Шиншилова ферма зацікавлена в нових стандартах утримання

Шиншилова ферма зацікавлена в нових стандартах утримання, конкурентних із європейськими

Моє ставлення до законопроекту про можливу заборону виробництва хутра в Україні вкрай негативне, сам факт такої дискусії й таких намірів уважаю неприйнятним в Україні.

Наша країна має чудові можливості, зокрема, доступну кормову базу для всіх хутрових тварин; є люди, котрі вміють працювати, отож, не треба їхати по досвід на хутрові ферми за кордон.

До речі, в Польщі, Канаді, Фінляндії чи Данії є багато ферм, де працюють заробітчани з України. Бюджети цих країн отримують поповнення від хутрової галузі у вигляді податків, і жодної екологічної катастрофи ці країни не відчувають.

Від хутрової галузі залежать і багато супутніх галузей – виробництво кліток (метал, деревина), кормів, підстилки, обладнання для ферм, пошиття одягу тощо. Твердження про начебто негуманне поводження на фермах із тваринами (йдеться про забій тварин та зняття шкурок), на моє переконання, має маніпулятивний характер.

Фінішне оброблення хутра проводять міжнародні компанії на території Євросоюзу, тож відходи виробництва шиншил є нетоксичними й не шкодять довкіллю. Тому, вважаю, згадана заборона буде тільки на руку європейським виробникам, які не зацікавлені в конкуренції, яку їм може створити український фермер.

Основна перевага українського фермера у цьому бізнесі – собівартість утримання шиншил, яка є значно нижчою від країн Європи. Звісно, ми зацікавлені в нових стандартах утримання, які б були конкурентні з європейськими фермерами.

Наприклад, у сусідній Польщі чи Угорщині фермер може утримувати до 5 тис. племінних самок (без урахування молодняку), це – в сільській місцевості, в населеному пункті, за дотримання умов вентиляції. За шкідливими викидами, зокрема аміаку, це прирівнюється до утримання п’яти корів.

Я дуже сподіваюся, що наші законотворці ухвалять подібні стандарти, що спростить утримання шиншилових ферм і підвищить нашу конкурентоздатність у світі.

Шкурки шиншил, як і інше хутро, – це експортна продукція, за яку надходить валюта. Такі країни-сусіди, як Угорщина чи Польща, та навіть Молдова, дотують такі виробництва, оплачуючи фермерам-виробникам участь у міжнародних виставках, створюють кафедри хутрових тварин при університетах, усіляко сприяють власному виробництву. Адже сильна економіка – це насамперед експортоорієнтована економіка, яка виготовляє продукцію та її експортує. Тільки тоді нас як країну з високим аграрним потенціалом чекатиме успіх.