Думку про те, що «ніхто нас не чекає на ринках ЄС» підтримують чисельні прошарки українців, серед яких і чимало виробників сільгосппродукції. Та чи все насправді так безнадійно? Чи дійсно так уже нам закритий шлях до столу європейської споживчої спільноти?
Власне, на загальних підставах «годувати» Європу, як до речі, й інші країни світу, ми можемо хоч сьогодні. Для цього треба «лише» довести відповідність своєї продукції стандартам із безпечності та якості ЄС, вкластися в розбудову логістики, у вихід на ринок, наприклад, до мережі супермаркетів, у рекламу, сплатити мито, вибудувати привабливу цінову політику і оп! ви вже у Європі, на європейському столі та ринку. Власне, такого, щоб когось кудись не пускали — немає. Інше питання – вимоги, які багато хто вважає бар’єрами і плутає з квотами. Втім, квота — це не бар’єр, а всього лише «акція», тимчасове зменшення ціни виходу на європейський ринок. Вона так і називається «квота на безмитну торгівлю». І характер квоти як експортного заходу не заборонний (тільки в межах квоти й не більше!), а заохочувальний («кількість товарів, які беруть участь в акції обмежена»).
| Як вибирають експортні квоти у 2017-му році |
|
Вибір за виробником
Правил, за якими діють заохочувальні квоти на експорт сільгосппродукції до Євросоюзу, всього два. За принципом «Перший прийшов — перший обслуговуєшся» товар доставляють на митницю з усіма супровідними документами й він прямує далі без сплати мита, якщо працівники митниці з’ясували, що квота на відповідну продукцію ще не вичерпана. Якщо ж квота вичерпана (вибачайте, акція закінчилась), то просто сплачується встановлене мито й все одно товар прямує далі. І так для 27 груп товарів.
Друге правило — це «ліцензування», яке можна трактувати як купівлю ліцензії у європейського виробника за користування його репутацією на ринку. Суттєвий момент: якщо в першому випадку відповідальність за безпечність і якість продукції лежить цілком і повністю на виробнику з України, то в другому випадку відповідальність за український товар беруть на себе його торгові партнери у країнах ЄС. Для забезпечення участі українського виробника у квотній «акції» партнер українського виробника звертається до виконавчого органу Європейської комісії із запитом на імпорт певної продукції, що ввозитиметься у ЄС протягом установленого часу. І не просто із запитом, а з купою супровідних документів, які підтверджують здатність партнера імпортувати продукцію з України й забезпечувати її відповідність установленим вимогам і стандартам. Звичайно, що торговими партнерами українських виробників є профільні компанії, що тримають певну частку на відповідному ринку, звичайно, що, допомагаючи українським виробникам виходити на ринок, вони беруть до уваги насамперед власні інтереси, й звичайно, що для українських виробників таке партнерство є далеко не благодійним, плата за ліцензію справляється чи то у вигляді знижки на ціну продукції, чи то прямо за ліцензію або іншим чином. Принцип «ліцензування» стосується 11 груп товарів.
Отож чи брати участь у квотній «акції», чи обирати для себе якісь інші, більш індивідуальні й оптимальні шляхи підкорення європейських і світових ринків, повинен вирішувати сам український виробник. Він, до слова, має у своєму розпорядженні чи не найкращі ресурси планети, тож має всі підстави довгостроково закріпитися на провідних продовольчих ринках Європи та світу.
|
Динаміка використання квот за принципом «перший прийшов — перший обслуговуєшся» |
 |
Строката картина
То чи ефективно скористався дією європейських «акційних пропозицій» український бізнес? Загальна картина виявилася, м’яко кажучи, вельми строкатою. Тим, що українська пшениця є лідером вибирання експортних квот, навряд чи когось здивуєш. Однак те, що миттєво «розмітаються» квоти на мед, а загальний експорт цього продукту уп’ятеро перевищує квоту (у 2014 році понад 26 000 за квоти 5000) — досить цікавий факт, як і причини невикористання квот на цілу низку наданих позицій (про це вже неодноразово йшлося і в експертному середовищі, й у високих кабінетах, але, наразі, поки без змін).
То чи не потерпає від цього на ринках об’єднаної Європи імідж України? І як його поліпшенню сприяє інформаційний процес навколо виходу українського виробника на ці ринки? Варто зазначити, що оперативність у цьому процесі є бездоганною. Тільки-но завершилося засідання тристоронньої комісії, як інформаційний простір облетіла новина — рятуйте! квоти для України зменшено! Хоча насправді зменшення квот стосувалося хіба що меду, томатів і пшениці — позицій, що регулярно перевищують установлені квоти й уже посіли достойні позиції на європейських ринках. На ячмінь і кукурудзу квоти було збільшено (на 225 000 і 75 000 т відповідно)…
|
Динаміка використання квот за принципом ліцензування |
 |
Як найшла коса на камінь
Інформаційний потік регулярно тримає читача в курсі того, що відбувається з квотами. І ми бачимо, що Європа дуже прихильно ставиться до України. Так, у вересні 2016 року Єврокомісія запропонувала довести квоти на низку товарних позицій до встановленого максимуму: для кукурудзи — до 650 тис. тонн, пшениці — до 1000 тис., ячменю — до 350 тис., на крупи та борошно — до 7,8 тис. тонн, на інші позиції, які передбачали наявність діапазону квот. І Європарламент прихильно поставився до України, у червні 2017-го виключивши зі списку додаткових квот хіба що томати й пшеницю. А от уже у червні «найшла коса на камінь» — після бурхливих обговорень стало відомо, що на мед, томати й пшеницю квоти не просто не розширено, а й знижено понад установлену межу: на мед — до 2 500 т (нижня межа 5000), на — томати до 3000 (квота 10 000), на пшеницю — до 650 000 (нижня межа 950 000). Зазначили, що це зроблено для захисту уразливих фермерів у ЄС (український виробник виявився дуже сильним?!) І тільки на кукурудзу та ячмінь «пройшла» пропозиція про доведення квот до верхнього рівня.
Впадає в око факт: квоти було зменшено на ту продукцію, що експортується за принципом «перший прийшов — перший обслуговуєшся», і яка передбачає відповідальність за якість українського виробника. На продукцію, що експортується за принципом ліцензування й покладає відповідальність на європейських партнерів, квоти було доведено до встановленого максимуму. Разом із заявою про те, що узгоджений тристоронньою комісією текст директиви ставить акцент на боротьбі з корупцією як однією з умов надання торговельних преференцій України, це свідчить про те, що у фокусі знову питання безпечності та якості продукції.
* * *
Нехай там як, у нас є лише два шляхи: або розвивати адекватну національну систему ринкового контролю, яка виключає будь-яку корупцію, або втрачати кошти на використання різноманітних іноземних «парасольок», які здатні поручитися за українську продукцію, однак не безкоштовно. То що вибиратимемо: тимчасову акцію чи додаткові витрати на постійні конкурентні переваги?
Лариса Старікова,
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України
газета “АгроМаркет”, липень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
