З початком великої війни українські елеватори опинилися на її передовій, бо стали зручною мішенню, навіть незважаючи на те, що розташовані за десятки кілометрів від лінії фронту. Як приклад, достатньо згадати найстаріший елеватор України Оріхові на Запоріжжі, який протягом перших місяців війни кілька разів опинявся під ракетними ударами з окупованої території, зазнавши значних руйнувань технологічних споруд і пошкоджень обладнання.
Загалом, за оцінкою експертів Агроцентру Київської школи економіки (KSE Institut), станом на кінець грудня 2022 року внаслідок російської воєнної агресії було пошкоджено або знищено потужностей для зберігання зерна сукупною місткістю 9,4 млн тонн. Однак низка фахівців називають іншу цифру — майже 13 млн тонн, що становить близько третини загальної місткості сертифікованих місць зберігання, які до повномасштабної війни мала Україна.
Орієнтовна вартість ремонту пошкоджень і відновлення зруйнованих українських елеваторів і зерносховищ експерти KSE оцінюють у 1,1 млрд доларів, хоча сума збитків, ураховуючи знищене, викрадене зерно й упущену вигоду, також набагато більша.
Зважаючи на кількість руйнувань потужностей зберігання і величезні збитки, основна частина з яких була завдана галузі в перші місяці війни, коли ворог активно просувався вглиб країни, вже торік напередодні збиральної кампанії ранніх зернових гостро постало питання: як уцілілі елеватори справляться з прийманням, доробкою і зберіганням збіжжя нового врожаю. Як зможуть потім відвантажити й переправити його кінцевим покупцям?
Вочевидь, на галузь зберігання очікували величезні труднощі, якщо не цілковитий колапс. У цій ситуації багато хто з елеваторників чекав на допомогу держави, хоча було очевидним, що, переорієнтувавши всі основні ресурси на оборону, вона мало чим могла допомогти елеваторникам. Поготів, і держава, і самі елеваторники, і міжнародні організації й проєкти у галузі сільського господарства шукали вихід і спосіб допомогти українським елеваторникам.
Компенсації на розвиток
Та перше ніж говорити про воєнні часи, варто згадати, яку підтримку галузі зберігання надавала держава до лютого 2022 року. Основна програма такої підтримки, що приходить першою на згадку, — компенсація 25% вартості нової сільгосптехніки й обладнання вітчизняного виробництва, а для фермерів і малих сільгоспвиробників — 40%.
Цю програму було запроваджено ще 2017 року, а вже з наступного в неї додали позиції елеваторного обладнання. Однак як окремий рядок техніка для підприємств зберігання потрапила до неї лише у 2021-му. В останній передвоєнний рік програма передбачала, що максимальна сума компенсації могла становити 60 млн гривень, тобто під дію програми потрапляли проєкти технічного оснащення й модернізації елеваторів вартістю до 240 млн гривень. Це доволі значна сума, щоб у її межах оснастити середній — до 30 тис. тонн одночасного зберігання — елеватор засобами повної механізації виробництва.
Того самого року на виплату компенсацій по елеваторному напряму в державному бюджеті передбачили фінансування в розмірі 1 млрд гривень, і фактично всі вони були виплачені. Завдяки цьому замовникам будівництва і модернізації зберігальних потужностей за допомоги держави вдалося завести й увести в експлуатацію кілька десятків великих і малих виробничих об’єктів.
З тим програма компенсації сприяла не лише розвитку вітчизняної елеваторної галузі, а й машинобудівної, бо суттєво допомагала підприємствам із виробництва елеваторного обладнання, доданим у програму, збувати свою продукцію. Деякі з них навіть розробили власні програми комплексного оснащення зберігальних потужностей комплектами необхідної техніки, наприклад, для фермерських елеваторів, спеціально під державні компенсації. Тобто користь для всього сектору була подвійною.
Державна програма компенсації вартості елеваторного обладнання мала тривати й у 2022 році. Навіть ішлося про її розширення не лише на вітчизняну, а й деяку імпортну техніку, аналогів якої в Україні або не виробляли, або виробляли в недостатній кількості. Втім, планам завадила повномасштабна війна, яка вимусила переверстати державний бюджет під нові нагальні потреби країни.
Рукави підтримки
Не маючи можливості фінансувати елеваторну галузь за кошти держбюджету, Кабмін і Мінагрополітики почали пошук і залучення міжнародних й іноземних донорів до надання допомоги українським аграріям в організації зберігання збіжжя.
Так, у вересні 2022 року було оголошено, що завдяки підтриманню урядів Канади, Японії й австралійської благодійної організації Minderoo Foundation українським фермерам заплановано роздати 30 700 зернових рукавів місткістю 200 т кожен, що забезпечить зберігання 30% збіжжя від загальнонаціональної потреби. У грудні 2022 року було завершено реєстрацію для отримання спеціальної техніки для завантаження й розвантаження зернових рукавів. Усього було заплановано роздати 105 комплектів, кожний з яких складався з одного завантажувача, одного розвантажувача й одного бункера-перевантажувача, і мав надаватися у розрахунку для завантаження щонайменше 292 зернових рукавів.
Надання такої допомоги українським аграріям стало частиною стратегії Продовольчої та сільськогосподарській організації ООН (ФАО) щодо підтримання зберігання зерна, метою якої є подолання дефіциту зерносховищ для забезпечення глобальної продовольчої безпеки.
Усього було опрацьовано понад 2000 заявок на отримання гуманітарної допомоги у вигляді обладнання із завантаження й розвантаження рукавів для тимчасового зберігання зерна. А станом на початок січня 2023 року, за повідомленням Мінагрополітики, фермери отримали 27 тис. зернових рукавів.
Блекаут і елеватори
Попри важливість цієї допомоги, її все ж надавали не безпосередньо елеваторам, а аграрним підприємствам, які могли організувати зберігання зібраного врожаю пізніх культур на своїх виробничих майданчиках. Поготів, це опосередковано стало допомогою й самим елеваторникам, бо частину збіжжя зерновиробники лишили в себе, а не повезли на підприємства зберігання, які із сере дини жовтня потрапили в цейтнот, пов’язаний із масовими вимкненнями електроенергії внаслідок регулярних ракетних ударів рашистських окупантів по об’єктах генерації й енергетичній інфраструктурі України.
Згідно з установленими графіками, гарантоване постачання електроенергії на елеватори більшості областей обмежувалось 3–4 годинами двічі-тричі на добу, внаслідок чого вони могли повноцінно працювати тільки половину, а то й менше свого звичного робочого часу. Адже відсутність електропостачання означає неминучу зупинку всього виробничого процесу.
З уведеннями графіків віялових вимкнень електроенергії уряд визначив перелік об’єктів критичної інфраструктури, живлення яких забезпечували в пріоритетному порядку, але аж ніяк не елеватори. В той час — наприкінці осені й взимку 2022/23 років — проблему відсутності постачання електроенергії намагалися усунути оснащенням важливих підприємств автономними джерелами генерації, а саме дизельними й бензиновими, газовими генераторами. Частину таких генераторів, що постачали в країну як гуманітарну допомогу, держава передавала лікарням, школам, дитсадкам.
За приватними ініціативами закордонних донорів генератори отримували і деякі підприємства виробничої сфери. Наприклад, уряд Німеччини надавав потужні електрогенератори українським КХП насамперед виробникам хліба. Проте, знову ж таки, підприємствам елеваторної галузі від щедрот українського уряду й іноземних благодійників не дісталося рівно нічого.
А проте власники елеваторів, особливо великі виробничі й трейдерські компанії, упродовж усього періоду блекауту закупили для своїх підприємств десятки й сотні генераторів. Тож до кінця зими, коли проблему централізованого енергопостачання в більшості областей вдалося усунути, значна частина елеваторів уже була забезпечена автономними системами електроживлення.
Програми міжнародних донорів
Безпосередню допомогу вітчизняним підприємствам зернозберігання вже навесні 2023 року оголосила програма USAID АГРО щодо надання співфінансування для розвитку елеваторних потужностей.
За цією програмою десять найкращих бізнес-проєктів отримають співфінансування на суму по 18,5 млн гривень кожний на закупівлю обладнання для доробки, сушіння та зберігання зерна, а також на придбання лабораторного обладнання для визначення його якісних показників. За заявою USAID, цю програму спрямовано на розширення доступу мікро- та малих сільгосппідприємств до послуг із доробки, сушіння та зберігання зерна на елеваторах. Заявки на участь у конкурсі приймали до 21 березня, тож наразі про результати ще нічого не відомо.
Нарешті, наприкінці минулого місяця Мінагрополітики повідомило про досягнення попередніх домовленостей зі Світовим банком щодо створення нових і фінансування вже чинних програм у рамках проєкту підтримання українського АПК, розрахованого до 2025 року. Зокрема, йшлося про програму фінансування альтернативних джерел енергії для зернових елеваторів, яка має сприяти зменшенню витрат і підвищенню надійності елеваторних послуг, таких як сушіння та зберігання продовольства. Однак, знову ж таки, будь-яких подробиць щодо цієї програми не оприлюднено.
Далі буде?
Зрозуміло, що найближчим часом на повернення масштабних програм державної підтримки елеваторній галузі очікувати марно. Відбудова зруйнованого, компенсація збитків, інвестиції в розвиток зернозберігання будуть насамперед проблемами самих власників елеваторів, зерновиробників і трейдерів. Однак вступ країни у ЄС і масштабні плани з відновлення України після перемоги у війні з російським агресором, які вже складаються, все ж дозволяють сподіватися, що елеваторну галузь не забудуть і вона отримає максимум допомоги для своєї успішної роботи.
The Ukrainian Farmer
