Які особливості має позакореневе підживлення озимої пшениці

За різних стресових ситуацій (дуже високі температури; дефіцит вологи, спричинений ґрунтовою та повітряною посухами; пересихання орного шару ґрунту тощо) засвоєння елементів живлення кореневою системою є недостатнім, особливо різко знижується здатність кореневої системи засвоювати азот. У таких ситуаціях рослинам потрібні позакореневі підживлення, пише журнал The Ukrainian Farmer.   

Тут слід зазначити, що цей спосіб удобрення рослин є допоміжним, а не основним, бо ступінь (%) і швидкість засвоєння елементів живлення з добрив через листок вищі, ніж із добрив, унесених у ґрунт, але обсяги їх засвоєння через листок, на жаль, обмежені.

Після початку фази виходу в трубку проводять перше позакореневе підживлення рослин озимої пшениці 10-12%-м водним розчином карбаміду. Друге позакореневе підживлення проводять 6-8%-м водним розчином карбаміду перед початком колосіння.

«Що пізніше проведено підживлення, то менше азотні добрива впливають на врожай і більше – на якість зерна. Пізнє внесення азотних добрив має велике значення – високий уміст білка в зерні досягається тільки таким шляхом. Для встановлення доцільності його проведення використовують дані листкової діагностики», – йдеться в статті «Азот для озимої пшениці».

Третє позакореневе підживлення проводять у період від початку фази колосіння до наливання зерна. Воно збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує ефективність фотосинтезу, завдяки йому зростає маса тисячі зерен.

У цьому разі чим пізніше буде проведено третє позакореневе підживлення, тим менше азот впливатиме на врожайність і більше на якість. Для встановлення доцільності проведення цього підживлення послуговуються даними діагностики. У цю фазу розвитку максимальна концентрація водного розчину карбаміду може становити 4-5%.

Раніше було названо правильну схему весняного підживлення озимої пшениці.