Особливості припосівного застосування рідких добрив.
Останніми роками в аграрному комплексі України помітно змінюються підходи до мінерального живлення рослин, що пояснюється агрономічними та економічними чинниками. По-перше, акцентується увага на більш цільовому раціональному внесенні міндобрив: під час обробітку ґрунту на глибину, сівбі, позакоренево тощо на відміну від традиційного розкидання по всій площі поля. По-друге, агровиробники орієнтуються на швидкорозчинні форми добрив, реагуючи на перманентну відсутність вологи в ґрунті та низький ступінь засвоєння поживних речовин.
Особливо це стосується класичного «заряджання» ґрунту шляхом унесення NPK у нормі 2–4 ц/га. Як свідчить практика, такий підхід здебільшого є неефективним. Нітроамофоска та схожі добрива, внесені з осені чи навесні, не встигають розчинитися у ґрунті. Це завдає подвійної шкоди: марно витрачаються кошти на придбання добрив і їх унесення, а рослини недобирають мінеральне живлення.
До того ж набуває поширення прагнення агрономів внести більшу частину добрив не по всій площі, а в зону розташування кореневої системи майбутніх сходів. Логіка тут зрозуміла: навіщо годувати бур’яни в міжряддях, якщо можна дати ці поживні елементи культурним рослинам… Зокрема, цим чинником пояснюється стрімке зростання зацікавленості аграріїв технологіями смугового обробітку ґрунту, які дають змогу вносити мінеральні добрива чітко по рядку, де буде висіяно насіння.
Якщо ж мається на увазі традиційна технологія обробітку ґрунту, то цільове внесення мінеральних добрив тут можливе насамперед під час сівби. Залежно від конструктивних особливостей сівалки «харчування» для рослин кладеться або збоку від насінини, або ж на глибину 5–10 см від точки залягання її в ґрунті. Почнуть з’являтися молоді корінці, потягнуться вглиб й отримають усе необхідне для нормального розвитку.
Усе ніби просто, однак у цьому питанні ми знову ж таки впираємося у дефіцит вологи. Адже якщо гранульовані NPK не можуть розчинитися у ґрунті ще з осені, то тим більше вони не стануть доступними рослинам за кілька днів після того, як їх поклали в землю. Звісно, що можна використовувати якісні імпортні легкорозчинні добрива, але їм теж потрібна волога. Та й ціни на них кусаються.
Єдиний виняток — звичайна аміачна селітра, яка завдяки своїм фізичним властивостям непогано розчиняється навесні, тому її внесення під час сівби дасть змогу забезпечити сходи на старті доступним азотом.
— У нашому регіоні чимало фермерів намагаються давати під час сівби ярих культур нітроамофоску. Мовляв, дешевий спосіб забезпечити повноцінне живлення рослин. Це неефективно — вона просто не встигає розчинитися. Тому я рекомендую використовувати такий недорогий варіант, як селітра. Так ми гарантовано даємо соняшнику трохи азоту на старті, — вважає керівник фермерського господарства з Донецької області Олег Демидов.
Однак, по-перше, рослинам на початках вегетації потрібен не лише азот, а ще як мінімум фосфор і сірка. По-друге, багато селітри не внесеш, і ще й не факт, що вона нормально розчиниться.
Як засвідчили результати останніх років на посівах кукурудзи, надмірне внесення азотних добрив на старті за дефіциту вологи здатне негативно вплинути на майбутню врожайність.
— Цей рік видався дуже посушливим, що дало підстави, зокрема, оцінити доцільність унесення азотних добрив на посівах ярих культур. Кращі показники по врожайності були зафіксовані там, де ми давали нижчі норми азоту. За посушливих умов додатковий азот дещо пригнітив розвиток рослин, — констатує головний агроном ТОВ «Агробуд» (Вінницька обл.) Михайло Бунько.
Можемо навести приклади не одного господарства, у якому надмірне захоплення стартовими азотними добривами призвело до неприємних наслідків. З цього випливає очевидний практичний висновок: стартові добрива мають бути максимально легкодоступними, концентрованими і містити всі компоненти для швидкого засвоєння рослинами.
В цьому контексті раціональним видається курс на припосівне внесення рідких добрив, основною у яких є КАС із додавання інших елементів живлення.
Почнімо з переваг стартового рідкого живлення посівів. Звісно, що на відміну від гранул рідкі добрива починають діяти набагато швидше, особливо за наявності бодай невеликої кількості вологи в ґрунті. Якщо більшість видів гранульованих добрив, щоб повноцінно засвоїтися, мають потрапити у сприятливі умови (це не лише волога, а й pH ґрунту), поступово розчиняючись, то у разі з рідкими, агроном має певність, що сходи отримають додаткове живлення. Зрозуміла річ, що рідкі добрива — не панацея і без вологи також мало чим допоможуть, проте за рівних умов їх застосування вочевидь буде ефективнішим.
У більшості випадків за основу для рідкого старту береться КАС, до якого незрідка додається сірка для активізації азотного живлення, а також — фосфор для швидкого розвитку кореневої системи та основні мікроелементи для конкретної культури: цинк, бор тощо. Це дає змогу відразу дати рослинам доступ до тих речовин, яких вони найбільше потребують. Як свідчать результати практичних досліджень у різних регіонах України, перехід до стартового використання рідких добрив дає змогу отримати непогану прибавку до врожайності. Узагальнивши наявні дані, можна говорити про прибавку від 3 до 12 ц/га кукурудзи, від 3 до 11 ц/га — озимої пшениці, до 5–6 ц/га соняшнику тощо. Однак, звісно, що ґрунтово-кліматичні умови та технологія в кожному господарстві можуть суттєво відрізнятися.
Поряд із цим норми внесення рідких добрив є відносно невеликими, як порівняти з гранулами. Зазвичай вони коливаються в межах 30–50 л/га. Внісши таким чином елементи живлення в кількості, наприклад, 28% азоту, 6–7% сірки й ін., ми маємо змогу підвищити ефективність використання діючої речовини та знизити загальні витрати на мінеральне живлення. Заразом — на логістику. До того ж на відміну від гранульованих добрив рідкі набагато легше точно розподілити в розрахунку на одиницю площі. Це забезпечує їх істотну економію, не кажучи вже про те, що КАС неможливо банально вкрасти з поля…
Якщо ще кілька років тому технічне переоснащення посівних агрегатів на внесення рідких добрив було доволі проблематичним, то нині становище значно покращилося. Насамперед тому, що чимало відомих виробників сівалок пропонують таку можливість уже на етапі придбання або ж продають агрегати, підготовлені до припосівного внесення рідких добрив. Додаткове обладнання можна придбати у того самого дилера.
На ринку також з’явилися компанії, які за відносно невеликі кошти можуть переобладнати більшість сучасних моделей сівалок. Для цього встановлюється місткість для рідких добрив, помпа й система дозування. Існують різноманітні варіанти розв’язання цього технічного завдання. Бак для рідких добрив можна додатково чіпляти за сівалкою, встановлювати на рамі трактора, може займати частину бункера сівалки чи стояти безпосередньо на її рамі. Можливе встановлення одночасно двох місткостей для рідких добрив з метою внесення відразу двох сумішей. Наприклад, рідкого добрива, основою якого є азот, та окремо — фосфор. Або ж навіть спеціального мікроелементного «коктейлю» з амінокислотами як елемента вищого агрономічного пілотажу.
Утім, у деяких господарствах спокійно обходяться власними технічними кадрами, якщо йдеться про те, щоб встановити на рамі великої сівалки бак, місткістю до 2000 л, помпу й провести від неї патрубки до робочих органів.
Інша річ, що перехід на стартове внесення рідких добрив — технологія комплексна й потребує належної підготовки. По-перше, робочі суміші потрібно десь брати. Якщо фермер купуватиме їх у розрахунку на сотні чи тисячі гектарів каністрами, то навряд чи ця справа буде рентабельною. Потрібні власні місткості для зберігання КАС, а також міксери для принаймні елементарного змішування КАС і сірки. Відповідно, слід організувати спеціальне приміщення та навчити людей із цим працювати. Далі готове добриво потрібно завезти на поле в спеціальних цистернах, що зумовлює додаткові витрати й клопоти. Це насправді не так марудно, як може здатися, однак потребує певних капіталовкладень, робочих навичок і терпіння.
Краще не намагатися самостійно готувати складні суміші, а попервах просто вносити КАС в рядок одночасно із висівом. Потрібно адаптувати технологію до власного господарства, переконатися в дотриманні норми та якості внесення, освоївши всі агрономічні й організаційні нюанси. Адже той таки КАС — це доволі агресивна речовина, яка, коли внести у великій нормі в безпосередній близькості до насінини та ще й за браку вологи, може пригнітити розвиток сходів.
Проте сьогодні на ринку цілком реально підібрати оптимальне технологічне рішення, аби спробувати стартове рідке живлення посівів. У цьому є перспектива, і можна отримати реальні економічні результати. Оптимально, мабуть, таки розпочинати цю тему разом із компанією-партнером, яка може обладнати сівалки, розрахує норми та склад робочої суміші й допоможе запустити технологію.
Петро Гродзь
журнал The Ukrainian Farmer, січень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
