надмірної кількості заліза, інакше на шкірочці плодів може з’явитися сітка. А от те, що вода для передзбирального надкронового дощування походить із глибоких свердловин і холодна, садівників страшити не повинно. У товарних садах, де цей агрозахід застосовують, зв’язку між студеністю води і пошкодженнями шкірочки плодів досі не спостережено.
Поліпшити фотосинтез
Як вже згадувалося, рум’янець на яблуках утворюється у присутності цукрів. Своєю чергою, вуглеводні є продуктом фотосинтезу. Й тому чим фотосинтез інтенсивніший, тим виробництво цукрів, необхідних для утворення рум’янцю, буде більшим. Через це складно вести мову про високу якість плодів, зокрема й добре забарвлених, якщо дерева не матимуть якісного листя.
Фотосинтез гальмують плями парші на листі, ураження листя і пагонів борошнистою росою, пошкодження, спричинені шкідниками, наприклад попелицями, а особливо — кліщами, павутинними і мікроскопічними. Найвища фотосинтетична активність спостерігається за температури +20…+25 °C. Температура, що вища за +30 °C, фотосинтетичну діяльність послаблює. Унаслідок цього дерева під час дихання споживають накопичені асиміляти, тому плоди їх отримують менше.
Обробітки, що поліпшують колір
Щоб зробити рум’янець яблук привабливішим, яблуні обприскують добривами з високим умістом фосфору. Основним добривом для такого обробітку є МКП — монокалійфосфат. Зазвичай виконують 2–3 обприскування МКП у суміші з карбамідом й сульфатом цинку. Перше здійснюють протягом 3–4-го тижня перед збором, друге — протягом 1–2 тижнів до збору, третє — після першого знімання плодів у конкретному кварталі саду. Ефект обприскування фосфорними добривами буде кращим, якщо операцію виконати безпосередньо перед холодною ніччю. Слід пам’ятати, що застосування монокалійфосфату на сорті Гала може сприяти прояву розкладання м’якушу. У Західній Європі садівники із метою отримання кращого забарвлення яблук часто відкладають збір. У такім разі холодильну камеру слід завантажувати плодами дуже швидко. Після швидкого охолодження зібрані із запізненням яблука слід обробити сполукою 1-МЦП й далі зберігати в умовах ультранизького умісту кисню (ULO). У разі запізненого збирання урожаю виконання цих операцій критично необхідне для довготривалого зберігання урожаю.
Ще кращий ефект можна отримати, застосовуючи препарати на основі етефону. Такий обробіток можна виконати або один раз — протягом приблизно 4-го тижня перед збором, або двічі — уперше на 5–6, а удруге — на 3–4-му тижні перед збиранням. Ефект від застосування етефону може бути особливо показовим на сорті Лігол чи на слабозабарвлюваних клонах Джонаголду. Однак слід пам’ятати, що ця сполука прискорює дозрівання та опадання яблук — це наслідок більш ранньої та інтенсивнішої продукції етилену. Тому, зважуючись на такий обробіток, слід мати впевненість у тому, що в конкретному саду застосовано належне листкове підживлення кальцієм, і що термін подальшого збирання буде призначено правильно й відповідно до щільності м’якушу і йод-крохмальної проби плодів. Потенціал зберігання яблук після обприскування саду етефоном менший. Щоб зберігання таких плодів було успішним протягом 6 місяців, і якість трималася на належному рівні, камеру холодильника слід завантажити яблуками протягом не більше ніж 7 днів, самі плоди обробити сполукою 1-МЦП й надалі зберігати в атмосфері з низьким умістом кисню не більше ніж 1%.
Некорисним погодним умовам, що утруднюють забарвлення плодів, можна зарадити, обприскуючи сад розчином каолінової глини. Білий наліт, що утворюється унаслідок таких обприскувань на листі й плодах, збільшує відбиття світла, що запобігає надмірному нагріванню плодів і листя. Тому яблуні, які під час спекотних періодів улітку обприскують розчинами каолінової глини, відзначаються вищою інтенсивністю фотосинтезу. Серед переваг такого обробітку саду й зменшення частки плодів із сонячними опіками шкірочки, а також менший прояв ушкоджень шкідниками.
Дуже обнадійливими є й перші результати, отримані в Польщі щодо обробітку яблуневих садів сполукою 1-МЦП перед збиранням з метою відтермінування збору (ідеться про спеціальну формуляцію 1-МЦП у препараті Harvista). Збір вдається відкласти без суттєвого зменшення щільності м’якушу й порушення балансу цукрів та кислот у яблуках, а їхня шкірочка встигає отримати насиченіший і через це привабливіший рум’янець. Збереження необхідної щільності м’якушу плодами забезпечує їхню високу придатність до тривалого зберігання. Це рішення вже успішно застосовують у садівництві США, Канади й Туреччини. Однак в Україні сполука 1-МЦП в необхідній для такого обробітку формуляції нині ще не зареєстрована.
Кшиштоф Возняк, AgroFresh, Польща
журнал “Садівництво по-українськи”, серпень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
