Що вдалося реалізувати за кілька років роботи на ягідному ринку

«Атлас» експортних можливостей

Іван Калінін, засновник компанії «Атлас», прогнозує посилення конкуренції на світовому ринку в сегменті заморожених ягід: на ціну полуниць тиснутиме дешева марокканська та єгипетська продукція, по малині, як і раніше, Україні доведеться конкурувати з Польщею та Сербією за рахунок дешевшої робочої сили. Заморожування лохини –– питання часу, адже ціна на цю ягоду неминуче знизиться разом зі зростанням її пропозиції.

Компанія «Атлас» була створена у 2015 році як трейдингова структура, що від початку орієнтувалася на експорт української агропродукції. Іван Калінін вирішив започаткувати власну справу після того, як отримав досвід роботи на посадах у таких світових компаніях, як Procter & Gamble, The Boston Consulting Group, Advent International та закінчив навчання в Гарвардській Школі Бізнесу. Разом з партнером розглядали різні ідеї й дійшли висновку, що експортний ринок має більше перспектив, оскільки вітчизняна економіка та гривня є нестабільними. Серед найперспективніших напрямів визначили IT-технології та агросектор. Сфера ІТ здалася партнерам складнішою, тому обрали аграрну галузь. Як варіанти розглядали торгівлю зерном, горіхами, медом, але дійшли висновку, що ніша ягідництва є найбільш перспективною.

У 2018 році компанія «Атлас» відкрила завод для заморожування ягід у 100 км від Львова, на трасі Київ –– Чоп. Місце розташування вибирали з огляду на наявність сировинної бази, зручну логістику та близькість до кордону. Потужність підприємства –– 20 т/добу, основна спеціалізація –– заморожування культивованих ягід. Постачальниками «Атласу» є сотні місцевих фермерів. Завод став першим українським ягідним виробництвом, сертифікованим за світовим стандартом BRC (British Retail Consortium).

Про те, що вдалося реалізувати за кілька років роботи на ягідному ринку, про бачення перспектив галузі та власного підприємства розповів Іван Калінін.

–– Іване, з чого почалася історія «Атласу»?

Спочатку ми планували купувати ягідну продукцію в українських виробників, за контрактами із заводами-переробниками заморожувати її й продавати на експорт. Але невдовзі з’ясувалося, що покупці не хочуть працювати з трейдерами. На їхню думку, продукція, яка надходить від трейдерів, не завжди має бездоганну якість. І це дійсно так: на кожному заводі, з яким нам довелося співпрацювати, були ті чи інші нюанси з якістю, пріоритетами в роботі, на які ми як трейдери не могли впливати. Крім того, оптові покупці не завжди бажають мати справу з перекупниками, оскільки вважають, що напряму від виробника можна купити дешевше. Тож ми вирішили рухатися в бік власного виробництва.

–– На яких ягодах зроблений акцент?

Основним нашим продуктом є культивовані ягоди: малина, полуниці, у недалекому майбутньому –– лохина та вишні. Також займаємося дикоросами, щоб пропонувати клієнтам всю лінійку ягідної продукції. Але більшу перспективу для нашого підприємства бачимо саме в сегменті культивованих ягід, тому й виробництво побудували ближче до Кременецького району Тернопільської області, де є осередок вітчизняного ягідництва.

–– Як ви планували досягти першочергової мети будівництва заводу: забезпечити якість продукції?

Ми від початку розраховували, що на перших етапах у нас будуть не дуже великі об’єми, але вироблена продукція має відповідати найвищим європейським стандартам. Відповідно, одразу постало питання сертифікації. Є два основні стандарти, на які орієнтуються компанії оптової та роздрібної торгівлі в усьому світі: BRC (British Retail Consortium) та IFS (International Featured Standards). Ми є першими в галузі, хто сертифікував свою діяльність за стандартами BRC.

–– Чому інші українські виробники не можуть собі цього дозволити?

Конфігурація переважної більшості заводів в Україні не відповідає вимогам, які передбачені цими стандартами. Натомість наш завод проектувався під ці вимоги, а їх більше сотні. Наприклад, вони передбачають певні потоки продукції та персоналу, правила щодо дезінфекції приміщення, наявності певної кількості умивальників, приміщень для перевдягання працівників, їдальні. Щоб існуючим заводам отримати такий сертифікат, їм треба провести вартісну модернізацію, кошторис якої зазвичай вимірюється десятками тисяч євро. Крім того, витратити 5–6 тисяч євро на саму сертифікацію.

–– В останньому сезоні підприємство вийшло на повну потужність?

Ми істотно збільшили обсяги переробки за 2019 рік, а досягти повної потужності (20 т готової продукції на добу) плануємо в 2020 році. Сподівалися зробити це раніше, але виявилося, що відлагодження операційних процесів потребує багато часу, як і навчання працівників. Тут питання не тільки в коштах, а в набутті досвіду командою та ефективній роботі всіх підрозділів. Ми зрозуміли, що маємо попрацювати не один рік, щоб виготовляти дійсно якісну продукцію в потрібному обсязі.

–– Яке обладнання встановлене на підприємстві?

–– Система заморожування в насстатична (шокове заморожування). Продукція заморожується в пластикових ящиках у камерах, оснащених шокофростерами, за температури мінус 27–35 °С, після чого надходить на лінію сортування і фасування. Фасуємо зазвичай у картонні коробки вагою по 10 кг. У перспективі плануємо фасувати в малу упаковку для роздрібної торгівлі.

–– Хто є основними постачальниками ягідної продукції для заводу?

–– Наші основні постачальники –– приватні домогосподарства. З більшими виробниками ми працюємо напряму, у менших купуємо продукцію через заготівельників. Так простіше, оскільки ми працюємо лише по безготівковому розрахунку та вимагаємо від виробників документи на всю сировину. У нас вищі вимоги, ніж у більшості покупців, але ми забезпечуємо кращу ціну для наших постачальників, у середньому на 1–2 грн/кг.

Радіус доставки сировини –– до 100 км, зазвичай ягоди до нас везуть за 30–40 км.

–– Які вимоги підприємства до якості сировини?

–– Якість продукції, яка надходить на завод, сильно відрізняється. На жаль, більшість малих домогосподарств про якість не дбає, вони не розуміють, що можуть продати дорожче доглянуті ягоди та керуються принципом «і так беруть».

Наприклад, у 2018 році малина коштувала 10 грн/кг, тому на початку сезону 2019 року в цю ягоду виробники не хотіли інвестувати, навіть не хотіли витрачати зусилля на вже посаджені плантації. Коли в липні вони почули, що малина матиме ціну 40 грн/кг, її одразу почали доглядати: підживлювати, полоти, захищати від хвороб і шкідників. Серед дрібних виробників немає системності, і це проблема.

Тим, хто має невеликі площі, приміром 20–30 соток, і навчився вирощувати якісну продукцію, я раджу брати землю в оренду й переходити на промислові технології вирощування культури, збільшуючи площі до 2–3 га під крапельним зрошенням. У такому разі якість продукції буде кращою, партія товару –– більш однорідною, а її ціна за рахунок більшого обсягу поставки продукції –– вищою.

–– Ягоди, які ви приймаєте на переробку, проходять попереднє охолодження?

–– У нас коротке плече доставки, тому продукцію приймаємо без попереднього охолодження. Товар до заводу надходить зазвичай у невеликих вантажівках, хоча найкращим варіантом є тентовані авто, адже продукція краще транспортується в умовах достатнього провітрювання. Навіть якщо б ми транспортували ягоди в рефрижераторах, то за 1–2 години в дорозі вони не встигали б охолоджуватися до потрібної температури. Процес охолодження відбувається вже на заводі, перед шоковим заморожуванням.

–– Які вимоги щодо прийому малини?

–– Ми вимагаємо, щоб ягоди були сухими, цілими, без бруду та цвілі. Цвіль –– основна проблема для малини. Якщо ягоди мокрі, ми їх оцінюємо як другий чи третій сорт. Малини в ящику має бути не більше 3,5 кг.

Тара для ягід має бути чистою. Досягти цього складно, оскільки тара в нас оборотна. Якщо ми даємо заготівельникам чисті ящики, то не факт, що вони повернуться чистими або взагалі повернуться ті самі, які ми надали. Надалі будемо акцентувати увагу на тому, щоб виробники привчалися мити тару, адже питання мікробіологічної чистоти ягід дуже актуальне.

На заморожування приймаємо як літні, так і ремонтантні сорти малини. Літньої в нашому регіоні менше, вона коштує дорожче і більш крихка, на відміну від ремонтантних сортів.

Повний текст інтерв’ю читайте у друкованому примірнику журналу «Плантатор» №1/2020

журнал “Плантатор”, січень 2020 року

^{Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».}