Чергування антимікоплазменних препаратів для птиці зменшує ризик розвитку резистентності

За профілактики мікоплазмозу птиці хіміопрепаратами слід ураховувати, крім мінімальних інгібуючих концентрацій антибіотиків (МІК), деякі інші їхні особливості.

Зокрема, за застосування тилозіну спостерігається пригнічення птиці та, як наслідок, зниження яєчної і м’ясної продуктивності.

Тіамутин є несумісним із деякими протикокцидійними препаратами – саліноміцином, монензимом і наразином, тому слід уникати одночасного їх застосування.

Для зниження ризику розвитку резистентності слід поперемінно застосовувати антимікоплазменні препарати. Фторхіналони мають ширший спектр дії включно з видом E. coli і можуть бути використані протягом перших кількох днів життя курчат. Крім того, їх можна призначати для лікування мікоплазмозу, ускладненого колібактеріозом, коли інші препарати будуть не такими ефективними. Для запобігання розвитку мікоплазмозу на четвертому-п’ятому тижнях життя курчат як альтернативу фторхіналонам використовують активні макроліди.

Для цього вибирають препарати низької токсичності – ентерофлоксацин, тиамутін, катасаміцин, які дають змогу уникнути негативних наслідків вакцинації живими вірус-вакцинами на тлі респіраторного мі