Протиерозійна стійкість ґрунту під час вирощування озимої пшениці залежить від її попередників

У разі вирощування озимої пшениці на схилових землях їх важливо захистити від впливу водної ерозії. 

Протиерозійна роль попередників пшениці доволі різноманітна й визначається, насамперед, їхніми біологічними ознаками й агротехнікою вирощування. 

Захисна дія культур суцільної сівби поряд із підвищенням протиерозійної стійкості ґрунту скріпленням його мичкуватою кореневою системою проявляється у частковому затриманні опадів надземною масою та зменшенні сили удару крапель. 

За розсіювання останніх вода рівномірно надходить на поверхню поля, завдяки чому вона менше скаламучується, що запобігає руйнуванню та замуленню шпар. Рослини, що вегетують, протидіють концентрації стоку й унеможливлюють розвиток лінійної ерозії. 

Найбільше змиваються влітку під час злив ґрунти з чистих парів, із полів після збирання гороху під час підготовки їх під озимину, з площ під просапними попередниками в першу половину їхньої вегетації, а також із ділянок, злущених дисковими знаряддями після збирання зернових колосових. 

У такому випадку висока інтенсивність ерозії зумовлюється не лише відсутністю рослинного покриву або його низькою щільністю, а й меншою зв’язністю та більшим розпорошенням ґрунту.