Досліджено ефективність біопрепаратів інсектицидної дії на посівах гороху

У ході досліджень, проведених в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААНУ в 2021-2025 рр. на рослинах гороху було виявлено збудника захворювання фузаріозу (Fusarium oxysporum Schlecht.) та аскохітоз (Ascochyta pisi Libtrt.) із незначною різницею рівня ураження рослин у варіантах із застосуванням біологічних фунгіцидів (табл. 1). В окремі роки, зокрема вологого 2021 року, спостерігався незначний прояв борошнистої роси (Erisiphe communis).

Про це у статті «Здорова альтернатива» у журналі The Ukrainian Farmer пише доктор сільськогосподарських наук Сергій Заєць (Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААНУ).   

Фузаріоз – небезпечне грибне захворювання, яке проявляється у вигляді кореневої гнилі або трахеомікозного в’янення, спричинене грибами роду Fusarium. Хвороба уражає корені, стебла та листя, призводячи до пожовтіння, в’янення, потемніння судин, утворення гнилі та нальоту спороношення гриба, що призводить до зниження врожайності й загибелі рослин.

Аскохітоз спостерігали на надземних органах рослин, починаючи з нижнього листка, де менше освітлення й вища вологість повітря. Прояви хвороби – утворення різної плямистості з темно-коричневим обідком. На листках і бобах плями – округлі, а на стеблах і черешках – видовжені. Найбільшого розвитку хвороба набула у фазу початку наливання зерна (зелена стиглість зерна). У цей період спостерігалось навіть деяке в’янення уражених рослин.

Максимальний прояв фузаріозу й аскохітозу відбувся у фазу зеленої стиглості зерна, де ураження становило в середньому на контрольному варіанті (без обробки) 21,2 і 29,6%, а за застосування біологічних препаратів – на 7,4 9,2 та 9,0-10,8 % менше (табл. 1).

Проте ураження фузаріозом й аскохітозом було, відповідно, в 4,2-4,6 і 2,9 3,3 раза вищим, ніж за традиційної технології.

Технічна ефективність біологічних фунгіцидів проти фузаріозу становила 35,0-44,8%, проти аскохітозу – 27,0 34,3%. В умовах органічного землеробства на неполивних землях Південного Степу серед шкідників основної шкоди посівам гороху завдавали попелиця (Acyrthosiphon pisum Harr.) і гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.).

У середньому за роки досліджень на варіантах із застосуванням біологічних препаратів чисельність попелиць була практично однаковою – 6,4 6,9 екз./рослину, а горохового зерноїда – 2,4-3,1 екз./м² (табл. 2).

Застосування хімічного захисту призвело до зменшення чисельності вказаних шкідників у середньому за п’ять років майже у 5,8 і 2,0 рази, тоді як застосування біологічних препаратів інсектицидної дії – у 3,4-3,6 і 1,4-2,1 раза.

Технічна ефективність застосування біологічних препаратів у захисті посівів гороху проти попелиць і горохового зерноїда була близькою й у середньому за роки досліджень становила 40,3 42,5 і 50,3-56,0%. Посіви гороху засмічувались такими дводольними бур’янами: амброзія полинолиста, в’юнок польовий і лобода біла, а також злаковим – плоскуха звичайна.

Нагадаємо, науковці розробили органічний поліпшувач ґрунту на основі гною, бурого вугілля та біовугілля.