 |
| Андрій Ярмак |
Доступ до землі, інформації, капіталу та свобода пересування дозволяють розвиватися великій кількості нішових ідей з величезною швидкістю, яка нівелює саме поняття ніші. Таку думку висловив економіст Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (FAO) Андрій Ярмак під час конференції «Мільйон з гектара». Традиційно цей захід присвячується нішовим сільськогосподарським культурам, на яких є можливість заробити максимум на мінімальних посівних площах.
Фактори
Доступ до землі. Починаючи з 1991 року в Україні покращується доступ до землі. Але поки цей ринок не відкритий, не можна говорити про завершення революції щодо доступу до землі.
Доступ до інформації. Сьогодні всі охочі знаходять інформацію в інтернеті. Вона поширюється миттєво. У 1990-х роках люди платили шалені гроші, щоб отримати дані державної статистики з виробництва тієї чи іншої продукції. Сьогодні практично будь-яка статистика є в інтернеті, й доступ до неї безкоштовний. Зараз важливо вміти інтерпретувати статистику.
Також спростився доступ до технологій вирощування. Раніше, щоб дізнатися про технологію вирощування грибів, бізнесмен з Одеси влаштувався простим робітником в грибівницьке господарство й протягом року опановував нюанси виробництва. Зараз майже про все є інформація на сайтах та в Youtube.
Раніше доступ до інформації був у великих господарств, які мали кошти на купівлю інформації, могли замовити дослідження. Тепер все це можна отримати дешево і швидко. Така доступність інформації сприяє розвитку малого і середнього бізнесу.
Доступ до ринків капіталу. Це складне питання. Але насправді доступ до грошей простіший, ніж вважає більшість учасників ринку. Лібералізується валютний ринок. Українці можуть інвестувати свої легально зароблені кошти за кордон. Так само можна залучати закордонні кошти. Це складніше, але реально.
Свобода пересування. Зараз поїхати в Польщу значно простіше, ніж три роки тому. Відміна віз значно збільшила потік людей, що їздять за кордон, навіть на вихідні. Люди йдуть в іноземні магазини, бачать якісь ідеї. Відвідують господарства, бачать, як там організоване виробництво, і впроваджують досвід в Україні.
Революція
Усі ці фактори призводять до створення великої кількості нішових ідей. Щодня з’являється інформація про несподівані продукти та напрями розвитку агробізнесу. Зростає конкуренція навіть на найбільш монополізованих ринках. Зникає поняття нішових культур. Широкий доступ до інформації нівелює нішовість будь-якої культури. Культури і продукти бувають нішовими лише короткий час. Згодом технологію починають копіювати, культура та продукт стають доступними.
Нішовість — це не якийсь сталий продукт, а філософія пошуку вільного місця, так званого «блакитного океану». Це рух у напрямку, який відмінний від масового.
Навіть у вирощуванні кукурудзи, сої, лохини чи яблук теж може бути своя ніша, такий собі захищений від конкуренції куточок на деякий час. Наприклад, у вирощуванні яблук це клубні сорти, експортноорієнтовані.
Нішова революція створює нові можливості українського агробізнесу. В основному це виробництво експортноорієнтованих продуктів. Українські аграрії вирощують значно більше всього, ніж потрібно країні. Й експортні ринки, як правило, більш маржинальні.
Але експорт — це не безкоштовний подарунок. Це витрати, інвестиції на маркетинг, логістику, сертифікацію, пакування. Неможливо вийти на експорт із виробництвом 300 кілограмів цукерок на місяць. Для малих і середніх підприємств у такому разі є лише один вихід — кооперація.
Можливості
Великі підприємства мають великий недолік — вони не можуть швидко переорієнтуватися. Малі можуть значно швидше змінюватися відповідно до нових потреб ринку.
Один із головних світових трендів — споживання омега-3. Багато омега-3 містить горобейник лікарський. Цю культуру починають промислово вирощувати, виробляти олію. Синяк звичайний теж містить омега-3. Окрім того, він хороший медонос, мед із цієї культури фактично не кристалізується.
Також дуже перспективний льон, продукти переробки коноплі. Треба спростити систему дозволів на вирощування ненаркотичної коноплі, адже країна втрачає сотні мільйонів доларів на експорті продуктів її переробки.
Спаржа може стати потужним трендом, зважаючи на високий попит, ціну та відсутність обмежень на експорт цього продукту на ринок Євросоюзу. У Німеччині обсяги споживання спаржі наближуються до обсягів споживання томатів. Зростатиме споживання цієї культури і в інших країнах, де вона була раніше невідома. Україна має недорогу землю, дешеві робочі руки та інші сприятливі фактори. Спаржа може стати експортним продуктом номер один.
Технології
Сушіння — це теж шлях до експорту. Лікарської сировини та дикоросів Україна експортує на суму не менше $200 млн. Вже є кілька маленьких успішних проектів, які сушать трави, ягоди-дикороси, сировину для трав’яних та фруктових чаїв. Можна сушити молоде листя малини, лохини, чорної смородини для елітних чаїв, молоду траву гречки для дієтичного харчування і фармакології. Також заготовляють сировину для настоянок.
Заморожування — один із найперспективніших способів потрапити українським ягодам та фруктам на високомаржинальні ринки Південно-Східної Азії. Крім того, заморожування може бути перспективним шляхом зростання споживання і всередині країни, адже ягоди для свіжого ринку збирають недостиглими. Ягоди для заморожування збирають у фазі повної стиглості, тому вони найсмачніші.
Міжнародні та місцеві ринки
Постачання в Євросоюз не гарантує високих цін. Там виробники плодоовочевої продукції можуть отримувати удвічі-утричі менше, ніж в Україні. У Сингапурі виробник отримує 15% роздрібної ціни, тоді як в Україні буває і 65, і 75%.
Уже є приклади успішної кооперації. І українські фермери все більше будуть кооперуватися. Азія та Близький схід — ті регіони, де не виробляють певних видів плодоовочевої продукції, але попит і споживання там зростають. Також цікава Субсахарська Африка.
Цікава ніша — продукти, виробництво яких не можна механізувати. Оскільки в Україні витрати на оплату праці нижчі, ніж в ЄС, такий бізнес буде конкурентним. Але треба мотивувати людей, щоб вони працювали ефективно. Інший шлях — повна механізація виробництва. А для цього потрібно мати значні кошти.
Важливо звертати увагу на дорогі продукти в магазинах розвинених країн. Це може бути новим трендом. Крафтові продукти розвиваються надзвичайно швидко. Започаткувати такі виробництва нескладно. Це не експорт, а продукт для патріотичного споживача. Ціни на нього вищі, ніж у масової продукції, що компенсує майже ручне виробництво. І тут важливо мати хорошу репутацію, проводити екскурсії, показувати виробництво людям, що живуть поряд.
Реалізація ідей
Можна заробляти мільйон з гектара навіть на вирощуванні яблук, навіть у роки з дуже низькими цінами. Але треба отримувати яблука експортної якості. У Сингапурі яблуко коштує 35 грн за кілограм. Якщо відняти всі витрати, отримуємо не менше 15 грн за кілограм. За такої ціни в професійному господарстві мільйон з гектара отримати не проблема.
Типові помилки фермерів, які починають вирощувати нішові культури: вони вважають, що це назавжди. Не закладають витрат на маркетинг, керівники великих господарств не знають англійської. Головне — не ідея, а її реалізація. Зростає тенденція продажу в інтернеті через маркетплейси, соціальні мережі. Важливо розуміти ці технології та вміти ними користуватися, тому кращими інвестиціями будуть вкладення в освіту та пошук нових знань.
Геннадій Гнип
журнал “Плантатор”, травень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
