Вирощування гречки — справа не з легких, але застосування адаптивних технологій і сортів цієї культури віддячить господарю рясним урожаєм.
В останні роки, зважаючи на значні успіхи селекційної науки, а також на зміну ринкових пріоритетів, інтерес до гречки значно зріс, і площі під нею в Україні, за даними Держкомстату, становлять близько 150 тис. гектарів. Інтерес до гречаної продукції зумовлено насамперед її видатними споживчими характеристиками та безвідходністю виробництва.
Незважаючи на всі переваги гречки як сільськогосподарської культури, у товаровиробників є багато запитань щодо вирощування високих, рівня інших круп’яних культур, стабільних урожаїв. Ще більше хвилює господарників те, що навіть добрі сорти й застосування інтенсивних технологій не можуть повністю зняти ризик отримання малого врожаю. Причини цього явища криються в біології самої культури. Два періоди розвитку — вегетативний і генеративний у гречки відбуваються паралельно, тобто в рослині тривають інтенсивні ростові процеси під час цвітіння та достигання. Гречка також чутлива до зниження температури в початкових стадіях росту й розвитку, а до посухи та високих температур — у період цвітіння.
Тому вирощування гречки було і є справою складною, й завданням цієї статті передбачено узагальнення досвіду вирощування гречки в НДІ круп’яних культур ім. О. Алексеєвої Подільського державного аграрно-технічного університету та Устимівській дослідній станції рослинництва для отримання стабільних і високих урожаїв цієї культури.
Головною умовою отримання високих урожаїв гречки доброї якості зерна є рекомендована провідними українськими вченими своєчасна сортозаміна, яка дозволяє забезпечити майже 35% приросту урожаю.
У деяких господарників склалося уявлення про гречку як про культуру невибагливу до умов вирощування. Проте цей підхід неправильний. Завдяки особливостям своєї кореневої системи рослини гречки здатні краще за більшість інших культур засвоювати з ґрунту важкодоступні поживні речовини, завдяки короткому вегетаційному періоду — оминати несприятливі погодні впливи (пізня сівба — уникнення загрози заморозків), відновлювати цвітіння й формувати врожай після нетривалих посух. Однак гречка, як і більшість сільськогосподарських культур, для формування високих урожаїв потребує родючих, удобрених, добре оброблених ґрунтів. Удобрені попередники та якісно оброблений ґрунт є запорукою реалізації продуктивного потенціалу сортів.
Незважаючи на високу здатність пригнічувати бур’яни на початкових етапах росту, незайвими в разі широкорядного способу вирощування будуть і міжрядні обробітки, які знищать бур’яни в міжряддях, поліпшать аерацію верхнього шару ґрунту, забезпечать підвищення стійкості рослин до вилягання завдяки підгортанню рослин під час другого міжрядного обробітку. Особливо це актуально для насінницьких посівів гречки, коли формування повноцінного зерна з високими посівними якостями може більшою мірою бути забезпеченим за широкорядної сівби, де виконано повний комплекс агротехнічних заходів, який обов’язково має містити міжрядні обробітки.
Слід звертати увагу й на особливості вирощування індетермінантних і детермінантних сортів гречки в аспекті густоти стояння рослин. Дослідами, проведеними в Устимівській дослідній станції рослинництва в зоні південного Лісостепу України, визначено, що за сприятливих погодних умов весняного періоду для отримання більших урожаїв гречки індетермінантних сортів є широкорядний спосіб сівби із застосуванням густоти посіву не більше як 80–100 зерен на погонний метр, це дає можливість сформувати рослину з оптимальною кількістю гілок і суцвіть і забезпечити їхню кращу озерненість. Щодо детермінантного сортового матеріалу, за товарного виробництва доцільнішим є застосування звичайного способу сівби (з міжряддям 15 см) та густотою посіву 40–50 зерен на погонний метр.
Важливою ланкою технології вирощування, що забезпечує підвищення врожайності у 2–3 рази, є підвезення пасіки до посівів гречки. Крім того, не потрібно забувати, що мед, який виробляють бджоли, є також цінним і вартісним товаром, а гречка за сприятливих умов забезпечує збір нектару до 100 кг/га.
Для отримання стабільних урожаїв вітчизняні науковці значну увагу приділяють застосуванню у виробництві елементів адаптивної технології вирощування гречки. Ринкові умови ведення господарства ставлять перед виробником завдання не лише виростити продукцію, а й вдало її реалізувати, а критерієм оцінки доцільності вирощування тієї чи іншої культури є економічна ефективність. Наукові установи, що представляють автори цих рядків, мають значний багаторічний досвід вирощування насіннєвого матеріалу гречки, а також відповідну матеріальну базу для якісного й своєчасного проведення цих робіт. Завдяки відповідальному підходу до ведення насінництва інститут і станція плідно співпрацюють із десятками господарств Хмельницької, Житомирської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської й інших областей, надаючи їм високоякісний посівний матеріал сучасних адаптованих для виробництва сортів.
Віталій Бурдига, канд. с.-г. наук, директор
НДІ круп’яних культур ім. О. Алексеєвої Подільського державного аграрно-технічного університету
Співавтор: Олег Тригуб, канд. с.-г. наук
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
