Що таке якісні гумати
Розглянуто різні способи виробництва гуматів, визначено технологічні розбіжності застосування цих добрив за різних способів їх одержання.
Гумінові кислоти є найважливішою складовою ґрунтового гумусу. Що більшим є їх уміст, то ґрунт родючіший. Проте в природному стані гумінові кислоти нерозчинні у воді й малодоступні рослинам. Доступними вони стають лише після непрямої дії — мінералізації гумусу, коли він переходить у прості мінеральні сполуки.
На початку 60-х років було зроблено відкриття: якщо перевести гумінові кислоти у водорозчинні солі натрію, калію амонію, то їхня біологічна активність різко зростає. Ці солі назвали гуматами, і сьогодні на ринку представлена широка лінійка таких добрив від різних виробників.
У природі найбільше гумінових кислот міститься в низькокалорійних видах палива — бурому вугіллі, торфі й інших. Для енергетики гумінові кислоти є небажаним компонентом, палива з підвищеним їх умістом є низькосортними. Проте для виробництва гуматів — що більше їх у сировині, то краще. Тож донедавна основною сировиною для їх виробництва були такі низькокалорійні види енергетичної сировини, як буре вугілля й торф. Оскільки транспортувати їх нерентабельно, то виробництво гумінових добрив зосереджено поблизу місць їх видобутку.
Утім, сьогодні основною сировиною для виробництва гуматів став леонардит. Це природний сланець вуглеводню, сформований за мільйони років шляхом розкладання доісторичних рослин і тварин. Містить велику кількість вуглецю й гумінових кислот. Саме з нього за переробки виходить найбільший відсоток гуматів, як порівняти з іншими видами викопної сировини, сапропелю чи відходів деревини. Тож нині на «піку моди» саме леонардит. Однак і цей мінерал має різні види: скажімо, суміш лігніту з леонардитом (яка містить 40–50% гумінових кислот) і леонардит із найвідомішого родовища у Європі — кар’єру Гарцвайлер (м. Гревенброх, Німеччина). Такий леонардит містить до 80% гумінових кислот, і саме з нього виходять гумати найвищої якості.
Багато що змінилося й за способами обробки сировини. Донедавна найпоширенішим методом отримання таких добрив було виділення гумінових речовин із сировини за наявності лугів. Залежно від лужної речовини отримували один із трьох видів гуматів: за обробки аміаком отримували гумат амонію, їдким натром — гумат натрію, їдким калієм — гумат калію. Ці три способи є найдешевшими, тому існували тільки цих три види гуматів. Найдорожчий із них — гумат амонію через різке підвищення цін на аміак. Через це гумат амонію трапляється не часто (коштує приблизно 1500 євро/т), значно поширенішими є гумати калію та натрію.
Традиційна технологія отримання передбачала рідкофазне окислення суміші сировини з лугами за температур +170…+200 °С і тиску 0,5–3 МПа з додаванням перекису водню й окисленням повітрям. В результаті окислення отримували чорний колоїдний розчин. Варіння відбувалося в металевому казані будь-якої конструкції, проте досконаліші є казани з можливістю обробки гострим паром: на дні такого котла зроблено змійовик з отворами, через які гострий пар добре перемішує розчин.
Таку продукцію випускали під різними назвами, інколи додаючи макро- або мікро- елементи, регулятори росту, амінокислоти тощо.
Інноваційна технологія
Застосовується провідними виробниками під назвою «холодний синтез». Її суть — окислення сировини активним киснем в камері надзвукової кавітації з наступним механічним відділенням осаду. Ця технологія потребує недешевого обладнання, але дозволяє створювати комплексні добрива на основі гуматів із заданим умістом макро- й мікроелементів. Вона більш енергоощадна проти традиційної, дозволяє довести концентрацію гумінових речовин в кінцевому продукті до 100 г/л (раніше — не більше як 35 г/л). До того ж такий гумат не випадає в осад, має розмір часток до 60 мк, легко розчинюється у воді. Ці параметри важливі, оскільки кожний, кому доводилося працювати з гуматами, скаржився на засмічення й вихід із ладу форсунок обприскувача, які забивалися колоїдними часточками. Не ліпшою була й ситуація з подаванням через крапельниці, адже гумати погано розчинялися у воді, даючи осад. Цим методом (холодного синтезу) виробляють лише гумат калію.
З виробників гумату калію можна відзначити ТОВ «Аншан» (залишалося в Криму), ТОВ «Сарниторф» (с. Чемерне, Рівненська обл.), українсько-італійське СП «Галичина» (м. Дрогобич), де гумати виготовляють на італійському обладнанні (особливо відомих фірм Umex і Chemisint) за ціною 35–50 грн/л.
Гумати являють собою темно-чорну колоїдну рідину, яку розчиняють водою у 1000 разів (1 л на 1 м? води). Для позакореневого підживлення робоча концентрація в діапазоні 0,005–0,01%. Однак у цьому разі слід поцікавитися методом виробництва: якщо продукцію виготовлено не методом холодного синтезу, обприскувач майже завжди доведеться ставити на великодисперсний розпил, хоча форсунки майже завжди виходять з ладу. А прості ручні й ранцеві обприскувачі, буває, доводиться навіть викидати. Безпечно можна почуватися лише тоді, якщо розмір часточок не перевищує 60 мк (а таку продукцію отримують за технології «холодного синтезу»).
Утім, можливе й підливання поживного розчину в зону коріння рослин чи подавання через крапельниці. Тут можливе навіть одночасне перевищення концентрації (на виснажених ґрунтах у кілька разів) — за один раз рослинам це передозування не завдасть шкоди. Зрозуміло, що гумат калію найкращий для рослин, як порівняти з гуматом натрію.
Ємності для зберігання гуматів придатні будь-які, час зберігання не обмежений, але важливо знати: за температури нижчої ніж 0 °С вони густішають і стають нетранспортабельними у трубах. Тож узимку важливо доставляти їх спеціально обладнаним транспортом. Цей нюанс також свідчить про рівень послуг того чи того гравця на ринку.
Відтак важливо насамперед цікавитися, з якої сировини виготовляють гумат. За оптової закупівлі місце видобутку сировини зазначається в сертифікаті якості на продукцію. Також важливо цікавитися рівнем обладнання виробника, на якому заводі виготовлено продукцію (якщо це не вказано на етикетці). Якщо реалізатор не володіє цією інформацією, від купівлі такої продукції краще утриматися. Нарешті, треба звернути увагу на послуги з доставки, особливо в зимовий період.
Якісний гумат у застосуванні не розчарує. Це природне добриво підвищує родючість ґрунту (кількість дощових черв’яків наступного року зростає), підвищує імунітет рослин, зумовлює прибавку врожаю.
Юрій Слєпцов, канд. с.-г. наук, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».