Овочі-Ягоди-Сад
Головне:

Бактеріальні хвороби томатів. Як розпізнати та захистити від них овочеву культуру

Бактеріальні хвороби томатів

Бактеріальні хвороби томатів
Некроз серцевини стебла

Томати нерідко потерпають від ураження хворобами бактеріального походження. Розповідаємо, як розпізнати найпоширеніші та як захистити від них овочеву культуру. 

ЧОРНА БАКТЕРІАЛЬНА ПЛЯМИСТІСТЬ 

Збудником захворювання є бактерія Xanthomonas vesicatoria, яка найчастіше уражує томати і солодкий перець і найбільшої шкоди завдає рослинам у відкритому ґрунті. Патоген добре зберігається і передається через насіння; розвивається на всіх частинах рослини за підвищеної вологості (90%) і високої температури (25–30 °С). При цьому бактерія здатна утворювати навколо себе капсулу, що захищає її від висихання та низьких температур: тоді її розвиток гальмується, але не припиняється. 

Період від інфікування до появи перших симптомів триває 3–5 днів. Кислотність ґрунту для розвитку захворювання значення не має. 

Цікаво, що існують різні підвиди Xanthomonas vesicatoria, кожен з яких має свої особливості. Так, підвид бактерії, що уражує томати, живе на поверхні насінини. А підвид, який уражує перець, може жити як на поверхні, так і всередині. 

Чорна бактеріальна плямистість на плодах

Ознакою захворювання томатів на чорну бактеріальну плямистість є поява дрібних водянистих точкових плям, оточених жовтою облямівкою: вони можуть проявитися на будь-якій ділянці надземної частини рослин. 

На листі плями частіше розташовуються на краях. На стеблах вони набувають вигляду буруватих виразок округлої або подовженої форми. Доволі швидко темніють і розповзаються, але не зливаються у великі й темні, як за фітофторозу, а радше схожі на чорні висипання. 

На плодах (частіше зелених) з’являються темні крапочки, які з часом збільшуються в розмірах, вдавлюються, їхні краї розриваються, а тканина плоду під виразками загниває. Через порушення живлення плоди не визрівають, і втрати врожаю можуть становити 90–100%. 

Бактерія Xanthomonas живе і розмножується в міжклітинному середовищі, а не в клітинах рослинної тканини. Патоген передається від хворої рослини до здорової через механічні пошкодження плодів, стебел, листя — обов’язково разом із вологою. 

Наприклад, зараження відбувається в тому місці листової поверхні, де крапля води або роси, що містить бактерію, пошкодить цілісність тканини. Якщо зараження було незначним, а сприятливі умови для його розвитку відсутні (немає дощу або зовнішнього поливу), збудник захворювання далі не поширюється. Адже сама бактерія не системна і самостійно потрапити з листка у провідні пучки, у стебло не може. Якщо ж зараження було обширним, бактерії активно розмножуються в міжклітинному середовищі, закупорюють судини рослини і зрештою призводять до її загибелі. 

Варто пам’ятати, що Xanthomonas vesicatoria може уразити томати в будь-який період вегетації. 

Як боротися з чорною бактеріальною плямистістю? Передусім слід подбати про якість насіннєвого матеріалу. 

У невеликих фермерських господарствах нерідко прагнуть зберегти старі перевірені сорти томатів і виростити розсаду зі свого, зібраного власноруч насіння. Щоб уникнути ризику зараження, краще купувати вже підготовлений і оброблений знезаражувальними засобами насіннєвий матеріал. 

Важливо своєчасно виявити захворювання, регулярно видаляти пошкоджене листя, не загущувати посіви і дотримуватися сівозміни. Рослини на ділянці можна захистити шляхом ретельного обприскування препаратами, що містять мідь. 

БАКТЕРІАЛЬНИЙ РАК ТОМАТІВ 

Бактеріальний рак томатів

Уражує пасльонові культури як у відкритому, так і в закритому ґрунті. Збудником є бактерія Clavibacter michiganensis, яка токсично діє на рослину, спричиняючи закупорювання провідних судин, загибель клітин і, як наслідок, в’янення і загибель рослини. 

Зазвичай патоген потрапляє на ділянку з насінням, а потім заражає і ґрунт. 

Серед ознак ураження бактерією Clavibacter michiganensis: потемніння судин біля основи черешка хворого листя; однобічне в’янення листя (часточка листа жовтіє по краю і трохи закручується догори); утворення коричневих і рудуватих виразок на молодих чашелистках, черешках і плодоніжках. 

Стебло хворої рослини засихає і розривається, а на місцях розриву виділяється жовтувата рідина — ексудат, що містить величезну кількість бактерій. В’янення куща починається з нижніх листків: листки в’януть і сохнуть з країв до центральної жилки; засихають, але не опадають. 

На зелених плодах з’являються білі плями з темними тріщинами в центрі, на червоних плодах — жовті з темним центром і білуватим обідком (так зване «пташине око»). Спотворені плоди, з недорозвиненим насінням і водянистою м’якоттю темного кольору, опадають. 

Збудник бактеріального раку проникає в рослини через різноманітні механічні пошкодження. Тому такі процедури, як пасинкування, пікірування, знижують опірність томатів до інфекцій. Ще один шлях зараження — через коріння. 

Сприятливою температурою для розвитку бактеріального раку томатів є значення між +25 °С до +30 °С. Максимальна швидкість зараження спостерігається в теплі вологі періоди. 

Хвороботворні бактерії можуть активно поширюватися під час роботи з рослинами, особливо в ранковий час. Саме вранці на листі рослин внаслідок фізіологічного процесу під назвою гутація утворюються крапельки, схожі на росу: під дією сильного кореневого тиску через так звані «продихи» виділяється надлишок увібраної вологи. І якщо рослина заражена, фермер ризикує розповсюдити разом із цією вологою бактерії Clavibacter michiganensis по всій ділянці. 

Бактеріальний рак томатів знижує врожайність і погіршує якість плодів. Втрати врожаю від нього можуть сягати 30%. Бактерії здатні зберігатися в насінні до трьох років, а в рослинних рештках жити доти, доки вони не розкладуться. 

До заходів, спрямованих на профілактику захворювання, належать: дотримання сівозміни; використання тільки здорового насіннєвого матеріалу; недопущення перезволоження під час поливу; знищення рослинних решток. 

За перших випадків в’янення розсади, рано навесні рекомендується пролити ґрунт розчином антибіотиків. Захист рослин у період вегетації провадять за допомогою препаратів, що містять мідь: бордоська суміш, хлорокис міді, мідний купорос. Такий комплекс заходів допоможе зберегти врожайність і запобігти розповсюдженню захворювання. 

НЕКРОЗ СЕРЦЕВИНИ СТЕБЛА ТОМАТА 

Первинне зараження рослин відбувається на початку вегетації, оскільки джерелом інфекції стає насіння. Сприятливим чинником для розвитку захворювання є низька нічна температура і різкі перепади між нічною і денною температурою повітря у поєднанні з високою відносною вологістю, що сприяє випаданню конденсату на листі. А також підвищений рівень азоту і низький рівень фосфору, калію і бору в ґрунті. 

Це захворювання можна розпізнати за низкою ознак: на стеблах уражених томатів з’являються витягнуті, трохи вдавлені смуги. Серцевина стебла стає бурого кольору; видно некротизовані судини, з тріщин і ранок виділяється ексудат білуватого кольору. Хворі томати швидко в’януть, а на плодах з’являються світлі жилки, які залишаються і після їх достигання. 

Захворювання проявляється переважно наприкінці весни — на початку літа, коли томати починають плодоносити. Збудником некрозу серцевини стебла є бактерія Pseudomonas corrugata. Патоген потрапляє на здорові рослини через механічні пошкодження (часто під час видалення пасинків), а також повітряно-крапельним шляхом, тому в теплиці захворювання проявляється осередками уздовж міжряддя. 

Частина хворих рослин гине ще на початку плодоношення, через 3–4 тижні після ураження. А в деяких із них формується хронічна форма захворювання: саме ці рослини є джерелом вторинного зараження. 

Серед профілактичних заходів: використання протруєного насіннєвого матеріалу; знезараження субстрату перед використанням (а краще використовувати новий); дезінфекція теплиць і промивання поливної системи дезінфектантами; застосування біопрепаратів та антибіотиків для лікування рослин. 

За матеріалами відкритих джерел 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали