Розглянуто теоретичні аспекти резистентності телят і запропоновано практичні способи її підвищення.
Резистентність телят зумовлена їх реактивністю, яка характеризується здатністю організму реагувати на дію подразнювальних чинників навколишнього середовища. Резистентність показує захисні та пристосувальні процеси реактивності організму тварини. Вона з’явилася у процесі еволюційного розвитку. Мірою вдосконалення організму живих істот форми реактивності й резистентності ускладнювалися. Загальна закономірність еволюційних пристосувань механізмів полягає у відборі все більш економних диференціальних систем захисту організму та спадковому їх закріпленні. Така послідовність становлення резистентності є і в онтогенезі: дозріванню імунної системи передує зрілість неспецифічних чинників захисту, які активні відразу після народження тварини.
Рівень природної резистентності організму змінюється залежно від віку тварини, пори року, годівлі, умов утримання й інших чинників. Оскільки резистентність організму має генетичну основу, то створення стад тварин, стійких до найпоширеніших хвороб, було, є і буде одним із актуальних завдань тваринництва на промисловій основі.
Рівень природної резистентності організму змінюється під впливом природно-кліматичних умов й умов утримання телят, кількості, якості та режиму годівлі й напування, санітарного стану кормів, води, території і приміщень. Чинники зовнішнього середовища незалежно від сили та якості також проявляють як сприятливий, так і несприятливий вплив на загальний стан телят. За тривалої дії слабких подразників зовнішнього середовища в організмі виробляються стійкі пристосувальні реакції, що забезпечують високу стійкість до захворювань і підвищення продуктивності. За дії незвичайних (екстремальних) чинників із погляду їх сили або якості порушується рівновага між організмом і навколишнім середовищем, що призводить до зниження резистентності та захворювання телят.
Слід зазначити, що до чинників умов утримання, які впливають на резистентність організму телят, належать: температуру, вологість, рух, електрозарядність, хімічний склад і бактеріальна забрудненість повітря, сонячна радіацію й ін. Відповідно для телят, як й інших тварин, існують оптимальні параметри цих показників.
У зв’язку із цим доволі важливо постійно посилювати природну резистентність телят, змінюючи відповідним чином умови зовнішнього середовища. Оскільки стан природної резистентності насамперед залежить від повноцінної годівлі. Так, використання кормів з урахуванням вікових потреб організму позитивно впливає на процес його росту і розвитку. Особливо важливо, щоб раціон телят був збалансований за вмістом вуглеводів, протеїну, вітамінів, мінеральних речовин і мікроелементів. Тоді такий раціон є якісним і слугуватиме основним джерелом енергії для тварини.
На практиці трапляються різні відхилення зі збалансованістю кормів. Це стосується й мінерального складу різних кормів, який може значно змінюватися залежності від типу ґрунтів, виду рослин, пори вегетації, агротехнічних і кліматичних умов вирощування, способу заготівлі тощо. Саме тому проблема мінерального живлення тварин має вирішуватися комплексно — як шляхом заготівлі повноцінних кормів, так і шляхом використання різноманітних мінеральних добавок.
Слід зазначити, що екологічні умови західного регіону України, які характеризуються дефіцитом у ґрунтах і воді рухомих (засвоюваних) форм біогенних мікроелементів — йоду, цинку, кобальту, міді, марганцю, селену та техногенне забруднення довкілля (радіоактивне й хімічне) сприяють розвитку в сільськогосподарських тварин і, зокрема телят, комплексних гіпомікроелементозів. Останні в цілому досить негативно впливають на процес росту й розвитку телят. Це змушує фахівців ветеринарної медицини та працівників тваринництва проводити пошуки нових комплексних лікувально-профілактичних засобів, зокрема й на основі природних мінералів, які доцільно було б використовувати як джерело життєво необхідних елементів мінерального живлення. До таких мінералів належать цеоліти, бентоніти, сапропелі й ін.
Україна має значні запаси природних мінералів. Залежно від морфологічного складу цеоліти різних родовищ мають неоднакові фізико-хімічні властивості та катіонний склад. У цеолітах є від 30 до 40 різних макро- та мікроелементів. Нині можна говорити про значну сировинну базу цеолітовмісних порід, родовища яких відкриті на Закарпатті, Хмельниччині, Рівненщині та в інших регіонах України. Вони відрізняються за хімічним складом, кольором й іншими властивостями. За даними Міністерства екології та природних ресурсів України, унікальними є рівненські базальти, загальні запаси яких оцінюються близько 65 млн тонн.
Як відомо, до складу цеолітовмісних туфів родовища Полицьке-2 входять: цеоліти (клиноптиноліт, морденіт) — 35–40%, монтморилоніт — 30–40; польові шпати — 10–15; кремнезем — 5; гематит — 3–5%.Їх хімічний склад різноманітний (%): SiO2 — 68,44; Al2O— 12,83; Fe2O3— 10,14; MgO — 5,02; K2O — 1,06; Na2O — 0,95; CaO — 0,46; ZnO — 0,16; NiO — 0,016; CuO — 0,015; CoO — 0,009; неідентифіковані домішки — 0,9%.
Слід зазначити, що особливістю відомих цеолітовмісних туфів Рівненщини є високий уміст сполук заліза й інших біогенних мікроелементів, які й спонукають науковців і практиків до використання їх телятам для профілактики аліментарної анемії та комплексних гіпомікроелементозів.
За результатами наукових досліджень, достатньо добре вивчено вплив тривалого згодовування цеолітовмісних базальтових туфів на ріст, розвиток й імунобіологічну реактивність телят-гіпотрофіків, їх життєздатність і резистентність до шлунково-кишкових захворювань.
На практиці телятам на різних етапах онтогенезу згодовують різні біологічні добавки, які посилюють резистентність їх організму. Так, наприклад, достатньо добре вивчено вплив препаратів з ехінацеї пурпурової. Згодовування кормової добавки з ехінацеї пурпурової тільним коровам сприяло підвищенню життєздатності їхнього потомства. Новонароджені телята мали на 7% більшу живу масу проти тих, що не отримували кормової добавки. Також вони були активнішими: майже вдвічі швидше вставали й проявляли рефлекс смоктання, мали сильнішу серцево-судинну систему — пульс був частіший на 4,2%, і не хворіли.
За порівняння дво- та триразового згодовування кормової добавки з ехінацеї пурпурової коровам (семи- та п’ятимісячної тільності) ефективнішим виявилося триразове. Телята, які народилися від цих корів, краще росли й розвивалися: в шестимісячному віці за живою масою переважали контрольних на 4,4% і жодне з них за цей період не захворіло. Телята, народжені від корів, яким згодовували ехінацею із семимісячної тільності, переважали контрольних у шестимісячному віці лише на 2,2% (без додаткового згодовування ехінацеї), а захворюваність їх до шестимісячного віку становила 33% (у контрольній групі — 82%, а 50% телят хворіли повторно).
Також було спостережено, що використання кормової добавки з ехінацеї пурпурової тільним коровам мало додатковий позитивний вплив на перебіг родів і післяродового періоду. В дослідних корів спостерігали активніше виведення плода. Майже вдвічі скоротилася стадія виведення посліду, без його затримки та післяродових ускладнень, водночас у контрольних корів затримка посліду становила 10%, післяродові ускладнення — 20%.
Для прикладу, випоювання відвару ехінацеї пурпурової новонародженим телятам (два курси по 20 діб із 10-добовою перервою) сприяло кращому їхньому росту й розвитку. Дослідні телята за швидкістю росту значно переважали контрольних (на 12–38%) і в тримісячному віці їхня жива маса була більшою за контрольних на 11,4 кг, або 14,6%. Науковими дослідженнями було доведено, що ехінацея пурпурова активізує гуморальні та клітинні чинники неспецифічної резистентності й стимулює ріст і розвиток телят.
Досить важливо правильно оцінити захисні властивості тварин на різних етапах їх розвитку й за різних умов утримання та годівлі, оскільки це дає можливість обґрунтувати заходи збереження та вирощування життєстійких телят. Адже захисні чинники, що лежать в основі резистентності, мають комплексний характер і виявляються в імунологічній реактивності організму, ступінь вираженості якої значною мірою залежить від індивідуальних властивостей тварин.
Наталія Сорока, д-р вет. наук, професор
Ніна Овчарук, канд. вет. наук
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “The Ukrainian Farmer”, серпень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
