Невдовзі в сільгосппідприємствах стартують весняні польові роботи. Традиційно підготовку до нового сезону аграрії починають ще з осені, щоб закупити матеріально-технічні ресурси якомога вигідніше. З цього, власне, починається формування собівартості виробництва на наступний сезон.
Вдало законтрактовані добрива, насіння, ЗЗР дають розуміння того, які чинники впливатимуть на собівартість вирощування сільгоспкультур найбільше, і як ними раціонально керувати. Про співвідношення прямих і непрямих витрат на виробництво, а також про головні чинники, що формуватимуть економіку майбутнього врожаю, ми поспілкувалися з власниками й агрономами українських сільгосппідприємств.
«Собівартість урожаю-2025 очікується дещо нижчою проти попереднього року»
ЮРІЙ ЛИСАК, головний агроном ГК «Агро-Регіон» (Житомирська, Київська, Чернігівська області)
Ресурси до нового сезону ми традиційно закуповуємо з осені. Так, мінеральні добрива на сьогодні закупили на понад 90% до весняної потреби, і їх уже доставили на склади. Лишається докупити ще сульфат амонію. Насіння також законтрактовано на понад 90% до потреби. А нині ми в процесі закупівлі ЗЗР на весну.
У нашій компанії працюють фахівці, які аналізують ринок і цінові тенденції, щоб закупити всі МРТ максимально вигідно і вже на старті таким чином контролювати собівартість. Відтак, цього року азотні добрива закупили рекордно рано — у вересні, коли ціна на них була найнижчою.
Насіння зазвичай купуємо у жовтні-листопаді — коли зібрали пізні культури й визначили, які гібриди показали себе найкраще, тоді їх і замовляємо. ЗЗР також традиційно купуємо перед Новим роком. На цей момент ми вже посіяли озимі й знаємо, якою буде структура посівів навесні, зібрали врожай і можемо проаналізувати отримані результати, тож відповідно корегуємо технологію та контрактуємо потрібні нам препарати. ЗЗР наперед закуповуємо ті, які ми гарантовано будемо використовувати, а це десь 85–90%. Решту — за потреби, як-от десиканти, адже їх застосовуємо в серпні-вересні. Також робимо запас препаратів, на які можливий дефіцит, як-от інокулянти. В останні два роки всі сіють багато сої, і на ринку спостерігався дефіцит якісних інокулянтів. Пальне також частково купуємо наперед.
Оскільки майже всі основні ресурси закуплено, уже на старті сезону ми можемо зорієнтуватися щодо витрат на виробництво. Нині загалом по компанії найбільша частка в собівартості вирощування польових культур — це добрива, на другому місці — насіння, а на третьому — ЗЗР. Проте відсоткове співвідношення цих складових відрізняється залежно від культури. Наприклад, на 2025 рік у нас у сівозміні заплановано багато кукурудзи, близько 40% (уперше повертаємось на довоєнний показник). Це азотолюбна культура, відповідно, частка міндобрив тут буде більшою, ніж, наприклад, для соняшнику. Також під сою вносимо тільки сульфат амонію як стартове добриво, а азот вона засвоює з повітря (для цього застосовуємо інокулянти), тож на собівартість вирощування сої більше впливають ЗЗР, ніж добрива. Крім того, наприклад, на ЗЗР для кукурудзи витрачаємо 50–60 дол./га, а для ріпаку це буде 150–180 дол./га, або й до 200 дол./га, залежно від потенціалу поля, регіону, наявних проблем тощо.
Якщо порівняти між складовими собівартості під урожай-2024 й урожай-2025, то на майбутній сезон насіння подешевшало приблизно на 5%, ЗЗР також купуємо дешевше цього року. З міндобрив якісь подешевшали, якісь подорожчали, але загалом витрати на них також зменшились. Тож уже можна говорити про незначне зниження собівартості виробництва на 2025 рік, як порівняти з попередніми воєнними роками.
«Частка добрив у собівартості збільшиться, адже маємо змогу збільшити обсяги їх унесення»
ЄВГЕНІЙ КАНАРЕЙКІН, голова СФГ «Істок» (Київська обл.)
До весняних польових робіт зазвичай починаємо готуватися ще восени, щоб «піймати» найнижчу ціну хоча б на міндобрива. Зокрема, ми вже законтрактували азотні добрива у вигляді КАС якраз у момент, коли ціна на них була мінімальною. Загалом із прямих витрат найбільше на собівартість вирощування сільгоспкультур у нашому господарстві впливають саме міндобрива, на другому місці — ЗЗР, на третьому — насіння, і найменше припадає на пальне. Оскільки працюємо за технологією no-till, пальне становить не більше як 7% у собівартості, а середні витрати на сезон не перевищують 24 л/га. А якщо враховувати й непрямі витрати, то загалом по господарству найбільше на собівартість виробництва впливає орендна плата, яка відрізняється залежно від якості ґрунту на тому чи іншому полі.
Звісно, співвідношення чинників, що впливають на собівартість, відрізняється залежно від культури. Наприклад, на соняшнику частка міндобрив у собівартості становить 43%, ЗЗР — 28%, насіння — 26%. Думаю, що наступного сезону ми зможемо дещо збільшити обсяги внесення міндобрив, тому їх частка в собівартості зросте. Це пов’язано з тим, що цього року трохи зросла прибутковість виробництва, і ми можемо дозволити собі більше закупити міндобрив, тоді як у попередні роки вимушено на них заощаджували.
ЗЗР планую закуповувати вже цьогоріч, адже останнім часом пропозиція набагато перевищує попит, тож із ЗЗР проблем не виникає. Їх можна купити в будь-який час за потреби. З насінням також немає проблем, ба більше — виробники й продавці насіння озвучують, якою буде ціна на нього в разі оплати в грудні, січні й так аж до травня, що дуже зручно для планування. Тож частково планую закупити насіння на весняну посівну, щоб отримати компенсацію ПДВ. Та й ціна нині приваблива. З обсягами закупівлі насіння визначитися нескладно, адже в нас стала структура посівів. Припускаю хіба що незначне зменшення площ під соєю на користь соняшнику.
«Скоротили витрати на виробництво завдяки елементам точного землеробства»
ТАРАС КОРНІЄНКО, заступник головного агронома Групи компаній «Агрейн» (Житомирська, Чернігівська, Харківська, Черкаська, Одеська області)
Статті витрат на закупівлю ресурсів для весняно-польових робіт залежать від культури. Адже кожна культура вимагає різних елементів і їх співвідношень. Наприклад, озимий ріпак у нас потребує найбільше витрат на насіння, добрива і ЗЗР, потім за черговістю — пшениця, соняшник і кукурудза. Залежно від структури посівів і логістики зерна дизпаливу у собівартості виробництва зернових та олійних культур належить орієнтовно 15%.
Ресурси до наступного сезону, як правило, закуповуємо у січні-лютому. Щодо насіння пшениці й ріпаку наразі ми програму закрили, а щодо посівного матеріалу соняшнику й кукурудзи — на етапі укладання контрактів. Співпрацюємо з такими відомими брендами, як Monsanto, Pioneer, Ragt, Syngenta, KWS, MAS Seeds, LNZ, «Ерідон» тощо. Фосфорно-калійні добрива придбали восени під основний обробіток ґрунту, їх ми вже внесли. Під сівбу ярих культур плануємо придбати азотні добрива в лютому-березні.
З огляду на воєнний стан, дорогу логістику й труднощі з добривами в останні два роки ми змінили систему живлення. Нині орієнтуємося на наявний запас елементів живлення й не розраховуємо на космічні врожаї. Оптимізуємо витрати на мінеральному живленні проведенням агрохімічних аналізів, аналізу вологозабезпечення та родючості ґрунту. Таким чином, ми на 40% зменшили використання азотних добрив і на 20% — комплексних фосфорно-калійних добрив.
Також оптимізували систему захисту. Тепер закуповуємо ЗЗР, а завозити на централізовані склади підприємств плануємо в березні-квітні перед початком їх використання. В компанії ми працюємо із ЗЗР частково ситуативно, закуповуємо ЗЗР певний відсоток. І вже безпосередньо під час вегетації дивимось по ситуації, ухвалюємо рішення або щодо 100%-го придбання того чи іншого продукту, або щодо заміни планового продукту на інший. Загалом обирали цього року максимально ефективні системи захисту, щоб тримати під контролем фітосанітарний стан.
Ефективніше використовувати ресурси дають змогу технології точного землеробства. Щоб покращити показники прибутковості, ми дещо змінили сам підхід до наших технологій вирощування. В підсумку ми скорегували систему захисту, оптимізували площі під найрентабельніші для нас культури і почали вивчати, як ще можемо підвищити ефективність.
Технології точного землеробства допомагають розумно заощаджувати на добривах. Якщо раніше в середньому у вирощуванні кукурудзи використовували 120–150 кг/га азоту, то тепер, завдяки елементам ТЗ, вносимо всього 85 кг/га.
Також постійно експериментуємо з різними способами обробітку ґрунту. Найкращі показники продуктивності, якості обробітку ґрунту й окупності витрат забезпечила технологія striptill. За цієї технології ґрунт обробляємо тільки в тих рядках, де будемо сіяти. Це допомагає зберегти максимальну кількість вологи, підвищити якість ґрунту. Проте найголовніше — заощадити використання добрив і пального. За останні три роки використання смугового обробітку ґрунту нам вдалося знизити витрати дизпалива на 50% і добрива до 30% — урожайність у середньому збільшилася на 15–20%. Також значно скоротили кількість операцій: раніше виконували оранку, боронування, культивацію, внесення добрив, лущення, а тепер — тільки стрічкове розпушування восени й за потреби навесні.
«Підвищення собівартості виробництва наступного сезону поки що не прогнозуємо»
ВІКТОР ШЕРЕМЕТА, голова ФГ «Геркулес» (Київська обл.)
На сьогодні переважну більшість ресурсів, необхідних для проведення весняних польових робіт, у нас уже законтрактовано й оплачено — і ЗЗР, і насіння, і добрива. Завжди намагаємося вловити момент, коли ціна на них є найнижчою. Уже традиційно склалося, що після Нового року ціни практично на все підвищуються, зокрема й на нашу продукцію. Як правило, виробники насіння і ЗЗР дають найменшу ціну перед Новим роком, а на добрива — восени (зокрема, на азотні, коли на них найменший попит). Крім того, виробники пропонують акції на свою продукцію, а це також наша можливість вплинути на собівартість. Якщо взяти одиницю продукції, вигода здається незначною, а ось в комплексі виходить непогана економія. Тому вже на початку року ми знаємо, що і скільки будемо сіяти навесні та на які витрати на виробництво можемо орієнтуватися.
Тільки пального багато не закуповуємо наперед, бо немає достатньо місткостей для його зберігання, та й загалом ми не налаштовані на це, але місячну потребу завжди тримаємо в запасі. У цьому питанні аналізуємо ринок безпосередньо перед посівною — дивимось, яка тенденція щодо цін на нафту. Якщо підвищення її вартості не прогнозують, то ми не робимо великого запасу пального.
На сьогодні найбільше на собівартість вирощування сільгоспкультур у нас впливають добрива — на них припадає близько 30%, тоді як на початку війни через їх подорожчання цей показник був на рівні 50%. Далі, якщо враховувати прямі й непрямі витрати, в порядку спадання йде насіння, засоби захисту рослин, орендна плата за землю, заробітна плата, податки, що підвищились за попередній рік, і останній з основних чинників — пальне.
За рік у цьому переліку збільшилась частка оренди, заробітної плати та податків, тоді як добрива подешевшали. Наприклад, азотні добрива впали в ціні вдвічі, порівнюючи з 2022 роком, а складні — у 1,5 раза. Загалом на наступний сезон суттєвого підвищення якогось із чинників собівартості наразі не прогнозуємо. А ось прибутковість виробництва, як порівняти з першими двома роками повномасштабної війни, зросла.
«Якби ми не вкладали ресурси в розвиток за мирних часів, то нині було б дуже сутужно»
ПАВЛО КАЛЕНИЧ, директор СТОВ «Агрофірма “Ольгопіль”» (Вінницька обл.)
У нашому господарстві головними складовими собівартості вирощування культур є: добрива — орієнтовно 25%, засоби захисту рослин — 20–22, насіння — 6–10%, пальне — 7–10%, запчастини — 8–10, амортизація — 10–12, оплата праці — 7–10, інші витрати (техніка, інфраструктура) — 15–20%. Це співвідношення може змінюватися залежно від культур, які вирощуємо, та сезонних умов.
Закупівлі ресурсів у нас стартують восени, відразу як завершимо збирати врожай. Ми намагаємося закупити основні ресурси заздалегідь, щоб уникнути сезонного підвищення цін. Добрива купуємо ще у вересні, питання з пальним намагаємося закрити до кінця грудня, щоб мати резерв на початок польових робіт. Фактично до середини січня все має бути готово: підготовлена техніка, проведені закупівлі, сформована карта посівів весняної кампанії з визначеними площами.
Важливим чинником у зниженні витрат на виробництво є те, що агрофірма є сертифікованим елітним насіннєвим господарством. Нашу насіннєву базу обладнано сучасною лінією, що дозволяє виробляти високоякісне насіння категорій супереліта, еліта й перша генерація. Це дає змогу продукувати власний високоякісний насіннєвий матеріал, що зменшує витрати на закупівлю насіння.
Крім того, суттєву роль у зменшенні витрат відіграє потужний автопарк, який ми сформували за роки діяльності. Це дозволяє агрофірмі самостійно закривати всі логістичні процеси, оптимізуючи витрати на транспортування продукції та ресурсів.
З початку війни структура витрат у господарстві суттєво змінилася. Збільшилась частка витрат на добрива та пальне, що стало відчутним викликом. Проте ми активно інвестуємо в технологічний розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази, і якби ми не вкладали ресурси в розвиток господарства за мирних часів, то нині було б дуже сутужно.
До прикладу, ще 2020 року ми почали використовувати сонячну енергію для потреб насіннєвого комплексу, поступово нарощуючи потужності. Сьогодні сонячна енергія вже забезпечує роботу елеватора, насіннєвого заводу, гаража, офісного приміщення й пекарні (навіть на лікарні сонячні батареї розмістили). Та якщо говорити про власне споживання, то для цих цілей у господарстві встановлено сонячні батареї на 260 кВт, інвертори на 369 кВт і акумулятори на 934 кВт, зокрема для роботи елеватора встановили сонячні батареї на 150 кВт, інвертори на 200 кВт і акумулятори на 410 кВт. Фактично на сьогодні сонячна енергія забезпечує безперебійну роботу комплексу навіть у разі вимкнення електрики.
Також ми впровадили технологію вертикального обробітку ґрунту, яка зберігає вологу, готує поле до сівби та значно знижує витрати, зокрема пального. Завдяки придбаному ще до повномасштабного вторгнення агрегату, витрати на підготовку ґрунту зменшилися з 40 до 5 л/га пального. Все це дає змогу ефективно працювати навіть у складних умовах, зберігати якість продукції й бути готовими до викликів наступного сезону.
«Прямі витрати на виробництво дещо скоротились, а непрямі підвищились, тож собівартість очікуємо на рівні попереднього року»
АНАТОЛІЙ ГРИГОРЧУК, співвласник ТОВ «Володимирівське» (Кіровоградська обл.)
На сьогодні ми вже закупили на 90% азотні добрива для сезону-2025, комплексні добрива — на 80%, лишилося придбати ще мікродобрива та сульфат амонію або ж Яра Бела Сульфан. Завдяки постійному моніторингу цін азотні та комплексні добрива закупили за мінімальними цінами. Уже багато років наше підприємство користується комплексними добривами та мікродобривами компанії «Яра», ефективність яких ми перевірили численними експериментами. Також за останні роки в азотній групі перейшли на імпортні добрива, які значно кращої якості, ніж вітчизняні. Насіння також законтрактували в повному обсязі й частково оплатили, а ЗЗР ще не купували, за винятком гербіцидів суцільної дії.
Зважаючи на нинішню вартість усіх МТР, можу сказати, що прямі витрати на вирощування польових культур дещо скоротились, а непрямі — підвищились, як порівняти із сезоном-2024. Тож загалом прогнозуємо собівартість виробництва на рівні попереднього року. Зокрема, із непрямих витрат найбільше на собівартість впливає орендна плата й витрати на ремонт техніки. А з прямих витрат найбільше на собівартість традиційно впливатимуть міндобрива. У нас витрати на комплексі добрива становлять 2–3 тис. грн/га, а на азотні добрива, залежно від культури, — в межах 3 тис. грн/га. Якщо не брати до уваги транспорті витрати, друге місце за часткою в собівартості належить ЗЗР, третє — паливо-мастильним матеріалам, і на четвертому місці — насіння.
Витрати на пальне залежать від технології обробітку. Ми чизелюємо і частково переходимо на strip-till. Якщо взяти класичний strip-till, то витрати дизельного пального становлять до 10 л/га, але цю технологію поки що застосовуємо на незначних площах. Натомість чизелювання обходиться нам у середньому 16–17 л/га, а це досить багато. Тут витрати пального залежать від погодних умов, типу ґрунту й ступеня його зволоженості. Тобто за складних умов це може бути й більше як 20 л/га. Відтак частка пального в собівартості коливається, як і частка решти чинників залежно від культури й погодних умов року.
Окрім собівартості виробництва ми також рахуємо чинники, що так чи інакше впливають на врожай. Так от цього року на кінцевий результат впливатиме дефіцит кадрів, що може призвести до несвоєчасного виконання робіт. А невчасно виконана робота прямо впливає на врожайність. Цей чинник складно окреслити конкретними цифрами, але що далі, то суттєвішим він ставатиме.
The Ukrainian Farmer
