Кількість виробників спаржі щороку збільшується, а до популярної зеленої додалася вітчизняна біла.
І ту, й іншу п’ятий рік поспіль вирощує й продає під торговою маркою «Спаржа Волині» фермер Олександр Сидорчук. Першу партію нідерландських саджанців Олександр Сидорчук завіз в Україну як підприємець і посадив на площі менше як 1 га. Коли побачив, що європейський гастрономічний фаворит добре прижився на волинській землі, заснував у селі Новини Володимир-Волинського району фермерське господарство «Еко-Волинь Груп». Відтоді спаржа в його господарстві захоплює дедалі більші площі, наразі вона займає майже 30 га.
— Зацікавленість спаржею в українського споживача є. Було б в нас цього року більше продукції, все б реалізували, — ділиться спостереженнями Олександр Сидорчук. — Посадки цього овочу в Україні постійно збільшуються. За три-п’ять років, гадаю, попит і пропозиція врівноважаться. Ринок буде насичений. Особисто я розвиватиму білу спаржу. Вона ніжніша й соковитіша, мені більше до смаку. В Європі, до речі, біла спаржа займає понад 70% ринку. У нас поки її не розкуштували, тому навпаки, маємо в Україні понад 70% зеленої.
Важчий корінець — швидший урожай
Чим активніше розвивається ринок, тим жвавішою є пропозиція посадкового матеріалу. Олександр одразу вирішив, що не буде морочитися з насінням.
— Деякі думають так: посадив навесні саджанець, а наступного року збиратиму врожай. Ні. Товарна продукція можлива лише на третій рік, а повноцінний урожай можна збирати лише на четвертий-п’ятий, — каже фермер. — Багато також залежить від класу саджанця: «В» присвоюється при вазі 40–70 г, «А» — понад 70 г. Зрозуміло, що важчий корінець є дорослішим і ліпше розвиненим. Такий дасть урожай скоріше, а його пагони будуть сильнішими й численнішими. Від класу залежить і ціна. Саджанець «А» коштує 35–45 євроцентів, «В» — утричі дешевший. Ми закуповуємо винятково саджанці голландського виробництва.
Уже маючи з десяток гібридів, Олександр ніколи не пропустить можливості випробувати на своїх полях щось новеньке. Саджанці білої спаржі фермер придбав за сприяння компанії «Розетта Агро», яка в Україні є представником розсадника спаржі та суниці садової DeKemp, а також селекційної компанії по спаржі — Limgroup. Ранній білий гібрид Гролім F1, який вирощує Олександр, формує великі пагони і тому дає більший урожай за менших працевитрат. Висока урожайність у надраннього гібрида Гійнлім F1 і пізнього Баклім F1. Обидва мають комбіноване призначення: підходять як для вирощування білої, так і зеленої спаржі.
— Найперше питання в купівлі саджанців — їх якість, — зауважує Олександр. — Єдиний вихід у фермера — купувати посадковий матеріал в компанії з репутацією, яка здійснює контроль на всіх етапах доставки і гарантує здоров’я рослин. Адже фермер не може проконтролювати, коли саджанці було викопано в Нідерландах, як їх зберігали, чи дотримувалися під час транспортування необхідної температури, щоб вони не пересохли чи не захворіли. Як правило, саджанці постачаються в сітках по кілька штук. На один гектар потрібно 20–23 тис. рослин.
Гребені додають ціни
Не з будь-якого гібрида можна вигнати товарні білі пагони. Спеціально виведені, вони мають підвищену силу росту, за рахунок якої пагін скоріше нарощує масу та активніше пробивається крізь ґрунт. Щодо ґрунту теж є вимоги. Для білої спаржі він має бути особливо пухким, бо її пагону доводиться проходити більший шлях. Важкий ґрунт даватиме скривлені нетоварні пагони. Водночас рослині на легкому ґрунті треба посилене живлення, тому під час посадки у фермерському господарстві Сидорчука на кожен гектар вносять по 50 т коров’яку.
Спочатку саджанці білої садять так само, як і будь-яких інших гібридів. Навесні роблять траншеї по 40 см завширшки й завглибшки, удобрюють їх. Потім розміщують корінці (4,5 саджанця на метр погонний) та нагортають 20 см ґрунту. Восени їх підживлюють комплексними міндобривами. А ось наступної весни, коли спаржевим списам залишається до поверхні 2–5 см, нагортають гребінь конусоподібної форми заввишки 40–45 см й такої ж ширини біля основи. Для цієї операції Олександр придбав у Нідерландах спеціальний пристрій.
Зверху гребені накривають двокольоровою плівкою: білим шаром до землі, чорним — зовні. Чорний колір притягує сонце, гребінь нагрівається, і корінь активно формує пагонові бруньки. Якщо фермер хоче пригальмувати процес (приміром, продукція потрібна на певний час), можна зробити навпаки: перегорнути плівку чорним униз, щоб білий віддзеркалював промені. Без доступу світла фотосинтез у пагонах не відбувається й вони набувають тієї самої аристократичної блідості та ніжної структури, за які їх і шанують. На зелену спаржу цього року на Волині була гуртова ціна 170 грн/кг, на білу — 220 грн/кг.
Нюанси мають значення
Вершечки пагонів, що визирнули з гребня, — сигнал для збирання. Робітник трохи розгортає ґрунт і довгим ножем підрізає пагін глибоко в землі. Довжина пагона, витягнутого назовні, має становити не менше як 23–24 см. Потім землю загортають і чекають нових пагонів. Так повторюється ще багато разів до дня рівнодення — 22 червня, коли збирання врожаю завершують. Урожайність білої спаржі завжди вдвічі вища за врожай зеленої: 6–8 т проти 3–5 т зеленої. Плодоносить плантація на одному місці 8–12 років.
Після збирання пагони треба якомога швидше охолодити. Білі охолоджують у темному приміщенні, бо на сонячному світлі вони набувають рожевого відтінку. Після миття їх сортують, обрізають до певної довжини та пакують.
Ринок збуту
Від ФГ «Еко-Волинь Груп» до польського кордону навпростець — менше як 10 км, але експортувати спаржу Олександр Сидорчук не поспішає: поки ціна на цей продукт на внутрішньому ринку краща за ціну на зовнішньому. Хоча його спаржа точно була б там затребуваною. За свідченням рестораторів, яким Олександр поставляє товар, ані клієнт-голландець, ані італієць не повірили, що така смакота може бути родом із Волині.
Продукція під торговою маркою «Спаржа Волині» відома покупцям торговельних мереж «Наш край» і «Салют» на Волині, «Клас» — на Харківщині, всеукраїнських «Сільпо», Novus, МЕТРО. Господарство доставляє її до логістичних центрів мереж у вантажівках-рефрижераторах. Невеличкі партії замовляють ресторани (волинські та київські).
За словами Олександра Сидорчука, якщо ринок збуту спаржі у фермера обмежений областю, то достатньо відвести під овоч 5–10 га. На закладання 1 га цієї культури потрібно витратити 8 тис. євро.
Олена Сухорукова
журнал “Плантатор”, вересень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
