Під час вирощування озимого ріпаку іноді доцільно застосовувати посходові гербіциди

Під час вирощування озимого ріпаку часто практикують застосування посходових гербіцидів, бо препарати ґрунтової дії не завжди дають бажаний результат. 

Хімічний захист ріпаку посходовими гербіцидами доцільний, якщо на 1 м² налічується понад 100 рослин бур’янів різних видів (крім підмаренника чіпкого), 10-15 рослин ромашки непахучої або маку самосійки або понад 30 рослин падалиці зернових або злакових бур’янів.

Крім того, їх слід застосовувати у разі виявлення підмаренника чіпкого та на зріджених посівах. 

Якщо посіви забур’янені злаковими й дводольними бур’янами понад економічний поріг шкодочинності (ЕПШ), слід застосовувати комбіноване внесення селективних грамініцидів із препаратами на основі клопіраліду: клопіралід + піклорам + амінопіралід, галаксифен-метил + піклорам, галаксифен-метил + клопіралід. 

У разі переважної забур’яненості хрестоцвітими, видами герані й іншими дводольними доцільно провести обробку препаратом на основі етаметсульфурон-метилу + ПАР Тенд 90. 

Діюча речовина етаметсульфурон-метил ефективна на ранніх фазах розвитку бур’янів (сім’ядолі – перша пара справжніх листків).

Раніше повідомлялось, що за пізньої сівби озимого ріпаку застосування ретардантів є неефективним.