Внесення сірки в ґрунт для ріпаку ефективніше, ніж позакореневі підживлення
Ріпак досить вибагливий до сірки, потреба у якій становить 60–100 кг/га. Ознаки браку сірки подібні до ознак браку азоту, особливо виявляються на молодих листках у формі хлорозу (світло-зелені, світло-жовті, червоні) та закручування листків у формі ложки.
Про це йдеться у статті журналу The Ukrainian Farmer.
Як зазначив д-р с.-г. наук, професор Уманського національного університету Григорій Господаренко, червоне забарвлення свідчить про утворення антоціану внаслідок накопичення вуглеводів, які не можуть розщеплюватися й транспортуватися. Квітки стають блідо-жовтими, потім білими.
Проте, за його словами, коли дефіцити сірки уже можна розпізнати візуально, зазвичай пізно реагувати удобренням.
«Сірчані добрива вносять восени або напровесні в дозі ¼ або ¹/₃ від потреби мінерального азоту добрив. Найпростіше вносити сірку у вигляді сульфату амонію. Як крайній захід можна провести позакореневе підживлення сульфатом амонію, сульфатом магнію, тіосульфатом амонію або елементарною сіркою. Потрібно враховувати, що за високих доз сірки може підвищуватись уміст глюкозинолатів у насінні. Внесення сірки в ґрунт ефективніше, ніж позакореневі підживлення», – акцентував Григорій Господаренко.
Науковець уточнив, що позакореневі підживлення проводять тільки за гострого браку сірки. Останній ефективний строк їх проведення — початок цвітіння рослин дозою 6–8 кг/га сірки у вигляді сульфату амонію чи колоїдної сірки.
«Повторно підживлюють ріпак тільки після виявлення значного браку сірки дозою 10–30 кг/га сульфату магнію чи сульфату амонію», – додав Григорій Господаренко.
Нагадаємо, перші ознаки браку калію в ріпаку з’являються восени.